ПОСТАНОВА
Іменем України
11 листопада 2020 року
Київ
справа №500/1022/19
провадження №К/9901/20472/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Загороднюка А. Г., Калашнікової О. В.
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, адміністративну справу № 500/1022/19
за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року, ухваленого у складі голосуючого судді Осташа А. В. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Пліша М. А., суддів: Судової-Хомюк Н. М., Шинкар Т. І.
І. Суть спору
1. У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Прокуратури Тернопільської області, в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність прокурора Тернопільської області щодо залишення без розгляду заяв ОСОБА_1 від 28 грудня 2018 року про надання йому допомог за 2018 рік для оздоровлення і для вирішення соціально-побутових питань та зобов`язати прокурора Тернопільської області здійснити розгляд цих звернень;
1.2. визнати протиправними дії Прокуратури Тернопільської області щодо невиплати ОСОБА_1 грошових допомог;
1.3. стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Прокуратури Тернопільської області на користь ОСОБА_1 за 2018 рік допомогу для оздоровлення в розмірі 40703,10 грн. та за 2018 рік допомогу для вирішення соціальних-побутових питань 40703,10 гривень.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у жовтні 2018 року він призначений на посаду прокурора відділу Прокуратури Тернопільської області та наказом прокурора області від 26 грудня 2018 року позивачу надано частину щорічної відпустки за період роботи з 13 вересня 2015 року по 12 вересня 2016 року тривалістю три календарних дні з 02 січня 2019 року по 04 січня 2019 року.
2.1. Маючи право на відпустку, 28 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про виплату йому за 2018 рік матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, однак Прокуратура Тернопільської області не розглянула звернення позивача та не виплатила йому допомоги.
2.2. Вважаючи, що відповідачем порушено правопорядок і охоронювані законом права особи на звернення, а також вільне володіння майном, ОСОБА_1 звернувсь до суду з вимогою про стягнення неотриманих коштів.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. Наказом прокурора Тернопільської області від 30 жовтня 2018 року № 976к ОСОБА_1 призначено на вакантну посаду прокурора відділу процесуального керівництва Прокуратури Тернопільської області, звільнивши його з посади начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні Прокуратури Тернопільської області.
4. 22 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до в.о. прокурора Тернопільської області із заявою про надання йому щорічної відпустки за відпрацьований період з 04 грудня 2015 року по 03 грудня 2016 року терміном три календарних дні, починаючи з 02 січня 2019 року.
5. Так, наказом в.о. прокурора Тернопільської області від 26 грудня 2018 року № 1124к ОСОБА_1 надано частину щорічної відпустки за період роботи з 13 вересня 2015 року по 12 вересня 2016 року тривалістю три календарних дні з 02 по 04 січня 2019 року включно.
6. 28 грудня 2018 року ОСОБА_2 подав до в.о. прокурора Тернопільської області заяву № 15/3-231вн.18 про виплату позивачу за 2018 рік матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань та для оздоровлення. Відповідно до резолюції керівництва її розгляд доручено відділу роботи з кадрами та відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури області.
7. За результатами розгляду вказаної заяви листом від 29 грудня 2018 року №11/732вих.18 за підписом начальника відділу роботи з кадрами позивачу надано роз`яснення вимог чинного законодавства, у тому числі бюджетного, які регламентують порядок виплати працівникам бюджетних установ різного виду матеріальних допомог та зазначено, що виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, яка не є обов`язковою виплатою, та матеріальної допомоги для оздоровлення здійснюється у межах відповідних бюджетних асигнувань, що мають кількісні, часові та цільові обмеження. З огляду на викладене, з урахуванням інформації відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури області відсутня можливість виплатити позивачу вищезазначені матеріальні допомоги за 2018 рік.
8. Також ОСОБА_1 звернувся 28 грудня 2018 року із заявою, яка надійшла в Прокуратуру Тернопільської області 03 січня 2019 року із зверненням, в якому зазначає про відсутність у наказі прокурора Тернопільської області від 26 грудня 2018 року № 1124к розпорядження щодо виплати матеріальних допомог, а тому ОСОБА_1 звернувся з проханням позитивно розглянути його заяву та прийняти рішення про виплату йому за 2018 рік матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомог для оздоровлення під час надання щорічної відпустки. Вказане звернення передано на розгляд відділу роботи з кадрами, відділу документального забезпечення та відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури області.
9. Листом від 10 січня 2019 року № 11/974-16 за підписом начальника відділу кадрів прокуратури області ОСОБА_3, ОСОБА_1 роз`яснено періоди наданої відпустки відповідно до поданої ним заяви від 22 грудня 2018 року та повідомлено про те, що порядок виплати матеріальних допомог висвітлено у листі прокуратури області від 29 грудня 2018 року за №11/732 вих.18.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
10. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2020 року, в позові відмовлено.
11. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є правом, а не обов`язком керівника і здійснюється в межах наявності коштів. Разом з цим суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 звертався до відповідача 22 грудня 2018 року із заявою про надання йому щорічної відпустки терміном на три дні з 02 січня 2019 року по 04 січня 2019 року включно, тобто не у поточному бюджетному 2018 році, а вже на 2019 рік. Враховуючи, що ОСОБА_1 у 2018 році щорічні відпустки не надавалися, а виплати матеріальної допомоги для оздоровлення без надання вказаної відпустки чинним законодавством не передбачено, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування та виплати йому матеріальної допомоги для оздоровлення за 2018 рік.
12. Зазначена позиція підтримана Восьмим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
IV. Касаційне оскарження
13. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
14. В обґрунтування касаційної скарги вказує на помилковість застосування судами першої та апеляційної інстанцій приписів частини першої статті 82, статті 83 Закону України "Про прокуратуру" без врахування висновків щодо застосування норм законодавства, якими урегульовані питання виплати матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань, викладених у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 825/959/16 та від 29 квітня 2020 року у справі № 810/3246/16.
15. В свою чергу представник Прокуратури Тернопільської області у своєму відзиві вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
16. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Згідно з частиною шостою статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
18. Приписами частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) обумовлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
19. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробітною платою є винагорода у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
20. До структури заробітної плати, визначеної у статті 2 цього Закону, входять: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
21. До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (частина третя статті 2 Закону України "Про оплату праці").
22. Так, питання виплати заробітної плати працівникам прокуратури врегульовано постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 09 березня 2006 року № 268, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Постанова КМ України № 268), згідно з підпунктом 3 пункту 2 якої керівникам зазначених державних органів надано право на виплату в межах затверджених обсягів фонду оплати праці матеріальної допомоги на оздоровлення під час надання щорічної відпустки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.
23. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України "Про прокуратуру" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
24. Відповідно до частини першої статті 82 Закону України "Про прокуратуру" прокурору надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів з виплатою допомоги для оздоровлення в розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати прокурора.
25. Частиною третьою статті 83 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурору може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати прокурора.
26. Закон України "Про відпустки" встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
27. За приписами частини першою статті 12 Закону України "Про відпустки" щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.
28. Частиною першою статті 89 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
29. Відповідно до статті 90 Закону України "Про прокуратуру" фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.
30. За змістом частини першої статті 3 Бюджетного кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
31. Згідно з частиною першою статті 51 Бюджетного кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
32. В силу частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
VI. Позиція Верховного Суду
33. Спірні правовідносини, які склались у цій справі зводяться до питання щодо правомірності відмови Прокуратури Тернопільської області у наданні позивачу допомоги для оздоровлення за 2018 рік, а також допомоги для вирішення соціальних-побутових питань за 2018 рік.