Постанова
іменем України
5 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 617/1342/19
провадження № 51-3726км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Наставного В.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурора Піх Ю.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 7 травня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220260000582, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Строганівки Приазовського району Запорізької області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 189 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини
За вироком Вовчанського районного суду Харківської області від 17 грудня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено:
- за ч. 3 ст. 185 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- за ч. 2 ст. 189 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 15 червня 2019 року близько 22:45 проник на територію домоволодіння АДРЕСА_2 та вчинив крадіжку велосипеда ТМ «Україна» чорного кольору з рамою закритого типу, що належить ОСОБА_2 , після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_2 матеріальні збитки на суму 1112 грн.
Крім того, 8 липня 2019 року близько 21:30, ОСОБА_1 , перебуваючи в будинку того ж домоволодіння, діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів, погрожуючи вбивством ОСОБА_2 , а також погрозою знищення належного їй майна, у присутності ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , демонструючи при цьому ніж, висунув незаконну вимогу про передачу йому грошових коштів у сумі 3000 грн, належних потерпілій ОСОБА_2 , яка реально сприйняла погрозу пошкодження її майна та вбивства. Після пред`явлення вимоги про передачу грошових коштів, ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, оскільки почув, що були викликані співробітники поліції.
Апеляційний суд ухвалою від 7 травня 2020 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишив без зміни, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 , посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого через м`якість, ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вважає вирок місцевого суду в частині призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК необґрунтованим і вказує на те, що з огляду на конкретні обставини справи (кількість епізодів злочинної діяльності, один з яких вчинений засудженим із використанням ножа у стані алкогольного сп'яніння) та дані про особу засудженого призначене йому покарання не сприятиме його виправленню й попередженню вчинення нових злочинів. Зазначає, що суд апеляційної інстанції при залишенні апеляційної скарги прокурора без задоволення, в якій він не погоджувався з призначеним ОСОБА_1 покаранням із застосуванням положень ст. 75 КК, всупереч вимогам ст. 419 КПК не перевірив належним чином усіх наведених у скарзі доводів та обґрунтованих відповідей на них не дав і безпідставно залишив вирок місцевого суду без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки судів обох інстанцій щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 189 КК, за обставин, установлених у вироку, ґрунтуються на доказах, досліджених у порядку ч. 3 ст. 349 КПК, у тому числі на показаннях засудженого, який визнав вину у скоєнні інкримінованих йому діянь, і в касаційній скарзі не заперечуються.
Зі змісту скарги вбачається, що прокурор фактично порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справ