ПОСТАНОВА
Іменем України
10 листопада 2020 року
м. Київ
справа №440/3779/18
касаційне провадження №К/9901/23882/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БІЗАРТ"
на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року (головуючий суддя - Слободянюк Н.І.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ральченко І.М.; судді: Бершов Г.Є., Катунов В.В.)
у справі № 440/3779/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БІЗАРТ"
до Головного управління ДФС у Полтавській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БІЗАРТ" (далі - ТОВ "ТД "БІЗАРТ"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - ГУ ДФС у Полтавській області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 вересня 2018 року № 0011771401 та від 03 вересня 2018 року № 0011781401.
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 11 березня 2019 року в задоволенні позову відмовив.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 22 липня 2019 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.
ТОВ "ТД "БІЗАРТ" звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2019 року та визнати протиправними і скасувати оскаржувані акти індивідуальної дії.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, наголошує на реальному характері оспорюваних господарських операцій, а також зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено пріоритетність одного первинного документа над іншим. При дослідженні реальності господарської операції, на переконання платника, мають враховуватися всі первинні та інші документи в їх сукупності й фактичний рух активів платника податків, що залишено поза увагою судовими інстанціями.
Верховний Суд ухвалою від 27 серпня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ТД "БІЗАРТ".
17 вересня 2019 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, а оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, прийнятими за наслідками всебічного з`ясування всіх обставин справи та надання їм вірної правової оцінки.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ТД "БІЗАРТ" з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2018 року, законодавства про збір та облік єдиного соціального внеску за період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2018 року, результати якої оформлено актом від 20 серпня 2018 року № 1081/16-31-14-01-09/37844996.
За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпунктів 139.1.1. 139.1.2. 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), наказу Міністерства фінансів України від 25 лютого 2000 року № 39 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва", наказу Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", наказу Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" у зв`язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку за наслідками придбання послуг з підбору і пошуку персоналу у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, послуг з організації робочої поїздки до Сполучених Штатів Америки директора ТОВ "ТД "БІЗАРТ" ОСОБА_2 та заступника директора ТОВ "ТД "БІЗАРТ" ОСОБА_3 у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, послуг із завантаження та розвантаження товару у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, транспортних послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМП ТРАНС ПЛЮС" з огляду на непідтвердження фактичного здійснення цих господарських операцій належним чином оформленою первинною документацією, а саме - наявність недоліків у представлених актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) і товарно-транспортних накладних.
На підставі зазначеного акта перевірки ГУ ДФС у Полтавській області 03 вересня 2018 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0011771401, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 239395,50 грн за основним платежем та 59848,88 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0011781401, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 26357,00 грн за основним платежем та 6589,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в долучених платником до матеріалів справи актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) наявні недоліки, вони неконкретизовані та містять узагальнену інформацію щодо наданих Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 послуг (виконаних робіт), а тому не можуть вважатися належним чином оформленими первинними документами, які підтверджують фактичне виконання оспорюваних поставок.
Крім того, суди зазначили, що у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 та Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМП ТРАНС ПЛЮС" відсутні зареєстровані види діяльності за Класифікацією видів економічної діяльності (далі - КВЕД) відповідно до наданих послуг, а також звернули увагу на непідтвердження наявності в Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМП ТРАНС ПЛЮС" матеріально-технічної бази та трудових ресурсів, необхідних для здійснення перевезень.
Верховний Суд із наведеними висновками судових інстанцій погодитись не може з огляду на таке.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
Так, підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.