ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 815/1167/15
адміністративне провадження № К/9901/32445/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Рибачука А.І., Стрелець Т.Г.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року (колегія суддів: Лук`янчук О.В., Градовський Ю.М., Кравченко К.В.) у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Відділу державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області, третя особа - ОСОБА_5, ОСОБА_1, про визнання протиправною бездіяльності та скасування реєстрації декларацій, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду із адміністративним позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Відділу державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області про визнання протиправною бездіяльності Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області щодо не скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт за №ОД 08212008439 та декларації про готовність об`єкта до експлуатації за №ОД 143133590724, замовник ОСОБА_5, ОСОБА_1 ; скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт за №ОД 08212008439, щодо реконструкції квартири за адресою: АДРЕСА_1, замовник ОСОБА_5, ОСОБА_1, зареєстровану Інспекцією ДАБК в Одеській області 18 січня 2012 року; скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації за №ОД 143133590724 щодо реконструкції квартири за адресою: АДРЕСА_1, замовник ОСОБА_5, ОСОБА_1, зареєстровану Інспекцією ДАБК в Одеській області 25 грудня 2013 року.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року відмовлено у повному обсязі.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року скасовано.
Прийнято по справі нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково.
Скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт за №ОД 08212008439, щодо реконструкції квартири за адресою: АДРЕСА_1, замовник ОСОБА_5, ОСОБА_1, зареєстровану Інспекцією ДАБК в Одеській області 18 січня 2012 року.
Скасовано реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації за №ОД 143133590724 щодо реконструкції квартири за адресою: АДРЕСА_1, замовник ОСОБА_5, ОСОБА_1, зареєстровану Інспекцією ДАБК в Одеській області 25 грудня 2013 року.
В іншій частині вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, третя особа ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судами встановлено, що позивач - ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_2 . Разом із ОСОБА_4 в квартирі за зазначеною адресою проживають позивачі - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Треті особи - ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є власниками квартири АДРЕСА_1 .
18 січня 2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області за №ОД 08212008439 зареєстровано Декларацію про початок виконання будівельних робіт з Реконструкції квартири з розширенням за адресою: АДРЕСА_1 без зміни цільового призначення. Замовники будівельних робіт з реконструкції: ОСОБА_5, ОСОБА_1
25 грудня 2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області за №ОД 143133590724 зареєстровано Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації - Реконструкція квартири з розширенням на 2 поверху, без зміни цільового призначення, за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивачі вважають, що реєстрація Декларації про початок виконання будівельних робіт від 18 січня 2012 року № ОД 08212008439 та Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 25 грудня 2013 року № ОД 143133590724 підлягає скасуванню, у зв`язку із внесенням до них недостовірних даних щодо категорії складності об`єкту, класифікації об`єкта будівництва, проекту реконструкції квартири (розроблений ПП "Рекон" на підставі неповних вихідних даних, без отримання містобудівних умов та обмежень), непроходження проектною документацією експертизи, відсутністю документів на використання земельної ділянки.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що декларацію про початок виконання будівельних робіт № ОД 08212008439 зареєстровано Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю 18 січня 2012 року до набрання чинності ст. 39-1 Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", якою передбачено скасування реєстрації декларацій за наведення у них недостовірних даних, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для її скасування. Також, суд першої інстанції дійшов до висновку, що підстави для висновків про здійснення самочинного будівництва третіми особами відсутні, а тому встановлені ч.2 ст. 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" підстави для скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ОД 143133590724 від 25 грудня 2013 року відсутні.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, апеляційний суд вказав, що проект реконструкції квартири з розширенням по АДРЕСА_1, розроблявся ПП "Рекон" на підставі неповних вихідних даних, без отримання містобудівних умов та обмежень, отримання яких є обов`язковим, тобто з порушенням норм, передбачених законодавством, що помилково не було встановлено судом першої інстанції.
Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Стаття 2 КАС у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, завданням адміністративного судочинства визначала захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Пункт 1 частини першої статті 3 КАС у редакції, чинній на час вирішення цієї справи судами попередніх інстанцій, справою адміністративної юрисдикції визнавав публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За правилами частини першої статті 17 КАС у зазначеній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС у редакції, чинній на час вирішення цієї справи).
Таким чином, до компетенції адміністративних судів на час розгляду справи судами попередніх інстанцій належали спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Наведене узгоджується й з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
Разом із тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.