ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 820/8410/15
адміністративне провадження № К/9901/19723/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Кучми Ю.В., суддів Бадюкова Ю.В., Самойлової В.В. від 11 листопада 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Рєзнікової С.С., суддів Бегунца А.О., Старостіна В.В. від 18 січня 2016 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Термолайф" до Західної об`єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Державної фіскальної служби України про скасування податкового повідомлення - рішення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2015 року Приватне акціонерне товариство "Термолайф" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Західної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач 1, Інспекція), Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 2, ДФС), в якому просило: 1) скасувати податкове повідомлення-рішення Інспекції від 10 липня 2015 року №0004031510; 2) визнати протиправними дії ДФС щодо відмови у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) розрахунків коригувань до податкових накладних від 28 травня 2015 року №№ 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47 та 48; 3) зобов`язати ДФС зареєструвати в ЄРПН розрахунки коригування до податкових накладних від 28 травня 2015 року №№ 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47 та 48.
Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало, що відповідачем 2 протиправно відмовлено Товариству у реєстрації в ЄРПН розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (далі - розрахунки коригування), складених на підставі статті 192 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у зв`язку із зміною суми компенсації вартості товарів, з підстав відсутності реєстрації податкових накладних, які коригуються, оскільки на виконання положень ПК України та Порядку ведення ЄРПН, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - Порядок №1246), позивачем направлено для реєстрації в ЄРПН податкові накладні за березень 2011 року та листопад 2014 року, які, однак, не були прийняті ДФС з підстав, не передбачених ні пунктом 201.10 статті 201 ПК України, ні пунктом 9 Порядку №1246. За наведеного вважає й безпідставним викладений у акті камеральної перевірки висновок Інспекції про завищення підприємством суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за травень 2015 року у розмірі 1078166,23 грн. через відсутність зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних та розрахунків коригування до них.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2016 року, позов Товариства задоволено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що у відповідача 2 не було законних підстав для відмови в прийнятті для реєстрації в ЄРПН податкових накладних та розрахунків коригування до таких, як наслідок, зменшення позивачу оскаржуваним рішенням розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 1078166,23 грн. є протиправним.
Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, Центральна об`єднана державна податкова інспекція м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просила їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
У доводах касаційної скарги по суті посилається на те, що висновок судів про відповідність вимогам законодавства дій Товариства при поданні у червні 2015 року для реєстрації в ЄРПН податкових накладних, виписаних у 2011 та 2014 роках, та розрахунків коригування до них у зв`язку із зміною суми компенсації вартості товарів є помилковим, адже такі податкові накладні, складені у 2014 році, підлягали внесенню до ЄРПН, однак в порушення вимог пункту 11 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України не були зареєстровані позивачем; реєстрація в ЄРПН розрахунків коригування до податкових накладних можлива лише після реєстрації відповідних накладних, проте з урахуванням строків, установлених статтею 102 ПК України, у 1095 днів, тому, оскільки дві податкові накладні складені у березні 2011 року, то направлення їх для реєстрації у червні 2015 року здійснено поза межами таких строків. Загалом зазначає, що позивачем не заявлялось позовних вимог на захист своїх прав стосовно дій контролюючого органу щодо відмови у реєстрації в ЄРПН податкових накладних, а у відповідності до пункту 9 Порядку №1246 причиною відмови у прийнятті розрахунку коригування до реєстрації є, у тому числі, відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується.
Позивач правом на подання заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.
Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство зареєстровано як юридична особа (код ЄДРПОУ 34015182) та є платником ПДВ.
На підставі договорів купівлі-продажу від 11 березня 2011 року №ТК- 2103/10 та від 10 вересня 2014 року №ТЛК-1009/2014 TOB "Коксотрейд" (покупець) у березні 2011 року та листопаді 2014 року здійснило передплату на користь позивача (продавця) в рахунок майбутнього постачання товарів. Отримання авансу Товариством підтверджується банківськими виписками та оборотно-сальдовими відомостями по paxунку 36.
На суму коштів, що надійшли на його поточний рахунок як попередня оплата за договорами, позивач відповідно до вимог статті 201 ПК України склав податкові накладні від 31 березня 2011 року №№306, 307, 308, від 17 листопада 2014 року №295, від 18 листопада 2014 року №329, від 19 листопада 2014 року №№358, 359 та від 25 листопада 2014 року №475.
Не маючи можливості виконати умови вищевказаних договорів, відповідно до укладених додаткових угод позивач у травні 2015 року повернув покупцю отримані в 2011, 2014 роках авансові платежі у загальній сумі 6468997,42 грн., у тому числі ПДВ - 1078166,23 грн., згідно платіжних доручень від 28 травня 2015 року №№11137, 11116 та 11115.
Враховуючи наведене, Товариство 28 травня 2015 року склало розрахунки коригування: №40 до податкової накладної №306 від 31 березня 2011 року; №41 до податкової накладної №307 від 31 березня 2011 року; №42 до податкової накладної №308 від 31 березня 2011 року; №43 до податкової накладної №308 від 31 березня 2011 року; №44 до податкової накладної №295 від 17 листопада 2014 року; №45 до податкової накладної №329 від 18 листопада 2014 року; №46 до податкової накладної №358 від 19 листопада 2014 року; №47 до податкової накладної №359 від 19 листопада 2014 року; №48 до податкової накладної №475 від 25 листопада 2014 року. Податкові накладні та розрахунки коригувань до них в електронній формі надіслало до ДФС для реєстрації в ЄРПН.
Згідно квитанцій №1 від 03 червня 2015 року податкові накладні доставлені до центрального рівня ДФС, однак не прийняті до реєстрації із зазначенням причини відмови у прийнятті - "звітність за березень 2011 року вже не приймається", "податкову накладну не може бути виписано за минулий період, оскільки сума ПДВ перевищує встановлену межу"; розрахунки коригування також доставлені до центрального рівня ДФС, однак не прийняті до реєстрації з підстав відсутності податкових накладних від 31 березня 2011 року №№306, 307, 308, від 17 листопада 2014 року №295, від 18 листопада 2014 року №329, від 19 листопада 2014 року №№358, 359 та від 25 листопада 2014 року №475.
18 червня 2015 року позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за травень 2015 року, у якій по рядку 8 (коригування податкових зобов`язань) відображено суму ПДВ з від`ємним значенням в розмірі 1161616 грн. у зв`язку із поверненням грошових коштів по податковим накладним, виписаним у березні 2011 року та листопаді 2014 року.
В подальшому Інспекцією проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Товариством у податковій звітності з ПДВ за травень 2015 року, за результатами якої складено акт перевірки від 22 липня 2015 року №19/20-33-15-01-08/34015182, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 192.1 статті 192, пункту 200.4 статті 200 ПК України, пункту 4 Порядку №1246, що призвело до заниження суми податкового зобов`язання з ПДВ за березень 2015 року на 1144166,00 грн., завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду (рядок19) на суму ПДВ 1078166,23 грн. та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок24) за травень 2015 року, на 1078166,23 грн. через відсутність зареєстрованих в ЄРПН розрахунків коригування до податкових накладних, виписаних TOB "Коксотрейд" (покупецю) у березні 2011 року та листопаді 2014 року.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 липня 2015 року №0004031510, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ у сумі 1078166,23 грн.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов наступного висновку.