ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 823/1296/15
адміністративне провадження № К/9901/28542/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду у складі судді Мишенка В.В. від 19 січня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Пилипенко О.Є., суддів Глущенко Я.Б., Шелест С.Б. від 17 травня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК-Сервіс" до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Предметом розгляду судів у цій справі були позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК-Сервіс" (далі - позивач, Товариство) до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 листопада 2014 року №121/23-01-17-0508/30147343, яким Товариству нараховано грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 359555,00 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 229100,75 грн.
Суди встановили, що посадовими особами Інспекції проведено планову виїзну перевірку дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 14 листопада 2014 року №446/23-01-22-01/30147343, у якому, окрім іншого, податковим органом зроблено висновок про порушення Товариством вимог підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпунктів 168.1.1, 168.1.2 та 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пунктів 176.2 та 176.2 статті 176 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок виплати засновникам підприємства у 2012 році додаткового блага у загальній сумі 3000000,00 грн. без нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 359555,00 грн.
Зокрема, перевіркою встановлено невідповідність сум виплачених Товариством дивідендів своїм засновникам у період з 01 серпня 2012 року по 30 вересня 2012 року сумі нерозподіленого прибутку за 2012 рік. Такий висновок відповідача ґрунтується на тому, що загальна сума виплачених позивачем дивідендів протягом вказаного періоду становить 5000000,00 грн., тоді як з огляду на наявну у платника суму нерозподіленого прибутку станом на 01 січня 2012 року (18779,00 тис. грн.) та з урахуванням суми чистого прибутку Товариства за 2012 рік (3501,0 тис. грн.), підтверджується виплата дивідендів лише у розмірі 2000000,00 грн. Решта суми проведених виплат не підпадає під визначення дивідендів, а є сумами наданої (виплаченої) безповоротної фінансової допомоги в розумінні положень підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яка відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 цього Кодексу є додатковим благом, наданим Товариством фізичним особам, та підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб із застосуванням загальних правил за ставкою 15 відсотків.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, незгода з яким й стала підставою для звернення до суду із цим позовом.
Справа розглядалась судами неодноразово й при первинному її розгляді суд першої інстанції постановою, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовив. Такі рішення суди обґрунтували тим, що виплачені у перевіреному періоді кошти засновникам Товариства не є дивідендами у розумінні підпункту 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 ПК України, а за своєю правовою природою є сумами безповоротної фінансової допомоги, яка підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку як додаткове благо.
Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 11 листопада 2015 року, направляючи справу на новий розгляд, вказав на передчасність висновків судів попередніх інстанцій, адже останні, відмовляючи у задоволенні позову, фактично продублювали висновки акту перевірки щодо сум чистого та нерозподіленого прибутку Товариства за 2012 рік, тоді як спірні дивіденди виплачувалися за результатами діяльності підприємства за 2011 рік; суди не надали належної правової оцінки наявній в матеріалах справи копії фінансового звіту за 2011 рік, який слугував підставою для визначення загальними зборами учасників Товариства суми дивідендів, що підлягають виплаті засновникам за результатами фінансової діяльності 2011 року, та в рядку 150 якого відображено суму чистого прибутку позивача за вказаний звітний період у розмірі 5690 тис. грн.
Суд касаційної інстанції у своєму рішенні зазначив, що для правильного вирішення спору та визначення дійсного обсягу податкового обов`язку позивача у розглядуваних правовідносинах судам необхідно дослідити бухгалтерську звітність Товариства, перевіривши, зокрема, достовірність її показників, визначити суму його чистого прибутку за 2011 рік та за наслідками встановленого надати правову кваліфікацію оспорюваним виплатам, здійсненим позивачем на користь своїх засновників.
За результатами повторного судового розгляду постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19 січня 2016 року, яку залишив без змін Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 травня 2016 року, позовні вимоги Товариства задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про відсутність зі сторони Товариства порушень вимог ПК України при виплаті та оподаткуванні дивідендів засновникам підприємства, адже за результатами діяльності 2011 року чистий прибуток позивача склав 5690 тис. грн., з якого й були визначені та виплачені протягом серпня - вересня 2012 року дивіденди у розмірі 5000 тис. грн.; відповідачем же не доведено, що виплачені кошти відповідають ознакам безповоротної фінансової допомоги, яка підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку як додаткове благо.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач, обмежуючись виключно цитуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а також наведенням обставин, встановлених у ході перевірки позивача, посилається на помилковість висновків судів та відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства.
Письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.
Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Так, відповідно до підпункту 164.2.8 пункту 164.2 статті 164 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається, окрім іншого, дохід у вигляді дивідендів (крім дивідендів, визначених у підпункті 165.1.18 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу).
За змістом підпункту 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 ПК України дивідендом вважається платіж, що здійснюється, зокрема, юридичною особою - емітентом корпоративних прав на користь власника таких корпоративних прав у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
Доходи у вигляді дивідендів оподатковуються відповідно до положень пункту 170.5 статті 170 ПК України, згідно з підпунктом 170.5.1 якого податковим агентом платника податку під час нарахування (виплати) на його користь дивідендів, крім випадків, зазначених у підпункті 165.1.18 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу, є емітент корпоративних прав або за його дорученням - інша особа, яка здійснює таке нарахування (виплату).