ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2020 року
м. Київ
справа №127/13487/16
адміністративне провадження №К/9901/9208/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 127/13487/16
за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дій, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року, прийняту за заявою про перегляд судових рішень за виключними обставинами (колегія у складі: головуючого судді Косцової І.П., суддів: Градовського Ю.М., Запорожана Д.В.), -
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 (далі- позивач, заявник. ОСОБА_1 ) звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці (далі- відповідач, ПФУ), в якому просив:
- визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо відмови у перерахунку пенсії протиправними;
- зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити пенсію по другій групі інвалідності, у розмірі 90% заробітної плати, визначеної у довідці прокуратури Вінницької області від 15 лютого 2016 року № 18/48, відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції 05 листопада 1991 року) починаючи з 1 січня 2016 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 жовтня 2016 року позов задоволено частково.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2017 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 10 травня 2018 року Вінницького апеляційного адміністративного суду, прийняту 11 січня 2017 року у справі № 127/13487/16-а залишено без змін.
09 січня 2020 року, на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшла заява про перегляд постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2017 року за виключними обставинами.
В обґрунтування заяви позивач зазначив, що рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019 у справі № 3-209/2018(2413/18, 2807/19), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 12 статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Зазначеним рішенням Конституційного Суду України установлено, що частина 12 статті 86 Закону №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції. Таким чином, на думку заявника, його право на перерахунок пенсії, підтверджене Конституційним Судом України, що дає йому підстави для перегляду судового рішення за виключними обставинами.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2017 року за виключними обставинами.
Ухвалюючи таке рішення апеляційний суд виходив з того, що Конституційним Судом України в рішенні від 13 грудня 2019 року вказано про втрату чинності положеннями Закону саме з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 13 грудня 2019 року. Тобто, саме з 13 грудня 2019 року положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII підлягає застосуванню в первинній його редакції.
Спір же, у цій справі стосується правовідносин що виникли у червні 2016 року, а саме після відмови ПФУ здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених п. 1 ч. 5 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) для перегляду постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2017 року за виключними обставинами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року, у березні 2020 року позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2017 року. Ухвалити нове рішення, яким змінити постанову Вінницького міського суду від 18.10.2016 в частині зобов`язання відповідача здійснити з 31.05.2016 перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, виходячи із 90% заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Вінницької області від 15.02.2016 №18/48, а також виплатити недоплачену за цей час суму.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, заявник зазначає аналогічні аргументи, що і у поданій до суду апеляційної інстанції заяві про перегляд судового рішення за виключними обставинами. Покликається на порушення судом апеляційної інстанції при постановленні ухвали норм матеріального та процесуального права.
Відповідач надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого проти задоволення касаційної скарги заперечує в повному обсязі, просить ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року залишити в силі.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 30.03.2020 зареєстровано вказану касаційну скаргу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2020, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стеценко С. Г., Стрелець Т.Г.
Ухвалою Верховного суду від 02.04.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 09.11.2020 закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
В адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати обставину (підставу), яка виникла пізніше ухвалення судового рішення. Тобто, перегляд справи у зв`язку з виключними обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням підстав, які виникли після ухвалення судового рішення.
Згідно зі ч. 5, 6 ст. 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено судове рішення; 3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.
При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
За приписами ч. 1, 2 ст. 365 заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною 2, пунктами 1, 2 частини 5 статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині 1 цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.
Частиною 4 ст. 368 КАС України встановлено, що за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Зі змісту поданої позивачем до суду апеляційної інстанції заяви про перегляд постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2017 року за виключними обставинами судом встановлено, що заявник, як на підставу для такого перегляду посилається на прийняття рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р (ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1 ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.