ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 820/789/17
адміністративне провадження № К/9901/39480/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківський області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2017 року (суддя Спірідонов М.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 року (головуючий суддя П`янова Я.В., судді: Чалий І.С., Зеленський В.В.) у справі №820/789/17 за позовом Державного підприємства "Харківський завод спеціальних машин" до Головного управління ДФС у Харківський області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Харківський завод спеціальних машин" (надалі - позивач, підприємство, платник податків) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до скаргу Головного управління ДФС у Харківський області (надалі відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.02.2017 року №0000081406, яким позивачу донараховано податок на прибуток у розмірі 182 143 грн., №0000091406, яким підприємству донараховано частину чистого прибутку (доходу) господарських операцій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань) та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 62 232,50 грн. та №0000101406, яким донараховано податок на додану вартість в розмірі 545 750 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 136 437,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані реальністю господарських операцій підприємства з його контрагентами та підтвердження таких операцій належними первинними документами. Зазначає, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентів. Вважає, що відсутність товарно-транспортних накладних не може свідчити про безтоварність господарських операцій та нереальність вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, відсутні підстави для висновків щодо правомірності спірних податкових повідомлень-рішень.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 03.02.2017 року №0000081406, №0000091406 та №0000101406.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 року і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку скаржника, полягають у неврахуванні судом, що первинними документами не підтверджується здійснення підприємством господарської діяльності. Посилається на відсутність чисельності, відповідних виробничих активів, обладнання, власного чи орендованого нерухомого майна, земельних ділянок, транспортних засобів у контрагентів позивача. Зазначає про відсутність податкових накладних та товарно-транспортних накладних.
Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку Державного підприємства "Харківський завод спеціальних машин" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.09.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.09.2016 року.
За результатами перевірки складено акт від 10.01.2017 року №33/20-30-14-01/07904041 (надалі - акт перевірки), яким встановлено порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 182 143 грн.; пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в наслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 545 750 грн. та пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 року №138, що призвело до недоотримання державним бюджетом коштів у сумі 24 465 грн.
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийняті спірні податкові повідомлення - рішення від 03.02.2017 року №0000081406, яким підприємству донараховано податок на прибуток у розмірі 182 143,00 грн., №0000091406, яким позивачу донараховано частину чистого прибутку (доходу) господарських операцій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань) та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 62 232,50 грн. та №0000101406, яким донараховано податок на додану вартість в розмірі 545 750,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 136437,50 грн.
Вважаючи, що перелічені рішення податкового органу прийняті всупереч вимогам чинного законодавства та порушують права позивача, останній звернувся до суду з вказаним позовом.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України.
Стосовно визначення позивачеві зобов`язань з податку на прибуток Верховний Суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Отже, показник валових витрат безпосередньо впливає на об`єкт оподаткування.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються з витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Підпунктом 138.1.1. Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Разом з тим, відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Виходячи з системного аналізу вказаних норм, Суд дійшов висновку, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами та які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.
При цьому, дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватися виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "КП ЛЕМЕНГ", Приватними підприємствами "АМД 2014", "Ексида", "Престиж - Авто", Товариствами з обмеженою відповідальністю "Віка-Трейд", "НВФ Фарбаспецпром", "Компані "Плазма", "Харків - автозапчастина", "Укргазавтоматика", "Інтерстрой XXI", "Ілар", "Фірма "Клич", "Перша слобожанська будівельна компанія", "Фірма Уралсервис".
З акту перевірки вбачається, що підставами для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу щодо відсутності зазначених контрагентів за місцезнаходженням, відсутності у контрагентів необхідних трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, персоналу не зрозуміло якої кваліфікації, транспортних засобів, у зв`язку з чим відповідач дійшов висновку про нереальність здійснення господарських операцій.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.12.2013 року між підприємством (Замовник) та Приватним підприємством "АМД 2014" (Постачальник) укладено договір № 03012013, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити товар, а Покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов цього Договору.
Виконання умов договору підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, подорожніми листами, даними складського обліку, актами приймання-передавання та довіреностями на отримання товару.
19.05.2015 року між підприємством (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерстрой " (Постачальник) укладено договір №19-23А, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити обладнання, а Покупець прийняти та оплатити продукцію відповідно до Специфікації №1 до Договору, яка є невід`ємною частиною договору.
Виконання умов договору підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, даними складського обліку, платіжними дорученнями, подорожними листами та актами вводу в експлуатацію виробу.
22.02.2014 року між підприємством (Покупець) та Приватним підприємством "Престиж-Авто" (Продавець) укладено договір № 25/14, відповідно до якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити Товар. Передача товару здійснюється на умовах EXW склад Продавця: м. Дніпропетровська обл., смт. Юбілейне, вул. Виробнича,6.
Виконання договору підтверджується платіжними дорученнями, видатковими накладними, подорожніми листами та актами приймання-передавання.
06.02.2013 року між позивачем (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВФ Фарбаспецпром" (Постачальник) укладено договір №15/02, за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю лакокрасочні матеріали (товар), а Покупець прийняти та оплатити товар згідно з умовами цього Договору.
Виконання умов договору підтверджується податковими накладними, платіжними дорученнями, видатковими накладними, подорожніми листами, даними складського обліку та актами приймання-передавання.
Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма" 01.05.2015 року укладено Договір №2360515, за умовами якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю вироби (в подальшому товар), а Покупець зобов`язаний прийняти та оплатити Товар згідно з умовами Договору.
Виконання договору підтверджується податковими накладними, платіжними дорученнями, видатковими накладними, подорожніми листами, актами вводу в експлуатацію виробу та актами приймання-передавання.
Судами встановлено, що 01.04.2015 року між підприємством (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харків - автозапчастина" (Постачальник) укладено договір № 58, за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю автозапчастини за цінами, в асортименті (номенклатурі) та кількості, які погоджуються Сторонами в накладних, які є невід`ємною частиною Договору, а Покупець зобов`язаний прийняти та оплатити Товар згідно з умовами Договору.
Виконання наведеного договору підтверджується податковими накладними, платіжними дорученнями, видатковими накладними, подорожніми листами та актами приймання-передавання.
05.01.2015 року між позивачем (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укргазавтоматика" (Постачальник) укладено договір № 1670115, за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю засоби індивідуального захисту, миючи засоби, технічні рідини, господарські товари, а Покупець зобов`язаний прийняти та оплатити Товар згідно з умовами даного Договору.
Виконання умов наведеного договору підтверджується податковими накладними, платіжними дорученнями, видатковими накладними, подорожніми листами, актами приймання-передавання.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що укладання позивачем договору з Приватним підприємством "Ексида" відбулось у спрощений спосіб шляхом прийняття до виконання замовлення.
Факт придбання товару підтверджується рахунками, платіжними дорученнями, видатковими накладними, даними складського обліку та актами прийому-передачі, актами задачі готової продукції.