ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2020 року
м. Київ
справа №814/1779/16
адміністративне провадження №К/9901/40779/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївтрансбуд-1" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 року (головуючий суддя Федусик А.Г., судді: Зуєва Л.Є., Шевчук О.А.) у справі №814/1779/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївтрансбуд-1" до Баштанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївський області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївтрансбуд-1" (надалі позивач, товариство, підприємство, платник податків) звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовом до Баштанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївський області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.10.2014 року №0000302200, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 293 908 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 146 954 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки прийнято на підставі висновків акту перевірки, які в свою чергу ґрунтуються лише на припущеннях інспекторів податкової. Вважає, що висновки акту перевірки щодо встановлених порушень податкового законодавства не відповідають дійсності та спростовуються первинними бухгалтерськими документами, які наявні в матеріалах справи.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.08.2015 року позов задоволено в повному обсязі, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Баштанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївський області від 09.10.2014 року №0000302200.
Не погодившись з прийнятим рішенням, податковим органом подано апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015 року апеляційну скаргу податкового органу задоволено, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.08.2015 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов товариства залишено без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції підприємством подано касаційну скаргу, за результатами розгляду якої, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.08.2016 року касаційну скаргу підприємства задоволено частково, скасовано судові рішення першої та апеляційної інстанцій та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вищий адміністративний суд України направляючи справу на новий розгляд зазначив, що в процесі розгляду даної справи судами не було надано належної правової оцінки доводам позивача стосовно відсутності в його діях порушень податкового законодавства та складання первинних документів відповідно до вимог закону. Суд зауважив, що приймаючи рішення у даній справі, судам необхідно було витребувати і дослідити докази, на які посилається відповідач. Вважає, що надана судами оцінка є передчасною.
За результатами нового розгляду справи, постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.11.2016 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Баштанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївський області від 09.10.2014 року №0000302200.
За результатами апеляційного перегляду судового рішення першої інстанції, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 року апеляційну скаргу податкового органу задоволено, постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про залишення позову підприємства без задоволення.
Не погоджуючись із рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 року та залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.11.2016 року.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Позивач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку відповідача, полягають у неврахуванні судом першої інстанції наявності всіх необхідних первинних документів в підтвердження правильності відображення у податковому обліку господарських операцій товариства.
Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом в період з 01.09.2014 року по 05.09.2014 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку підприємства з питань правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкту оподаткування та податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками, Товариством з обмеженою відповідальністю "Т.С.Т." за листопад 2011 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергоальтернатива" за липень 2013 року та контрагентами-покупцями.
За наслідками перевірки відповідачем був складений акт від 16.09.2014 року №581/14-20-22-31/35301806 (надалі - акт перевірки), яким встановлено порушення товариством пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1-198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 293 908 грн. за листопад 2011 року, липень 2013 року.
На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.10.2014 року №0000302200 про визначення позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі основного платежу 293 908 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 146954 грн.
Вважаючи, що податкове повідомлення-рішення контролюючого органу прийнято всупереч вимогам чинного законодавства та порушує права позивача, останній звернувся до суду з вказаним позовом.
Товариство 30.03.2015 року подало заяву вх. №28 про намір досягнення (застосування) податкового компромісу по грошовому зобов`язанню з податку на додану вартість, визначеному податковим повідомленням-рішенням від 0.10.2014 року №0000302200, в частині заниженого зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 20 987 грн. за липень 2013 року по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго-Альтернатива".
Податковим органом 07.04.2015 року прийнято рішення, яким погоджено застосування податкового компромісу за заявою позивача.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.11.2016 року провадження у справі №814/2457/14 в частині податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 20 987 грн. було закрито у зв`язку з застосуванням податкового компромісу по вказаній сумі.
Правовідносини у справі регулюються Податковим кодексом України.
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, на ряду з іншим, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.