ПОСТАНОВА
Іменем України
10 листопада 2020 року
Київ
справа №826/333/16
адміністративне провадження №К/9901/28683/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдфіш-Інвест-Буд"
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.2016 (суддя Кузьменко В.А.)
та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016 (Головуючий суддя Земляна Г.В., судді: Межевич М.В., Сорочко Є.О.)
та скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016 (Головуючий суддя Земляна Г.В., судді: Межевич М.В., Сорочко Є.О.)
у справі № 826/333/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдфіш-Інвест-Буд"
до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В :
У січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Голдфіш-Інвест-Буд" (далі - позивач, ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 липня 2015 року № 0004142208, від 22 липня 2015 року № 0004152208, від 15 жовтня 2015 року № 0006132208, від 15 жовтня 2015 року № 0006142208, від 15 жовтня 2015 року № 0006152208.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2016 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2016 - скасовано в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення рішення від 22 липня 2015 року №0004142208 на суму 78721,00 грн та податкового повідомлення рішення від 15 жовтня 2015 року № 0006132208 на суму 15745,00 грн та задоволено позовні вимоги в цій частині. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення рішення від 22 липня 2015 року №0004142208 на суму 78721,00 грн. та податкове повідомлення рішення від 15 жовтня 2015 року № 0006132208 на суму 15745,00 грн. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2016 року залишено без змін.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2016 в частині, що залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016 в частині, якою залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2016, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що чинне законодавство не встановлює обов`язку працівника у вихідний день прибути до підприємства та повернути кошти, отримані під звіт. Наявні в матеріалах справи докази підтверджують реальність господарських операцій позивача з контрагентами та доводять факт використання придбаних позивачем послуг у власній господарській діяльності. Незважаючи на те, що відповідачем не заперечувався факт оплати позивачем придбаних послуг та наявності таких доказів, суди попередніх інстанцій необґрунтовано стверджують про відсутність доказів таких оплат. Крім того, позивач в касаційній скарзі посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгарії".
Відповідач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечує, просив касаційну скаргу залишити без задоволення.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду в частині задоволених позовних вимог та залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу податковий орган обґрунтовує помилковістю висновків судів попередніх інстанцій щодо реальності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "Юридична група "Ел Сі ЕФ". Вказані висновки податкового органу ґрунтуються на отриманій податковій інформації, зокрема, актах про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання ТОВ "Юридична група "Ел Сі ЕФ". Крім того, позивачем до суду апеляційної інстанції надано первинні документи, які не надавалися під час проведення перевірки та не зазначено причин ненадання таких документів, в тому числі до суду першої інстанції.
Інших доводів касаційна скарга податкового органу не містить.
Позивач письмово проти доводів касаційної скарги заперечує, просив касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення.
Згідно протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга відповідача не підлягаює задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 18.05.2015 року по 30.06.2015 року відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2014 року.
За результатами перевірки було складено акт від 07 липня 2015 року №3267/26-58-22-08-18/35383493 "Про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд" (код ЄДРПОУ 35383493) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2014 року (далі по тексту - акт перевірки).
В акті перевірки встановлено порушення позивачем:
- підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 606 113,00 грн, в тому числі за 2014 рік - 606 113,00 грн;
- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.1 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 583 333,00 грн., в тому числі за грудень 2014 року - 583 333,00 грн та завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 45 476,00 грн, а тому числі по періодах: серпень 2012 року - 5 539,00 грн; вересень 2012 року - 3 290,00 грн; травень 2013 року - 3 487,00 грн; жовтень 2013 року - 29 731,00 грн; липень 2014 року - 3 429,00 грн;
- пункту 3 "Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку", затвердженого наказом ДПА України від 24 грудня 2010 року №1020 та наказом Міністерства доходів і зборів України від 21 січня 2014 року №49 щодо подання з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку за IV квартал 2013 року;
- пункту 103.9 статті 103 Податкового кодексу України в частині не подання "Розрахунку (звіт) податкових зобов`язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України" по виплаченим доходам нерезиденту "RB Lending Servicess Limited", Кіпр в тому числі за 3 квартали 2012 року в сумі 1 355 453,00 грн, за 2012 рік в сумі 4 505 000,00 грн, за 2013 рік в сумі 19 903 664,00 грн, що не призвело до заниження податкових зобов`язань;
- пункту 2 розділу 11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 та Порядку складання звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 05 грудня 2012 року №1276;
- пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
На підставі висновків зазначеного акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:
- від 22 липня 2015 року № 0004142208, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 606 113,00 грн;
