ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 826/9185/15
адміністративне провадження № К/9901/27204/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Іщука І.О. від 16 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Троян Н.М., суддів Бужак Н.П., Твердохліб В.А. від 10 листопада 2016 року у справі за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2015 року Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 05 травня 2015 року: №0003202207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємства у розмірі 761540,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 190385,00 грн.; №0003212207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі-ПДВ) у розмірі 835289,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 203822,00 грн.
Предметом перевірки судів у цій справі були рішення контролюючого органу щодо правильності визначення грошових зобов`язань зі сплати податку на прибуток та ПДВ за наслідками господарської діяльності Підприємства з ТОВ "Ремсервіс Плюс" (код ЄДРПОУ 38896301) за період з 01 листопада 2013 року по 31 жовтня 2014 року.
Оскаржуючи рішення Інспекції про заниження податкових зобов`язань за господарськими операціями із зазначеним контрагентом, Підприємство послалося на необґрунтованість висновків акту перевірки від 15 квітня 2015 року №161/2213/34966254, на підставі якого прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року, у задоволені вищевказаного адміністративного позову відмовлено.
Постановляючи рішення, суди, з`ясувавши обставини у справі, які підтверджені дослідженими ними (судами) доказами, надавши їм правову оцінку, визнали обґрунтованими доводи контролюючого органу, що операції між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Ремсервіс Плюс" за період з 01 листопада 2013 року по 31 жовтня 2014 року щодо виконання останнім підрядних робіт та поставки товарів не мали реального характеру й не можуть слугувати підставою для формування Підприємством витрат та податкового кредиту з ПДВ за наслідками таких відносин; надані позивачем документи не є належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання робіт (товарів, послуг), адже контрагент позивача був зареєстрований на підставну особу, яка заперечила свою участь у створенні та діяльності товариства, у тому числі під час її допиту в судовому засіданні як свідка.
Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
У доводах касаційної скарги порушує питання щодо неправильного застосування судами норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податкових зобов`язань з податку на прибуток і ПДВ. Вважає, що суди дійшли помилкового висновку про безпідставність позовних вимог, адже не зважили на фактичні обставини справи та підтверджуючі їх докази, які свідчать про те, що операції між позивачем та його контрагентом проведені та документально оформлені й Підприємством дотримано передбачені податковим законодавством умови для формування витрат та податкового кредиту з ПДВ. На думку позивача, покупець не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на отримання податкової вигоди за можливі порушення підприємством-постачальником правил оподаткування при здійсненні господарської діяльності.
Письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.
Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Ремсервіс плюс" (код ЄДРПОУ 38896301) за період з 01 листопада 2013 року по 31 жовтня 2014 року, за наслідками якої складено акт від 15 квітня 2015 року №161/2213/34966254, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 761540,00 грн. та ПДВ всього в сумі 835288,84 грн.
Відповідач у акті перевірки вказує на формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за операціями із ТОВ "Ремсервіс плюс" без належного документального підтвердження здійснення таких господарських відносин, обґрунтовуючи це фіктивністю контрагента Підприємства як суб`єкта господарювання, адже в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №32014100010000250 встановлено, що ТОВ "Ремсервіс Плюс" було зареєстровано без наміру здійснення фінансово-господарської діяльності з метою прикриття незаконної діяльності з надання податкової вигоди іншим суб`єктам підприємницької діяльності; заявою від 07 жовтня 2014 року громадянка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка згідно первинних документів зазначена директором ТОВ "Ремсервіс Плюс", повідомила слідчий орган про те, що вона жодного відношення до фінансово-господарської діяльності цього підприємства не має, жодних документів не складала й не підписувала, нікому не видавала та нікого на це не уповноважувала, розрахунків з постачальниками не здійснювала.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про таке.
Конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях частини першої статті 67, пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України, згідно з якими кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються виключно законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин у 2013-2014 роках) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).