ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2020 року
м.Київ
справа № 817/1582/16
адміністративне провадження № К/9901/45041/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Рівненської митниці ДФС на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року (суддя Жуковська Л.А.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року (головуючий суддя Моніч Б.С., судді: Капустинський М.М., Охрімчук І.Г.) у справі за позовом Приватного підприємства "Делісс" до Рівненської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови,
В С Т А Н О В И В :
В жовтні 2016 року Приватне підприємство "Делісс" (далі - Підприємство, позивач) звернулось до суду з позовом до Рівненської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач) про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів №2040000009/2016/000026/2 від 19 серпня 2016 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №2040000009/2016/00024 від 19 серпня 2016 року.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Підприємство вказувало, що визначення митним органом митної вартості товару, який ввозився на митну територію України, по шостому (резервному), а не по першому (за ціною договору), як було здійснено позивачем, методу суперечить вимогам Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки декларантом було надано всі необхідні документи для ідентифікації товару, що ввозився, та підтвердження заявленої ним митної вартості останнього.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано рішення Митниці про коригування митної вартості товарів №204000009/2016/000026/2 від 19 серпня 2016 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №204000009/2016/00024 від 19 серпня 2016 року.
Приймаючи такі рішення, суди, дослідивши обставини справи, прийшли до висновку, що позивачем подано всі належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товару та числових значень останньої, а отже, як наслідок, відсутність у відповідача підстав для застосування при митному оформленні імпортованого позивачем товару іншого (шостого) методу.
Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Митниця звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, зазначаючи, що митну вартість імпортованого позивачем товару було нею скориговано у зв`язку із наявністю розбіжностей в поданих ним документах, а також непідтвердженням всіх складових заявленої митної вартості.
Позивач своїм правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.
Судами встановлено, що 26 липня 2016 року між Підприємством (як покупцем) та V&O Trucks B.V., Нідерланди (як продавцем) укладено зовнішньоекономічний контракт №1/26-07, предметом якого стала купівля-продаж транспортного засобу - вантажного сідельного тягача (2015 року) марки "RENAULT" у кількості 1 штуки вартістю 28000,00 Євро.
19 серпня 2016 року Підприємством подано до митного органу митну декларацію №204050003/2016/012522, згідно із якою митну вартість вказаного вище товару (сідельного тягача для перевезення напівпричепів марки "RENAULT", модель "Т460", білого кольору, рік виготовлення 2015, рік введення в експлуатацію 2015, б/в, ідентифікаційний номер (шасі) НОМЕР_1, 345 kw, номер двигуна НОМЕР_2 ) визначено за основним методом - ціною договору (контракту).
В підтвердження заявленої митної вартості позивачем також подавались наступні документи: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 10 листопада 2015 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 03 серпня 2016 року; банківський платіжний документ, що стосується товару, №889 від 02 серпня 2016 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, №1277ЖР від 17 серпня 2016 року; рахунок-фактуру (інвойс) №36075 від 02 серпня 2016 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №1/26-07 від 26 липня 2016 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №3105 від 02 серпня 2016 року; некласифікований документ №630 від 10 серпня 2016 року; копію митної декларації країни відправлення №16NL13A7C274C2409 від 04 серпня 2016 року; інформаційний код результатів митного огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №1/1-1-0-0/1.3/00/1/1/1 від 19 серпня 2016 року.
19 серпня 2016 року Митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №20400009/2016/000026/2, яким останню визначено на підставі резервного методу в сумі 51 178,78 Євро, а також оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №204020009/2016/00024.
Приймаючи таке рішення, відповідач вказав про наявність розбіжностей у документах, поданих до митного оформлення, ненадання усіх вичерпних документів, а також наявність у нього інформації щодо інших цінових рівнів на подібні транспортні засоби; при цьому заявлена декларантом митна вартість товару може бути визнана за умови надання зовнішньоекономічного договору №1/26.07, транспортних (перевізних) документів й документів, що містять відомості про вартість перевезення товару, а також висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, із виправленими недоліками.
Не погодившись з рішенням Митниці щодо коригування митної вартості товару та карткою відмови, Підприємство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 "Резервний метод" МК України).
Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.