ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 560/297/19
адміністративне провадження № К/9901/21003/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Тацій Л.В.,
суддів: Мороз Л.Л., Стеценка С.Г., -
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Держпраці у Хмельницькій області (далі - управління Держпраці) на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року (прийняте судом у складі судді Блонського В.К.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Кузьменко Л.В., суддів: Іваненко Т.В., Шидловського В.Б.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) до управління Держпраці про визнання протиправною та скасування постанови, -
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Держпраці, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову від 27.12.2018 № 22/681 про накладення штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.12.2018 начальник управління Держпраці Глушаков О.О. виніс постанову № 22/681 про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 223 380 грн, підставою для прийняття якої слугував акт інспекційного відвідування від 05.12.2018 року № 22-14/3944-ІВ.
Вважає, що оскаржувана постанова від 27.12.2018 №22/681 про накладення штрафу є протиправною, оскільки прийнята з порушенням норм чинного законодавства.
Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 11 березня 2019 року позов задовольнив.
Визнав протиправною та скасував постанову Управління Держпраці у Хмельницькій області Державної служби України з питань праці № 22/681 від 27.12.2018 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф за порушення законодавства про працю в сумі 223 380 грн.
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 25 червня 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що відповідачем а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції не надано, а судами, з матеріалів справи не встановлено жодних доказів допуску позивачем працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до роботи без укладення трудових договорів, зокрема 05.12.2018.
З урахуванням зазначених обставин, постанова від 27.12.2018 № 22/681 про накладення на позивача штрафу у розмірі 223 380,00 грн є протиправною, оскільки відповідачем не доведено порушення позивачем вимог статей 21, 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" (далі - постанова КМУ № 413).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
25 липня 2019 року управління Держпраці звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить судові рішення, постановлені у цій справі, скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.
У скарзі зазначає, що судами неправильно встановлено фактичні обставини справи та застосовано норми матеріального права, допущено порушення норм процесуального права, що потягло прийняття необґрунтованих судових рішень.
Посилається на те, що інспекторами було встановлено, що в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 на робочому місці за прилавком знаходилося два працівники (продавці), які здійснювали продаж товару: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Вони пояснили, що проходять стажування з 03.12.2018, трудові договори ще не укладали.
Суди неправомірно взяли до уваги і те, що трудові відносини між позивачем і ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вже оформлені 07 грудня 2018 року, оскільки заходи притягнення до відповідальності вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 липня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Мороз Л.Л., Стеценко С.Г., скаргу передано судді-доповідачу.
Верховний Суд ухвалою від 20 серпня 2019 року відкрив касаційне провадження.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
На підставі наказу від 05.12.2019 за № 259 та направлення від 05.12.2019 за № 1150/18 управлінням Держпраці за адресою: АДРЕСА_1, в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 на предмет додержання законодавства про працю, за результатами чого складено акт інспекційного відвідування за № 22-14/3944-ІВ від 05.12.2018, яким зафіксовано порушення суб`єктом господарювання вимог трудового законодавства.
Під час інспекційного відвідування, проведеного 05.12.2019 у ФОП ОСОБА_1 посадовою особою управління Держпраці у працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відібрані письмові пояснення, де останні зазначили, що проходили стажування у позивача без укладення трудового договору.
На підставі акта перевірки відповідачем винесено припис від 11.12.2018 за №22-14/3944-ІВ-939 з вимогою усунути порушення статті 24 Кодексу законів про працю України, постанови КМУ №413, які зафіксовані у вказаному акті перевірки.
27.12.2018 начальником управління Держпраці Глушаковим О.О. за наслідками розгляду справи про накладення штрафу на підставі вказаного акта перевірки, постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за №22/681, за порушення позивачем вимог частини 1, 3 статті 24 КЗпП України, Постанови КМУ №413, відповідальність за які передбачено абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 223 380,00 грн.
Не погодившись із вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 7 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №386/2011 (далі - Положення № 386/2011) Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Пунктом 1 Положення № 386/2011 визначено, що Державна інспекція України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра соціальної політики України.
Згідно з пунктом 3 вказаного Положення, основними завданнями Держпраці України є, зокрема: реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю; реалізація державної політики з питань контролю за додержанням законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
За приписами підпункту 3 пункту 4 Положення №386/2011 Держпраці України відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд та контроль за додержанням вимог законодавства про зайнятість населення з питань дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.
Відповідно до пункту 3 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 2 липня 2012 року № 390 (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 30 липня 2012 року за №1291/21603; далі - Порядок № 390), інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
За приписами статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.