ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 826/15678/13-а
адміністративне провадження № К/9901/61630/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Бучик А.Ю., Єзеров А.А.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна група" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2018 (судді - Арсірій Р.О., Кузьменко В.А., Огурцов О.П.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2018 (судді - Епель О.В., Губська Л.В., Карпушова О.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна група" до Міністерства культури України, третя особа - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Стрітенський 3/15" про скасування рішення,
встановив:
У жовтні 2013 року ТОВ "Інвестиційно-будівельна група" звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати постанову №02 від 23.08.2013 про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини у вигляді накладення штрафу на ТОВ "Інвестиційно-будівельна група" у розмірі 170000 гривень.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу відповідача від 31.07.2013 №712 "Про здійснення позапланового заходу (перевірки)" департаментом культурної спадщини та культурних цінностей Міністерства культури України проведено позапланову перевірку позивача.
Результати перевірки відображено в акті, в якому контролюючим органом встановлено, що на земельній ділянці, розташованій за адресою: місто Київ, вулиця Олеся Гончара, 17-23, яку віднесено до центрального історичного ареалу міста Києва та охоронної зони ансамблю споруд Софійського собору, позивачем проводяться роботи без дозволу центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
У зв`язку з виявленим порушенням, 23.08.2013 відповідачем прийнято оскаржувану постанову, якою за проведення незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам`ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць, на позивача накладено штраф у розмірі 170000,00 грн.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з позовом про її скасування.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2013, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014 та Вищого адміністративного суду від 05.11.2014, в задоволенні адміністративного позову ТОВ "Інвестиційно-будівельна група" відмовлено.
18.02.2016 ТОВ "Інвестиційно-будівельна група" звернулося до Мінкультури із запитом №1802/2 про те, чи була встановлена типова форма дозволу на проведення робіт на пам`ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених пунктів в період з 2006 по 2014 роки.; яким чином до 2014 року оформлювався дозвіл на проведення робіт на пам`ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених пунктів (лист № 1802/2 від 18.02.2016.
Листом від 17.03.2016 №796/10/13-16 Міністерство культури України надало позивачу відповідь, в якому повідомило, що дозвіл на проведення земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць за запитуваний у запиті період оформлюється за формою, затвердженою наказом Міністерства культури і мистецтв України від 24.05.2005 №329 (затверджений в Міністерстві юстиції України від 09.06.2005 за №647/10927).
Форма дозволу на проведення інших робіт на пам`ятках національного значення не затверджена. Такий дозвіл оформляється письмово у вигляді листа Міністерства культури України.
В свою чергу, наказ Міністерства культури і мистецтв України від 24.05.2005 №329 (затверджений в Міністерстві юстиції України від 09.06.2005 за №647/10927), офіційно оприлюднений в Офіційному віснику України 01.07.2005 та розміщений у вільному обігу на офіційному сайті Верховної Ради України http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0647-05.
04.04.2016 ТОВ "Інвестиційно-будівельна група" звернулось до суду першої інстанції із заявою про перегляд постанови Окружного адміністративного суду м. Києві за нововиявленими обставинами.
Як на підставу для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, заявник посилається на те, що з листа Міністерства культури України від 17.03.2016 №796/10/13-16 позивач дізнався про існування наказу Міністерства культури і мистецтв України від 24.05.2005 №329 (затверджений в Міністерстві юстиції України від 09.06.2005 за №647/10927, яким затверджено форми дозволу на проведення археологічних розвідок, розкопок, а також досліджень решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою та дозволу на проведення земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць.
Крім того, посилається на те, що під час розгляду справи відповідач приховав факт видачі дозволів на виконання робіт, що видавалися на ім`я ОСОБА_1 в 2008 та 2009 роках, а також що 29.01.2010 такі дозволи разом зі звітом про дослідження по вул. О. Гончара 17-23 у м. Києві були повернуті до відповідних установ, тому не могли бути у позивача на момент проведення відповідачем перевірки, за результатами якої винесено оскаржувану у цій справі постанову про накладення штрафу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києві від 15.06.2018, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2018, в задоволенні зазначеної заяви позивача відмовлено.
Відмовляючи позивачу у задоволенні заяви про перегляд судового рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наказ Мінкультури від 24.05.2005 №329 є нормативно-правовим актом, який був офіційно оприлюднений в Офіційному віснику України 01.07.2005 та розміщений на офіційному веб-сайті Верховної Ради України, а отже позивач мав реальну можливість з ним ознайомитися ще на момент вирішення судом даної справи по суті заявлених позовних вимог.
Крім того, позивачем не доведено наявності обставин, за яких він би не мав практичної можливості звернутися з відповідним запитом до Міністерства культури України до 18.02.2016, а також не доведено, що він не знав і не міг знати про існування дозволів на виконання робіт, що видавалися на ім`я ОСОБА_1 в 2008 та 2009 роках.
Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що вказані дозволи видані Державною службою з питань національної культурної спадщини Міністерства культури і туризму України на проведення археологічних розвідок, розкопок, а також досліджень решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, тобто не є дозвільними документами на виконання будівельних робіт в історичних ареалах міста у розумінні ч. 3 ст. 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини", за відсутність яких позивача й було притягнуто до відповідальності постановою Мінкультури, яку він оскаржував у цій справі.