- від 22 липня 2015 року № 0004152208, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 875 000,00 грн, в тому числі за основним платежем - 583 333,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 291 667,00 грн;
- від 15 жовтня 2015 року № 0006132208, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 56 845,00 грн, в тому числі за основним платежем - 45 476,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 11 369,00 грн;
- від 15 жовтня 2015 року № 0006142208, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно з частиною 2 статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", за порушення пункту 2.11 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 та "Порядку складання звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 05 грудня 2012 року №1276 до ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 30 000,00 грн;
- від 15 жовтня 2015 року № 0006152208, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно з частиною другою статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", за порушення пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року №265/95-ВР до ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 1 360,00 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом`янському районі від 15 жовтня 2015 року № 0006142208 згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно з частиною 2 статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", за порушення пункту 2.11 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 та "Порядку складання звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 05 грудня 2012 року №1276 до ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 30 000,00 грн;
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами по справі, під час проведення перевірки ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд" контролюючим органом встановлено, що відповідно до наказу від 01 липня 2014 року №1-к підприємством встановлено ліміт залишку готівки в касі підприємства у розмірі 3 000,00 грн, а відповідно до наказу від 01 жовтня 2014 №4-к підприємством встановлено ліміт залишку готівки в касі підприємства у розмірі 5 100,00 грн.
Разом з тим, акт перевірки свідчить, що 12 вересня 2014 року згідно з видатковим касовим ордером № 442 підприємством здійснено видачу коштів з каси підприємства на суму 120 000,00 грн під звіт ОСОБА_1, який 15 вересня 2014 року подав авансовий звіт №2-к та повернув до каси підприємства кошти на суму 120 000,00 грн, згідно з прибутковим касовим ордером №361.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, суди виходили з того, що з наказу від 01 липня 2014 року №1/1-к вбачається встановлення цілодобового режиму роботи для каси, що знаходиться за адресою: місто Київ, проспект Павла Тичини, 1 В, офіс В701, яка буде здійснювати прийом-видачу готівкових коштів для забезпечення роботи розрахунково-касових апаратів. Таким чином, каса підприємства працювала щоденно, у період з 12 вересня 2014 року по 15 вересня 2014 року. Отже, в порушення вимог пункту 2.11 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (далі по тексту - Положення), встановлено факт перевищення ОСОБА_1 строків використання отриманих під звіт коштів на суму 120 000,00 грн.
Так, відповідно до пункту 2.11 Положення видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.
Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.
Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.
Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.
Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.
Відповідно до пункту 1 Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року №436/95 до юридичних осіб всіх форм власності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.
Обґрунтовуючи протиправність рішень судів попередніх інстанцій, позивач зазначає, що 13.09.2014 та 14.09.2014 є вихідними днями для працівників каси підприємства, а також для ОСОБА_2, якому видано грошові кошти під звіт.
Так позивачем було надано до суду копію табелю робочого часу на ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд", яким підтверджуються вказані обставини.
Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки особою, якій видано кошти під звіт, повернуто 15.09.2014, тобто на другий робочий день такого працівника, а отже з дотриманням строків використання отриманих під звіт коштів.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом`янському районі від 15 жовтня 2015 року №0006162208 згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно з частиною другою статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", за порушення пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року №265/95-ВР до ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 1 360,00 грн.
Так, з акту перевірки вбачається, що підприємством не забезпечено зберігання в книгах ОРО 4 фіскальних звітних чеків, чим порушено вимоги пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року №265/95-ВР.
Вказана обставина не спростована сторонами по справі ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції. Касаційна скарга також не містить доводів на спростування вказаних обставин.
Отже, вірними є висновки судів попередніх інстанцій, що відповідач дійшов вірного висновку про порушення ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд" пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та правомірності податкового повідомлення-рішення від 15 жовтня 2015 року №0006162208.
Щодо податкових повідомлень-рішень від 22 липня 2015 року №0004142208, №0004152208 та від 15 жовтня 2015 року №0006132208, колегія суддів зазначає наступне.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Юридична група "ЕЛ СІ ЕФ". В той час як наявні в матеріалах справи документи, надані позивачем, не підтверджують реальності господарських операцій позивача з Mr. Gal Nir, ПП "ТВП "Лізард" та ТОВ "Інвест Аква Груп".
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.