ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2020 року
м. Київ
справа № П/811/1091/16
адміністративне провадження № К/9901/38050/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.09.2016 року (суддя Брегей Р.І.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 року (головуючий суддя Дадим Ю.М., судді: Богданенко І.Ю., Уханенко С.А.) у справі №П/811/1091/16 за позовом Олександрійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
ВСТАНОВИВ:
29.08.2016 Олександрійська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області (надалі - позивач, податковий орган) звернулась до Кіровоградвського окружного адміністративного суду із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач, підприємець, платник податків), в якому просила стягнути податковий борг з податку на додану вартість у сумі 146 195,35 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача наявний податковий борг з податку на додану вартість у сумі 146 195,35 грн., який утворився внаслідок донарахування за податковим повідомленням-рішенням податкового органу від 22.08.2012 року №0010041700, яким підприємцю донараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 146 236,15 грн. та самостійно узгодженого податку на додану вартість у сумі 167 грн. та на час розгляду справи ним не погашений та підлягає стягненню з відповідача.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.09.2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з відповідача податковий борг з податку на додану вартість у сумі 146 195,35 грн.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.09.2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку скаржника, полягають у неврахуванні судом, що позов подано з порушенням строку звернення до адміністративного суду.
Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно карток облікових рахунків платника податків, які ведуться податковим органом, станом на 26.07.2016 року у відповідача існує податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 146 195,35 грн., який виник внаслідок наступних обставин.
Податковим органом була проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства підприємця за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року, за результатом якої був складений акт №79/17-10/ НОМЕР_1 (надалі - акт перевірки).
Актом перевірки встановлено порушення підприємцем пункту 185.1 статті 185, підпункту "а" пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в наслідок чого підприємцем завищено суму податкового кредиту на загальну суму 128 989,19 грн.
На підставі акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.08.2012 року №0010041700, яким відповідачу було донараховано податкове зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 146236,15 грн., з яких за основним платежем 128 989,19 грн. та 17 246,96 грн. за штрафними санкціями.
Також, 17.06.2014 року платником податків було подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2014 року, в якій було задекларовано суму податкового зобов`язання у розмірі 167,00 грн.
Окрім того, у зв`язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов`язань, за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати пені у розмірі 3,65 грн.
На думку податкового органу, вказані несплачені суми грошових зобов`язань з податку на додану вартість у загальному розмірі 146195,35 грн., які отримали статус податкового боргу, підлягають стягненню у примусовому порядку.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України встановлено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
Положеннями статті 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що податковий борг є несплаченою своєчасно сумою узгодженого грошового зобов`язання з урахуванням штрафних санкцій та пені. При цьому, якщо сума грошового зобов`язання визначається податковим органом шляхом винесення податкового повідомлення-рішення, то вона вважається узгодженою через 10 днів з дня отримання такого рішення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 22.08.2012 року №0010041700, яким відповідачу було донараховано податкове зобов`язання з податку на додану вартість було оскаржено відповідачем у судовому порядку та за результатами судового оскарження не було скасовано.
Відповідно до частини п`ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п`ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Положеннями статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.