ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2020 року
м. Київ
справа №814/2315/17
адміністративне провадження №К/9901/56517/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шевцової Н. В.,
суддів: Смоковича М. І., Уханенка С. А.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 814/2315/17
за позовом Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго"
до Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області
про визнання протиправними дій, скасування постанови
за касаційною скаргою Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області
на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року, прийняту в складі головуючого судді Брагаря В. С.,
та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2018 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Потапчук В. О., суддів Шляхтицького О. І., Семенюка Г. В.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" (далі - позивач, ПАТ "Миколаївобленерго") звернулося до суду із адміністративним позовом до Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - відповідач, орган виконавчої служби), в якому просило:
1.1. визнати протиправними дії відповідача та скасувати постанову від 06 листопада 2017 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 516 657, 44 грн по виконавчому провадженню №23587047.
2. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що відповідач неправомірно виніс зазначену постанову, оскільки позивач самостійно, у встановлений термін, виконав рішення суду, що звільняє його від сплати виконавчого збору.
3. Відповідач заперечував проти позову і зазначив, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", позивач зобов`язаний сплатити виконавчий збір незалежно від терміну виконання рішення суду. За таких обставин відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволені позову.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. 06 листопада 2017 року Заводським відділом ДВС міста Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області було винесено постанову про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 516 657,44 грн по виконавчому провадженню №23587047.
5. Вказане виконавче провадження було відкрито 08 жовтня 2003 року на підставі рішення Господарського суду Миколаївської області від 29 липня 2003 року по справі №12/157 про стягнення з позивача на користь ДП "Енергоринок" 50 064 447,29 грн.
6. Ухвалами Господарського суду Миколаївської області від 18 серпня 2004 року, 15 липня 2004 року та 03 листопада 2009 року виконання рішення суду розстрочено до жовтня 2017 року (включно).
7. Позивачем самостійно виконано вимоги вказаного рішення згідно з наведеним ухвалою графіком виплат.
8. 03 листопада 2017 року відповідачем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з виконанням позивачем рішення в повному обсязі, згідно з виконавчим документом.
9. 06 листопада 2017 року відповідачем прийнято постанову про стягнення з товариства виконавчого збору у розмірі 516 657,44 грн по виконавчому провадженню №23587047.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
10. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.
11. Визнано протиправною та скасовано постанову Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про стягнення виконавчого збору від 06 листопада 2017 року по виконавчому провадженню №23587047.
12. Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої інстанцій, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач повинен був закінчити виконавче провадження №23587047 в порядку, встановленому Законом № 606, та відповідно не стягувати з позивача виконавчий збір.
ІV. Касаційне оскарження
13. Не погодившись з постановою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 17 липня 2018 року.
14. У касаційній скарзі відповідач зазначає, що до спірних правовідносин повинен застосовуватися Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), який набрав чинності 05 жовтня 2016 року. За доводами відповідача, за приписами статті 27 цього Закону, таке поняття як строк на самостійне виконання для рішень майнового характеру відсутнє. Станом на 05 жовтня 2016 року сума залишку нестягнутої заборгованості складала 5 166 574, 44 грн, з якої відповідачем і було обраховано 10%.
15. У зв`язку із зазначеним скаржник просить скасувати постанову суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
16. Касаційна скарга скаржника не містить клопотання про розгляд справи за участі його представника.
17. Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано з Миколаївського окружного адміністративного суду справу № 814/2315/17 (суддя-доповідач Бевзенко В. М., судді Данилевич Н. А., Стрелець Т. Г.).
18. 21 вересня 2018 року справа № 814/2315/17 надійшла до Верховного Суду.
19. 25 травня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач спростовував доводи касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
20. Відзив на касаційну скаргу містить клопотання про розгляд справи за участі представника позивача.
21. 06 травня 2020 року розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 748/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг.
22. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 07 травня 2020 року визначено склад суду: головуючого суддю Шевцову Н. В., суддів Смоковича М. І., Уханенка С. А.
V. Релевантні джерела права та акти їхнього застосування
23. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
24. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
25. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
26. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
27. У силу статей 1, 5 Закону № 1404-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.
28. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1403-VIII).
29. Законом № 1403-VIII визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).
30. Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
31. Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
32. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
33. Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
34. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
34.1. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
35. Згідно із частиною п`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
36. Також частиною дев`ятою вказаної статті передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
37. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.