ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 916/3530/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Пількова К. М.,
секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,
розглянувши касаційну скаргу Релігійної організації "Релігійна Громада Святої Катерини Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви в місті Дніпропетровську" на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.05.2020 про закриття провадження у справі
за позовом Релігійної організації "Німецька євангелічно-лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса" до відповідачів: 1.Німецької Євангелічно-лютеранської релігійної громади Святої Катерини у Печерському районі м. Києва, 2. Релігійної громади Німецької Євангелічно-лютеранської церкви м. Запоріжжя 3. Релігійної громади Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви в м. Кременчуці 4. Євангелічно - Лютеранської релігійної громади "Святого Вознесіння" міста Харкова, 5. Євангелічно-лютеранської релігійної громади с. Новоградківка Овідіопольського району Одеської області, 6. Німецької Євангелічно-лютеранської релігійної громади с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області, 7. Релігійної громади "Преображення Господнє" Німецької Євангелічно-лютеранської церкви України м. Біла Церква Київської області, 8. Німецької євангелічно-лютеранської громади с. Зміївка, 9. Релігійної громади "Спасіння" Німецької Євангелічно-лютеранської церкви України у місті Шостка, 10. Німецької євангелічно-лютеранської громади міста Бердянська, 11. Релігійної організації "Німецька Євангелічно-лютеранська громада "Примирення" в місті Полтава", 12. Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України, 13. Релігійної організації "Релігійна громада Німецької Євангелічно-лютеранської церкви України у м. Кривий Ріг", 14. Німецької Євангелічно-лютеранської громади м. Донецька про визнання недійсними рішень,
та за позовом Релігійної Громади Святої Катерини Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви в місті Дніпропетровську до Церковного Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення,
за участю представників:
позивача Релігійної організації "Німецька євангелічно-лютеранська релігійна громада Святого Павла в місті Одеса" - не з`явилися
позивача Релігійної Громади Святої Катерини Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви в місті Дніпропетровську - не з`явилися,
відповідача-1-11, 13, третьої особи - ОСОБА_2 ,
відповідача-12 - не з`явилися,
відповідача-14 - не з`явилися,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Релігійна організація "Німецька євангелічно-лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса" звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Німецької Євангелічно-Лютеранської релігійної громади Святої Катерини у Печерському районі м. Києва; Релігійної громади Німецької Євангельсько-Лютеранської церкви м. Запоріжжя; Релігійної громади Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви в м. Кременчуці; Євангелічно-Лютеранської релігійної громади "Святого Вознесіння" міста Харкова; Євангелічно-лютеранської релігійної громади с. Новоградківка Овідіопольського району Одеської області; Німецької Євангелічно-лютеранської релігійної громади с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області; Релігійної громади "Преображення Господнє" Німецької Євангелічно-Лютеранської церкви України м. Біла Церква Київської області; Німецької євангелічно-лютеранської громади с. Зміївка; Релігійної громади "Спасіння" Німецької Євангелічно-Лютеранської церкви України у місті Шостка; Німецької євангелічно-лютеранської громади міста Бердянська; Релігійної організації "Німецька Євангелічно-лютеранська громада "Примирення" в місті Полтава"; Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України; Релігійної організації "Релігійна громада Німецької Євангельсько-Лютеранської церкви України у м. Кривий Ріг" про:
- визнання недійсними рішень, оформлених протоколом засідання Синоду Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України № 09/10 від 09.10.2018;
- визнання недійсними рішень, оформлених протоколом засідання Синоду Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України від 25-26.10.2019.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням порядку скликання Синоду, проведенням засідання Синоду неповноважними особами.
1.3. Ухвалою Господарського суду Одеської області у складі судді Смелянець Г. Є. від 02.12.2019 у справі № 916/3530/19 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження.
1.4. 02.12.2019 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Релігійної Громади Святої Катерини Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви в місті Дніпрі до Церковного Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України про визнання недійсним рішення, оформленого протоколом засідання Синоду Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України від 25-26.10.2019.
