ПОСТАНОВА
Іменем України
11 листопада 2020 року
Київ
справа №120/1409/20-а
адміністративне провадження №К/9901/23016/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №120/1409/20-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року (головуючий суддя - Яремчук К. О.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 4 серпня 2020 року (головуючий суддя - Драчук Т. О., судді: Ватаманюк Р. В., Полотнянко Ю. П.),
ВСТАНОВИВ:
26 березня 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі- відповідач, ГУ ДПС), в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу від 14 січня 2020 року №Ф-143955-57 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 21336,20 грн.
На обґрунтування своїх вимог посилався на те, що ГУ ДПС протиправно винесло оскаржувану податкову вимогу, оскільки станом на 10 травня 2019 року, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та до 10 січня 2020 року відсутні відомості щодо реєстрації ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця, а тому відсутність статусу ФОП виключає підстави для нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 29 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 4 серпня 2020 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.
ОСОБА_1 згідно із даними витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрований 16 березня 2001 року Могилів-Подільською районною державною адміністрацією, як фізична особа-підприємець. Державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивача проведено 10 січня 2020 року, запис №21780060002009002.
14 січня 2020 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області сформовано вимогу №Ф-143955-54, якою ОСОБА_1 зобов`язано сплатити заборгованість (недоїмку) з єдиного внеску в сумі 21336,20 грн.
Оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована ГУ ДПС у Вінницькій області на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що позивачем не надано доказів того, що ним до 10 січня 2020 року вчинялися дії щодо виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про реєстрацію його фізичною особою - підприємцем. Твердження позивача про те, що ним не здійснювалась підприємницька діяльність з наступного року після реєстрації суб`єктом підприємницької діяльності, що унеможливлює нарахування йому єдиного внеску за період з 2018 по 2019 роки, суди оцінили критично, оскільки законодавцем передбачено обов`язок сплати єдиного внеску навіть при умові неотримання ним доходу, передбачивши, що в будь-якому разі сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Крім того, суди дійшли висновку, що відсутність даних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо реєстрації ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця станом на 10 травня 2019 року, про що свідчить відповідний витяг, не спростовує факту реєстрації позивача фізичною особою - підприємцем 16 березня 2001 року, що ним не заперечується, а в Реєстрі міститься така інформація. Оскільки відповідний запис про припинення підприємницької діяльності позивача внесено до реєстру 10 січня 2020 року, то саме з цієї дати позивач не повинен сплачувати єдиний внесок.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати і направити справу на новий розгляд. Також просить, у разі необхідності, вийти за межі доводів касаційної скарги.
У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДПС, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд ухвалою від 15 вересня 2020 року відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України з метою перевірки доводів позивача про неправильне застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норм права (Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI) та Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон № 755-IV)) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 1 липня 2020 року у справі №260/81/19.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та доводи відзиву на скаргу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
У справі, що розглядається, спірним є питання наявності у позивача статусу платника єдиного внеску відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ і, як наслідок, наявності обов`язку сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі за період з 1 січня 2017 року по 30 вересня 2019 року відповідно до оскаржуваної вимоги за відсутності доходу від здійснення підприємницької діяльності. При цьому ОСОБА_1 набув статусу суб`єкта підприємницької діяльності та отримав відповідне свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи до 1 липня 2004 року, тобто до набрання чинності Законом № 755-IV, але не звертався до державного реєстратора з реєстраційною карткою про включення відомостей про нього до ЄДР відповідно до вимог цього Закону.
Спір з аналогічними обставинами та правовідносинами був предметом розгляду у справі №260/81/19, яку було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. За результатами розгляду справи, Велика Палата ухвалила постанову від 1 липня 2020 року.
Велика Палата Верховного Суду, здійснивши системне тлумачення норм права, сформулювала правовий висновок, що відсутність офіційного підтвердження в особи статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом № 755-IV, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.
Пунктами 2 і 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.