ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 804/6826/16
адміністративне провадження № К/9901/42002/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенкар" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2016 (суддя - О.В. Царікова) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017 (колегія суддів: Н.А. Бишевська, І.Ю. Добродняк, Я.В. Семененко) у справі № 804/6826/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенкар" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тенкар" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 22.07.2016 № 0004491401 (форми "Р") про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 46 667 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 11 666,75 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю та необґрунтованістю висновків податкового органу щодо порушення вимог податкового законодавства позивачем, оскільки реальний характер здійснюваної господарської діяльності з ТОВ "Меркурінс" та правомірність відображення її результатів в податковому обліку підтверджено первинною документацією.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017 у задоволені позову відмовлено, у зв`язку із тим, що позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаної господарської операції, а відтак наявні в матеріалах справи документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання послуг.
Не погоджуючись з даними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити, оскільки вважає, що укладена ним з ТОВ "Меркурінс" господарська угода носить реальний характер та не визнана в законодавчо обумовлений спосіб нечинною. Крім того, факт завершеності господарських правовідносин із контрагентом підтверджуються відповідними первинними та бухгалтерськими документи, що долучені до матеріалів справи.
Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області на підставі наказу від 05.05.2016 №424 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Тенкар" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 07.10.2013 по 31.03.2016, валютного та іншого законодавства за період з 07.10.2013 по 31.03.2016, результати якої оформлені актом від 07.07.2016 №333/04-36-14-01/38873394.
В акті перевірки зазначено, що перевіркою під час аналізу повноти сплати податку на додану вартість ТОВ "Тенкар" встановлено завищення податкового кредиту, задекларованого підприємством у червні 2015 року, на суму 46667,00 грн. через нереальність господарських операцій між ТОВ "Тенкар" та ТОВ "Меркурінс" з придання товарів - кабіни.
Зі змісту акта перевірки від 07.07.2016 №333/04-36-14-01/38873394 встановлено, що висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій з придбання ТОВ "Тенкар" у ТОВ "Меркурінс" кабіни автомобільної ґрунтуються на тому, що у вказаного постачальника відсутні основні фонди, трудові ресурси, він не є виробником такої даної групи товарів, з боку ТОВ "Меркурінс" відсутнє декларування придбання у інших підприємств автомобільної кабіни. Окрім того, ТОВ "Меркурінс" податкова декларація з податку на прибуток за 2015 рік не подавалася, не сплачено до бюджету податок на прибуток, також не подавалася податкова звітність з податку на додану вартість за червень 2015 року, податок на додану вартість за червень 2015 року теж не сплачено.
На підставі акта перевірки від 07.07.2016 №333/04-36-14-01/38873394 Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення - рішення від 22.07.2016 №0004491401 (форми "Р"), за яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму у розмірі 46667,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 11666,75грн.
Незгода із прийнятим податковим повідомленням-рішенням стала підставою для звернення позивача до суду з позовом у задоволені якого було відмовлено, з чим погоджується Верховний Суд, з огляду на наступне.
Відповідно до приписів підпункту "а" пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
В силу положень пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За вимогами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.