ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 921/317/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Суховий В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 (Кравчук Н.М., Галушко Н.А., Кордюк Г.Т.) та рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.11.2018 (Гирила І.М.) у справі № 921/317/18
за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Підприємства об`єднання громадян "Харчовик" про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 831 585,96 грн
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Тернопільської області з позовом до Підприємства об`єднання громадян "Харчовик" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості в загальній сумі 831 585,96 грн, з яких: 222 699,93 грн - заборгованість за процентами за період з 01.12.2012 по 18.07.2018; 177 231,50 грн - пеня по простроченому кредиту за період з 03.04.2012 по 18.07.2018; 18 865,45 грн - 3% річних згідно статті 625 ЦК України по простроченому кредиту за період з 03.10.2011 по 18.07.2018; 91 630,89 грн - сума здорожчання простроченого кредиту, виходячи із індексу інфляції, за період з 03.10.2011 по 18.07.2018; 203 858,39 грн - пеня по прострочених процентах за період з 01.11.2012 по 19.07.2018; 18 774,27 грн - 3% річних згідно статті 625 ЦК України по прострочених процентах за період з 01.11.2012 по 19.07.2018; 98 525,53 грн - сума здорожчання прострочених процентів, виходячи із індексу інфляції, за період з 01.11.2012 по 19.07.2018 (з врахуванням прийнятої судом заяви Позивача про зменшення позовних вимог).
2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Відповідачем зобов`язань за кредитним договором №01-1/3 від 17.02.2011 та тривалим невиконанням ним судового рішення у справі №921/106/13-г, яким встановлено борг Відповідача станом на 23.11.2012 перед Позивачем, з врахуванням непогашеного кредиту, відсотків та пені по кредитному договору №01-1/3 від 17.02.2011 в сумі 105 849,45 грн та звернуто стягнення на предмет іпотеки (належні Відповідачу на праві власності нежитлові будівлі) за іпотечним договором від 18.02.2011, посвідченим приватним нотаріусом Підволочиського районного нотаріального округу Коломійчуком О.І., внаслідок чого відповідно до умов кредитного договору, на підставі статей 536, 1048 ЦК України банк має право нараховувати відсотки за неправомірне користування кредитом до дня повного погашення кредиту, а також передбачені пунктом 5.3 кредитного договору та статті 625 ЦК України пеню за несвоєчасну сплату сум кредиту, відсотків за неправомірне користування кредитом, відшкодування інфляційних збитків за весь час прострочення та сплату 3% річних від простроченої суми.
Короткий зміст оскарженого рішення, ухваленого судом першої інстанції
3. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 27.11.2018 позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 222 626,90 грн заборгованості по процентам за період з 01.12.2012 по 18.07.2018; 170 749,80 грн пені по простроченому кредиту за період з 24.11.2012 по 18.07.2018; 1 559,73 грн 3% річних по простроченому кредиту за період з 03.10.2011 по 30.11.2012; 91 627,21 грн сума здорожчання простроченого кредиту, виходячи із індексу інфляції за період з 03.10.2011 по 30.06.2018; 519,64 грн пені по прострочених процентах за користування кредитом за період з 24.11.2012 по 19.07.2018; 85,71 грн 3% річних по прострочених процентах за період з 01.11.2012 по 19.07.2018; 178,93 грн - сума здорожчання прострочених процентів, виходячи із індексу інфляції за період з 01.11.2012 по 30.06.2018 та 7 310,22 грн в повернення сплаченого Позивачем судового збору. Закрито провадження у справі в частині стягнення 6 481,68 грн пені за неправомірне користування кредитом за період з 03.04.2012 по 23.11.2012 та 6,20 грн пені по процентах за користування кредитом за період з 01.11.2012 по 23.11.2012. В задоволенні решти позову відмовлено.
4. Рішення суду мотивовано тим, що відповідно до положень пунктів 1.4, 3.2, 3.3 кредитного договору, відсотки за неправомірне користування кредитом сплачуються за прострочення виконання грошового зобов`язання в розумінні статті 625 ЦК України. При цьому, зважаючи на те, що зобов`язання щодо повернення отриманих кредитних коштів виконані позичальником лише 19.07.2018, нарахування відсотків за неправомірне користування кредитом за період з 01.12.2012 по 18.07.2018 визнано судом правомірним. Поряд із цим, співставивши визначені Позивачем періоди нарахування 3% річних та відсотків за неправомірне користування кредитом, які сплачуються за прострочення виконання грошового зобов`язання в розумінні статті 625 ЦК України, суд дійшов висновку, що нарахування 3% річних за несвоєчасну сплату тіла кредиту є правомірним за період з 03.10.2011 по 30.11.2012, нарахування 3% річних по простроченому кредиту за період з 01.12.2012 по 18.07.2018, є безпідставним, з огляду на заявлені в цей період відсотки за неправомірне користування кредитом.
