ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 814/3626/15
адміністративне провадження № К/9901/42317/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та податкової вимоги, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.11.2015 (суддя - Середа О.Ф.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 (головуючий суддя - Золотніков О.С., судді: Осіпов Ю.В., Скрипченко В.Ю.) у справі №814/3626/15.
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.11.2015 з позовом до Державної податкової інспекції в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - ДПІ в Інгульському районі м. Миколаєва), в якому просив визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення від 12.06.2015 № 001795103, податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.08.2015 № Ф-0022931703 та рішення про застосування штрафних санкцій від 12.06.2015 № 0017961703.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.11.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017, позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем документально підтвердженні та задекларовані усі витрати на відрядження найманих працівників, а тому висновки відповідача про неправомірне включення до складу витрат сум, сплачених на відрядження працівникам, а, отже, і про донарахування у зв`язку з цим зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, а також єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не можуть вважатися законними та обґрунтованими.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ в Інгульському районі м. Миколаєва оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.11.2015, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
В обґрунтування своїх вимог ДПІ в Інгульському районі м. Миколаєва посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій підпункту 140.1.7 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України та зазначає про непідтвердження на час проведення перевірки необхідними первинними документами витрат на відрядження найманих працівників.
Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014.
За результатами перевірки складено акт від 28.04.2015 № 1162/14-02-17-03-2390101511, в якому зазначено про порушення позивачем:
підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49, пункту 51.1 статті 51, пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 140.1.7 пункту 140.1 статті 140, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164, абзацу б) пункту 176.2 статті 176, пунктів 177.2 та 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого ФОП ОСОБА_1 донараховано податок з доходів фізичних осіб за період 2013-2014 років в розмірі 101643,14 грн.;
абзацу 3 підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпунктів 6.1.1, 6.1.2 пункту 6.1 статті 6, підпункту 7.1.2 пункту 7.1 статті 7, пункту 8.5 статті 8, абзацу 3 пункту 9.8 статті 9 та статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", внаслідок чого позивачем занижено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 238507,05 грн. за період 2013-2014 роки.
На підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.06.2015 № 001795103, згідно з яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на 101643,14 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 25920,78 грн.; складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 05.08.2015 № Ф-0022931703 на суму 238507,05 грн., а також прийнято рішення від 12.06.2015 № 0017961703, згідно з яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 21670,40 грн. за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
За правилами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
За правилами пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до підпункту 140.1.7 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при визначенні об`єкта оподаткування враховуються витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в`їзд (віз), обов`язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов`язані з правилами в`їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв`язку із здійсненням таких витрат.
Таким чином, витрати, безпосередньо пов`язані з отриманням доходів, для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами.
Як встановлено матеріалами справи, основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення.
В ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що позивачем включено до складу витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, витрати на відрядження працівників за період 2013-2014 років, які, за висновком відповідача, не пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи-підприємця.