ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 750/9035/17
адміністративне провадження № К/9901/1834/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Желєзного І.В.,
суддів: Шарапи В.М., Чиркіна С.М.
розглянув у письмовому провадженні
касаційну скаргу Міністерства оборони України
на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді: Рахманкулової І.П. від 26.10.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Ганечко О.М., суддів: Коротких А.Ю., Федотова І.В. від 12.12.2017
у справі №750/9035/17
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату
про визнання неправомірними рішень, зобов`язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У вересні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі також - відповідач 1), Чернігівського обласного військового комісаріату (далі також - відповідач 2), в якому просив: визнати неправомірним та скасувати рішення Міністерства оборони України від 19.05.2017 №49 та від 18.08.2017 №85 про відмову йому у призначенні одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю ІІІ групи, інвалідність якого пов`язана з виконанням обов`язків військової служби; зобов`язати відповідача-1 призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як особі з інвалідністю ІІІ групи у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день виплати допомоги, згідно з підпунктом "б" пункту 1 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та перерахувати на рахунок Чернігівського обласного військового комісаріату суму одноразової грошової допомоги для подальшої її виплати; зобов`язати відповідача 2 виплатити суму одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2017.
2. Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 26.10.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017, позов задоволено частково: визнано неправомірними та скасовано рішення Міністерства оборони України від 19.05.2017 №49 та від 18.08.2017 №85 про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю ІІІ групи, інвалідність якого пов`язана з виконанням обов`язків військової служби; зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як особі з інвалідністю ІІІ групи, інвалідність якого пов`язана з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01.01.2017, відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ, та перерахувати суму грошової допомоги на рахунок Чернігівського обласного військового комісаріату з метою її подальшої виплати. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
3. У січні 2018 року відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 26.10.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі
4. Ухвалою Верховного Суду від 27.02.2018 відкрито касаційне провадження у справі.
5. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2019 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів: Шарапи В.М., Чиркіна С.М.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 15.06.1985 по 17.12.1985 позивач виконував інтернаціональний обов`язок та брав участь у бойових діях в складі Діючої армії в Демократичній республіці Афганістан. Під час проходження строкової військової служби у республіці Афганістан позивач отримав множинне вогнепальне осколкове поранення, закриту черепно-мозкову травму, контузію.
7. Відповідно до висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського бюро СМЕ від 24.12.2013 № 2354/Ж позивач має на тілі рубці, які є наслідком загоєння ран, що могли бути спричинені в 1985 році під час проходження служби в республіці Афганістан.
8. Центральною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв встановлено, що поранення, ЗЧМТ - контузія головного мозку, пов`язане з виконанням позивачем обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дій (протокол від 24.12.2013 № 3283).
9. 18.09.2014 позивачу вперше встановлено ІІІ групу інвалідності, пов`язану з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, безтерміново (довідка МСЕК серія АВА № 004289, а з 10.09.2015 вказана інвалідність встановлена безтерміново (довідка МСЕК серія АВА №018260).
10. 25.12.2015 позивач звернувся до Чернігівського обласного військового комісаріату із заявою про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням III групи інвалідності.
11. Листом від 11.03.2016 № 5/1006с Чернігівський обласний військовий комісаріат з посиланням на лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 29.02.2016 № 248/3/6 повідомив позивачу про відсутність законних підстав для задоволення його заяви, оскільки, на думку Міністерства оборони України, особам, які звільнялися з Прикордонних військ, виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється Міністерством оборони України.
12. Позивач оскаржив бездіяльність відповідача в судовому порядку і постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.06.2016 у справі №825/948/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2016, вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність розпорядника бюджетних коштів - Міністерства оборони України щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 з доданими до неї документами про виплату йому одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності III групи, передбаченої статтею 16 Закону України ʼʼПро соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімейʼʼ від 20.12.1991 № 2011-ХІІ. Зобов`язано Чернігівський обласний військовий комісаріат оформити та подати до розпорядника бюджетних коштів - Міністерства оборони України висновок з доданими до нього документами про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю внаслідок війни, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Зобов`язано розпорядника бюджетних коштів - Міністерство оборони України розглянути на засіданні постійнодіючої комісії заяву ОСОБА_1 з доданими до неї документами про виплату позивачу одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, передбаченої статтею 16 Закону України ʼʼПро соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімейʼʼ від 20.12.1991 № 2011-ХІІ.
13. Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04.05.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017, адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю задоволено частково. Визнано неправомірним та скасовано рішення Міністерства оборони України від 29.12.2016 протокол № 118 в частині повернення на доопрацювання документів позивача щодо виплати йому одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, інвалідність якого пов`язана з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. Зобов`язано Міністерство оборони України вирішити питання про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю ІІІ групи відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, та підпункту "б" пункту 1 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ.
14. Міністерством оборони України згідно з протоколами №49 від 19.05.2017 та №85 від 18.08.2017 в черговий раз з тих самих підстав прийняте рішення про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю ІІІ групи, інвалідність якого пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.
15. Не погоджуючись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом для захисту своїх прав.
ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
16. Позивач в обґрунтування своєї позиції посилався на те, що відповідачами порушено вимоги Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", оскільки прийнято рішення, якими неправомірно відмовлено йому в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності III групи.
17. Відповідач 1 заперечував щодо задоволення позову, посилаючись на те, що при прийнятті оскаржуваних рішень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
18. Відповідач 2 заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що він не має повноважень на призначення позивачу одноразової грошової допомоги, а тому є неналежним відповідачем у цій справі.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
19. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що саме Міністерство оборони України зобов`язано ухвалювати рішення про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям у зв`язку з встановленням інвалідності, пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Оскільки Чернігівським обласним військовим комісаріатом передано Міністерству оборони України усі документи, визначені пунктом 11 Порядку № 975, для прийняття ним рішення про призначення і виплату позивачу одноразової грошової допомоги, в останнього не було правових підстав для відмови в її призначенні та перерахунку грошових коштів на рахунок Чернігівського обласного військового комісаріату, з метою подальшої виплати позивачеві. Вимога позивача про зобов`язання Чернігівського обласного військового комісаріату виплатити йому одноразову грошову допомогу є передчасною і такою, що не підлягає задоволенню, оскільки грошові кошти у вигляді одноразової грошової допомоги на його рахунок не надходили і Чернігівський обласний військовий комісаріат не відмовляв позивачу у їх виплаті.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
20. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що суди дійшли помилкового висновку щодо поширення на позивача положень Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", оскільки позивачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували, що він проходив військову службу в Збройних Силах України або був військовослужбовцем іншого утвореного відповідно до законів України військового формування та правоохоронного органу спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, або ж проходить службу в резерві. Витрати, пов`язані з виплатою позивачеві одноразової грошової допомоги, повинна нести Державна прикордонна служба України, а не Міністерство оборони України, оскільки позивач проходив строкову військову службу у прикордонних військах колишнього СРСР. Судами попередніх інстанцій не в повному обсязі з`ясовані обставини справи, а саме судами не враховано, що позивачем не надано документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Також судами не враховано, що інвалідність позивачу встановлена більше ніж через три місяці після звільнення із служби, відтак він не має права на виплату одноразової допомоги. Враховуючи, що позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності 18.09.2014, то до спірних правовідносин необхідно застосовувати вимоги законодавства в редакції, чинній на момент встановлення інвалідності, якими передбачено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
22. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
24. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
25. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі також - Закон № 2232-ХІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
26. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно зі статтею 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
27. Статтею 41 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.
28. Згідно з частиною першою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, чинній на момент встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
29. Пунктами 4, 5 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті; встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.