Також судом першої інстанції здійснено перерахунок інфляційних втрат на тіло кредиту за період з 03.10.2011 по 30.06.2018 та вказано, що правомірним є нарахування інфляційних втрат на тіло кредиту в сумі 91 627,21 грн.
Розглянувши вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 18 774,27 грн 3% річних згідно статті 625 ЦК України по прострочених процентах, та 98 525,53 грн суми здорожчання прострочених процентів, виходячи із індексу інфляції, які нараховані за період з 01.11.2012 по 19.07.2018, суд першої інстанції встановив, що останні розраховані Позивачем як на суму відсотків за користування кредитом в сумі 2 489,66 грн, які нараховані Банком до визначеного умовами кредитного договору кінцевого терміну повернення кредиту (за період з 22.10.2012 по 29.11.2012), так і на нараховані Банком та заявлені до стягнення у даній справі відсотки за неправомірне користування кредитом за період з 01.12.2012 по 18.07.2018 в загальній сумі 222 699,93 грн. Місцевий господарський суд, враховуючи те, що проценти за користування кредитними коштами є складовою грошового зобов`язання за правомірне користування грошовими коштами, яке Відповідач взяв на себе при укладенні кредитного договору та зобов`язався сплачувати останні до настання строку його погашення, а заявлені до стягнення відсотки за неправомірне користування кредитом сплачуються за прострочення виконання грошового зобов`язання в розумінні статті 625 ЦК України, дійшов висновку, що за період з 01.11.2012 по 19.07.2018 правомірним є нарахування 3% річних та інфляції лише на суму відсотків за користування кредитом в сумі 2 489,66 грн, які нараховані Банком до визначеного умовами кредитного договору кінцевого терміну повернення кредиту, за період з 22.10.2012 по 29.11.2012. Нарахування 3% річних та інфляції на заявлені Банком до стягнення за період з 01.12.2012 по 18.07.2018 відсотки за неправомірне користування кредитом в загальній сумі 222 699,93 грн є безпідставним.
Також судом першої інстанції взято до уваги рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.04.2013 у іншій справі №921/106/13-г, яким встановлено борг Позичальника по кредитному договору №01-1/3 від 17.02.2011 станом на 23.11.2012 та відмовлено в позові, зокрема, щодо пені за користування кредитом за період з 03.04.2012 по 23.11.2012, з огляду на що закрито провадження у справі в частині стягнення пені за неправомірне користування кредитом за період з 03.04.2012 по 23.11.2012 в сумі 6 481,68 грн на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України.
Згідно проведеного судом перерахунку за період з 24.11.2012 по 18.07.2018 правомірним є нарахування пені по простроченому кредиту в сумі 170 749,80 грн.
В частині позовних вимог про стягнення пені по прострочених процентах, нарахованих за період з 01.11.2012 по 19.07.2018 в сумі 203 858,39 грн, суд першої інстанції встановив, що вона нарахована за період з 01.11.2012 по 19.07.2018 як на відсотки за неправомірне користування кредитом за період з 01.12.2012 по 18.07.2018, так і на заборгованість по нарахованим Банком відсотках за користування кредитом за період з 22.10.2012 по 29.11.2012. Зважаючи на правову природу заявлених Позивачем до стягнення відсотків за неправомірне користування кредитом (за прострочення виконання грошового зобов`язання в розумінні статті 625 ЦК України), суд дійшов висновку, що з 01.01.2013 по 19.07.2018 пеня в сумі 203 332,55 грн нарахована Позивачем та заявлена до стягнення безпідставно, з огляду на що відмовив у задоволенні заявлених вимог.
Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції
5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 рішення Господарського суду від 19.11.2018 залишено без змін з тих же підстав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги Позивача
6. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати частково в частині задоволення позову частково та відмови у задоволенні решти позовних вимог, ухвалити нове рішення у відповідній частині, стягнувши з Відповідача: 1) 17 305,72 грн 3% річних згідно статті 625 ЦК України по простроченому кредиту за період з 01.12.2012 по 18.07.2018; 2) 203 332,55 грн пені по прострочених процентах (пункт 5.3 кредитного договору) за період з 01.01.2013 по 19.07.2018; 3)18 688,56 грн 3% річних згідно статті 625 ЦК України по прострочених процентах за період з 01.12.2012 по 18.07.2018; 4) 98 346,60 грн суму здорожчання прострочених процентів, виходячи із індексу інфляції, за період з 01.12.2012 по 18.07.2018; 5) 5 183,08 грн в повернення сплаченого Позивачем судового збору. В іншій частині рішення залишити без змін.
Аргументи учасників справи
Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
7. Судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що відсотки за неправомірне користування кредитом є платою за прострочення виконання грошового зобов`язання в розумінні статті 625 ЦК України.
8. Беручи до уваги різну правову природу процентів, передбачених статтями 536, 1048, 10561, 1061 ЦК України, і процентів, що стягуються відповідно до статті 625 ЦК України, а також відсутність у чинному законодавстві обмежень, судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що одночасне стягнення процентів, передбачених статтею 536 ЦК України та іншими статтями, і сплата 3% річних від простроченої суми або інший розмір процентів, встановлений договором, передбачених статті 625 ЦК України, є правомірним.
Позиція Відповідача у відзиві на касаційну скаргу
9. Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Позивачем (Банк) та Відповідачем (Позичальник) 17.02.2011 укладено кредитний договір №01-1/3, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у сумі 200 000,00 грн на рефінансування діючої кредитної угоди про відкриття кредитної лінії №03-1/1 від 16.01.2008 в філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Тернопіль", виданої в сумі 250 000,00 грн, а Позичальник зобов`язався використати кредит за цільовим призначенням і у встановлений договором строк остаточно повернути всі отримані кошти в межах суми кредиту.
Пунктом 2.2 договору сторони погодили кінцевий термін повернення кредиту не пізніше 30.11.2012.
Відповідно до пункту 3.2 договору відсотки за користування кредитом нараховуються Банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються Позичальником, виходячи із встановленої Банком відсоткової ставки у розмірі 19,5% річних у валюті кредиту.
11. Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 02.04.2013 у іншій справі №921/106/13-г стягнуто з Позичальника 105 849,45 грн, з яких: 102 472,81 грн - заборгованість по тілу кредиту; 2 048,70 грн - відсотки за користування кредитом; 977,28 грн - пеня за неналежне виконання грошових зобов`язань по сплаті кредиту за період з 24.11.2011 по 02.04.2012; 350,66 грн - пеня за несвоєчасне повернення нарахованих відсотків за період з 01.02.2012 по 27.06.2012. 3вернуто стягнення в сумі 105 849,45 грн на предмет іпотеки за іпотечним договором від 18.02.2011 (на нежитлові будівлі); визначено спосіб реалізації предмету іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною продажу 912 036,00 грн.
12. Враховуючи те, що кошти, стягнуті за рішенням у іншій справі №921/106/13-г, Позичальником повернуто Банку лише 19.07.2018, тому, зважаючи на неналежне виконання Позичальником зобов`язань за договором, а також враховуючи тривале невиконання рішення у вказаній справі, Банк звернувся до суду з даним позовом про стягнення 222 699,93 грн заборгованості за процентами за період з 01.12.2012 по 18.07.2018; 177 231,50 грн пені по простроченому кредиту за період з 03.04.2012 по 18.07.2018; 18 865,45 грн 3% річних згідно статті 625 ЦК України по простроченому кредиту за період з 03.10.2011 по 18.07.2018; 91 630,89 грн суми здорожчання простроченого кредиту, виходячи із індексу інфляції, за період з 03.10.2011 по 18.07.2018; 203 858,39 грн пені по прострочених процентах за період з 01.11.2012 по 19.07.2018; 18 774,27 грн 3% річних згідно статті 625 ЦК України по прострочених процентах за період з 01.11.2012 по 19.07.2018; 98 525,53 грн суми здорожчання прострочених процентів, виходячи із індексу інфляції, за період з 01.11.2012 по 19.07.2018 (з врахуванням прийнятої судом заяви Позивача про зменшення позовних вимог).
13. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частинами 1, 3 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.
Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 ЦК України).
14. Отже цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і в