ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 806/4580/15
адміністративне провадження № К/9901/26182/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Новоград-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду у складі судді Семенюка М.М. від 26 жовтня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Євпак В.В., суддів Бучик А.Ю., Майора Г.І. від 16 листопада 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювілейне" до Новоград-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювілейне" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Новоград-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (правонаступник - Новоград-Волинська об`єднана державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області; далі - відповідач, Інспекція), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 серпня 2014 року №00010992200 про збільшення Товариству суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 341866,00 грн. (273493,00 грн. - основний платіж, 68373,00 грн. штрафна (фінансова) санкція).
У доводах позовної заяви вказувало на незгоду із висновками контролюючого органу щодо безпідставного формування Товариством податкового кредиту на підставі податкових накладних, оформлених з порушеннями статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки положення чинного законодавства з питань оподаткування не позбавляє позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку, оформленого відповідними податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, навіть якщо підписи, якими скріплені останні у паперовому вигляді, не відповідають електронним підписам, накладеним на податкові накладні в електронному вигляді; також відсутні докази наявності розбіжностей між даними обліку Товариства та даними перевірки й, як наслідок, заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ на суму 12686,00 грн.
Суди встановили, що відповідач провів документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої склав акт від 06 серпня 2014 року №1127/22-00/13562403.
У ході перевірки контролюючий орган виявив порушення Товариством вимог пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.5, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, у зв`язку із віднесенням до складу податкового кредиту за травень - грудень 2013 року суми ПДВ у розмірі 260807,65 грн. на підставі податкових накладних, оформлених з порушеннями приписів статті 201 ПК України, а саме цифровий електронний підпис, накладений на такі податкові накладні при реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, та підписи, що скріплюють ці податкові накладні при їх видачі позивачу, належать різним особам; розбіжністю між даними обліку Товариства та даними перевірки на суму 63434,00 грн., що призвело до заниження податкових зобов`язань на суму товарів, списану понаднормово у грудні 2013 року, у розмірі 12686,00 грн.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення, яке є предметом розгляду у цій справі.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Суди обґрунтовували свої рішення тим, що контролюючим органом не ставиться під сумнів отримання Товариством товару (робіт, послуг) від контрагентів, достовірність первинних документів (їх відповідність вимогам чинного законодавства), на підставі яких виписані податкові накладні, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, із зазначенням у них сум ПДВ, які включені позивачем до податкового кредиту. Водночас обставина невідповідності електронного підпису на електронній податковій накладній підпису, яким скріплена податкова накладна в паперовому вигляді, сама по собі не утворює складу податкового правопорушення та не є підставою для позбавлення платника податку (покупця) права на податковий кредит та на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Накладення електронного цифрового підпису неуповноваженою на це особою продавця (постачальника) є причиною для відмови у реєстрації такої податкової в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Також судами не встановлено розбіжностей між даними обліку Товариства (нестачі товару) на суму 63434,00 грн., про що стверджував контролюючий орган.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просив скасувати судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій, посилаючись на обставини, викладені у акті перевірки Товариства. Вважає, що суди не в повному обсязі дослідили та встановили обставини по справі, які свідчать про те, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі податкових накладних, оформлених з порушеннями вимог статті 201 ПК України, оскільки такі підписані особами, які не мають повноважень на їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних. Також стверджує про залишення судами поза увагою обставин заниження податкових зобов`язань на суму товарів, списану понаднормово у грудні 2013 року, у розмірі 12686,00 грн.
Письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.
Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.