За вказаним позовом Господарським судом Одеської області у складі судді Малярчук І. А. відкрито провадження у справі № 916/3578/19, про що 03.12.2019 постановлено відповідну ухвалу.
1.5. 03.01.2020 Господарським судом Одеської області у складі судді Малярчук І. А. постановлено ухвалу, якою об`єднано в одне провадження справи № 916/3578/19 та № 916/3530/19. Об`єднану справу № 916/3530/19 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Смелянець Г. Є.
1.6. Ухвалою Господарського суду Одеської області суду від 15.01.2020 залучено до участі у справі співвідповідача Німецьку євангелічно-лютеранську громаду м. Донецька.
1.7. 14.01.2020 за вх.№ 703/20 господарським судом одержано клопотання відповідача Німецької Євангелічно-лютеранської релігійної громади с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області про закриття провадження у справі, в якому відповідач просить суд винести ухвалу, якою провадження у справі № 916/3530/19 закрити, як таке, що було розпочате щодо спору, який не підсудний Господарському суду Одеської області, з посиланням при цьому на те, що позивач намагається скасувати рішення, прийняті релігійною організацією відповідно до Статуту. Однак, відповідно до п. 4.3. Статуту Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України Синод має юридичне право вирішувати усі питання, які стосуються законодавчо-встановленої синодальної території округу (Єпископату, Єпархії України) в межах України. Виняток можуть складати питання, які вирішуються винятково громадою, чи ті, що входять у компетенцію регіональних церковних округів. Синод також є вищою апеляційною інстанцією в НЄЛЦУ для вирішення внутрішніх і міжгромадських конфліктів.
1.8. 31.01.2020 за вх.№ 2568/20 господарським судом одержано клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі (в порядку пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), згідно з яким третя особа просила суд закрити провадження у справі № 916/3530/19 як таке, що не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
В обґрунтування зазначеного клопотання третя особа посилалася на те, що в аналогічній справі Верховний Суд у постанові від 09.01.2020 у справі № 522/10230/17 зробив висновок про те, що спори між релігійними організаціями, зокрема щодо визнання рішень Синоду недійсними не підлягають судовому розгляду (розгляду у судовому порядку).
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.05.2020 (суддя Смелянець Г. Є.) клопотання Німецької Євангелічно-лютеранської релігійної громади с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області за вх. № 703/20 від 14.01.2020 та клопотання ОСОБА_1 за вх. № 2568/20 від 31.01.2020 про закриття провадження у справі задоволено, закрито провадження у справі № 916/3530/19, скасовано ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.12.2019 у справі № 916/3578/19 (об`єднана справа № 916/3530/19) про забезпечення позову.
2.2. Місцевий господарський суд виходив з того, що предмет спору у даній справі не відноситься до жодної із категорій справ, передбачених статтею 20 ГПК України, що входять до юрисдикції господарських судів.
Суд зазначив, що діяльність релігійних організацій законодавчо відокремлена від держави, і суд як орган державної влади позбавлений можливості втручатися у діяльність релігійних організацій, у зв`язку з чим господарський суд дійшов висновку про закриття провадження у справі, так як пред`явлені в цій справі вимоги не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.
2.3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 (колегія суддів у складі: Принцевська Н. М., Діброва Г. І., Ярош А. І.) ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
3. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги
3.1. Релігійна Громада Святої Катерини Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви в місті Дніпропетровську у касаційній скарзі просить ухвалу та постанову попередніх судових інстанцій скасувати в частині закриття провадження у справі та передати справу для продовження розгляду до Господарського суду Одеської області; скасувати ухвалу та постанову попередніх судових інстанцій скасувати в частині скасування ухвали про застосування заходів забезпечення позову та прийняти судове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотань про скасування заходів забезпечення позову.
3.2. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норми чинного процесуального законодавства, а також помилковістю висновків судів про непідсудність даної справи судам. Скаржник наголошує, що зазначені правовідносини стосовно яких виник спір можна охарактеризувати як відносини між юридичною особою та її членами (учасниками) з приводу діяльності та управління такою юридичною особою, які, з урахуванням частини 1 статті 20 ГПК України вважаються корпоративними.
4. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
4.1. Відповідачі 1-11, 13 та третя особа у відзиві просять касаційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін.
4.2. Від відповідачів 1-11, 13 та третьої особи також надійшло клопотання про направлення справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке обґрунтовано тим, що як вбачається зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних рішень суду касаційної інстанції належить вирішити питання, яке стосується юрисдикції спору. А відповідно до частини шостої статті 302 ГПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини шостої статті 302 ГПК України (в редакції від 08.02.2020) справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
З наведених норм права вбачається, що справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 ГПК України лише за відсутності всіх трьох указаних у цій частині випадків. У разі наявності хоча б одного із перелічених у частині шостій статті 302 ГПК України випадків справа не підлягає передачі до Великої Палати Верховного Суду (таку позицію викладено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/5755/19).
Посилаючись на оскарження судових рішень з підстав порушення судами правил юрисдикції, заявник не обґрунтував порушення судами правил юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову в подібних правовідносинах. Навпаки, наведені у клопотанні висновки у справах № 522/10230/17, № 909/1012/17 стосуються непідсудності зазначених справ господарським судам. Таким чином, заявником не було дотримано умов передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, передбачених частиною шостою статті 302 ГПК України.
З огляду на викладене клопотання відповідачів 1-11, 13 та третьої особи про направлення справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відхиляється.
5. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
5.1. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.2. Згідно зі статтею 35 Конституції України церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви.
5.3. Відповідно до частин 2, 4 статті 5 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави. Держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, не фінансує діяльність будь-яких організацій, створених за ознакою ставлення до релігії.
5.4. Згідно зі статтею 7 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями). Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями). На інші організації, утворені за релігійною ознакою, дія цього Закону не поширюється.
5.5. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні управління і центри діють на підставі своїх статутів (положень), що реєструються у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.
5.6. Відповідно до статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з`їздах, конференціях. Статут (положення) може містити й інші відомості, пов`язані з особливостями діяльності даної релігійної організації.
5.7. Згідно статтею 29 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" забезпечення виконання та додержання законодавства про свободу совісті, світогляду, віросповідання та релігійні організації здійснюють у межах компетенції центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері релігії, інші центральні органи виконавчої влади, органи прокуратури, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
5.8. Таким чином, чинним законодавством України передбачено, що церква та релігійні організації в Україні відокремлені від держави. Судова влада є складовою державної влади в України. Законодавець надав релігійним організаціям в Україні право автономно здійснювати свою діяльність, визначати напрями цієї діяльності, утворювати в своєму складі необхідні органи, для провадження діяльності, та, в тому числі, вирішувати відповідні спори, у випадку їх виникнення, відокремлено від держави. Суди наділені повноваженням розглядати спори щодо релігійних організацій, однак, у визначених випадках, наприклад, трудові спори, питання щодо ліквідації релігійної організації (правила цивільного судочинства), майнові спори (господарське судочинство) тощо.
Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, яка міститься у постанові Верховного Суду від 09.01.2020 у справі № 522/10230/17, відступати від якої колегія суддів не вбачає підстав.
5.9. Відповідно до преамбули Статуту Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України Німецька Євангелічно-лютеранська Церква України належить до єдиної, святої християнської і апостольської Церкви.
5.10. Згідно з пунктом 1.1 Статуту Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України Єпископат Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України є центром релігійного об`єднання з відповідною назвою, який репрезентує всю Церкву України та об`єднує пов`язані між собою місцеві громади НЄЛЦУ, котрі сповідають своє в НЄЛЦУ у дусі Преамбули, не належать до інших релігійних об`єднань та приймають на принципах добровільності та духовної дисципліни загальноцерковний канонічний Статут НЄЛЦУ.
5.11. У розділах 3, 4 Статуту Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України містяться положення щодо органів управління НЄЛЦУ та їх діяльності.
5.12. Відповідно до п. 4.3 Статуту Ц