Постанова
Іменем України
05 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 303/3133/18
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/811/85/20
Провадження № 51 - 10598 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Марчука О.П., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурора Сингаївської А.О.,
засудженого ОСОБА_1 в режимі відеоконференції,
його захисників адвокатів Вайдича Я.В., Захарченка О.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018070040000043 від 06 січня
2018 року, щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мукачева Закарпатської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за ст. 115 ч. 2 п. 4 КК України,
за касаційними скаргами захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката
Вайдича Я.В., потерпілої ОСОБА_2 та її представника - адвоката Бухтоярова Р.О. на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 жовтня
2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 26 травня 2020 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Мукачівського районного суду Закарпатської області від 18 жовтня
2019 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 115 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з 06 січня 2018 року.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 : на користь потерпілої ОСОБА_2 34 106 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та 3 000 000 гривень моральної шкоди, на користь держави 43 587 гривень процесуальних витрат за проведення судових експертиз.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 о 23 годині 46 хвилин на сходовій клітці другого поверху в під`їзді № 1 будинку за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, з метою вбивства, на ґрунті неприязних відносин через ревнощі, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті, невстановленим колючо-ріжучим предметом завдав ОСОБА_3 не менше 21-го удару в життєво важливі органи, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх спричинення, від яких ОСОБА_3 помер на місці. Смерть ОСОБА_3 настала від проникаючих поранень грудної клітки з пошкодженням лівої легені, колото-різаних поранень шиї з пошкодженням магістральних кровоносних судин, що проявилось масивною зовнішньою та внутрішньою крововтратою в ліву плевральну порожнину, з розвитком травматичного та гіповолемічного шоку.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 26 травня 2020 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційні скарги захисників обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокатів Вайдича Я.В. та Захарченка О.Ю., прокурора в кримінальному провадженні Галая М.М., представників потерпілої ОСОБА_2 - адвокатів Бухтоярова Р.О. та Глаголи В.С. - без задоволення.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник Вайдич Я.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить змінити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, виправдати ОСОБА_1 у зв`язку із недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим, скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, змінити оскаржені судові рішення щодо ОСОБА_1 , призначивши останньому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. Вважає, що причетність ОСОБА_1 до умисного вбивства ОСОБА_3 не доведено, жоден свідок не вказав на ОСОБА_1 як на особу, яка вчинила злочин, прямі докази відсутні, алібі ОСОБА_1 не спростовано, а судовий розгляд у судах першої та апеляційної інстанцій проведено упереджено, незаконним складом суду, яким сторона захисту заявляла відводи і у задоволенні яких було безпідставно відмовлено. Даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, зазначає про оцінку доказів обвинувачення судом першої інстанції з грубим порушенням кримінальних процесуальних норм, зокрема: зазначає, що ОСОБА_1 фактично було затримано 06 січня 2018 року о 09 годині, на момент освідування ОСОБА_1 на предмет наявності тілесних ушкоджень та отримання зразків для експертизи він вже мав статус підозрюваного, про що зазначено в постанові слідчого від 06 січня 2018 року про призначення судово-медичної експертизи, однак зазначені слідчі дії проведено без участі захисника та понятих, що встановив суд першої інстанції та визнав недопустимими доказами протокол отримання зразків для експертизи від
06 січня 2018 року та висновок експерта від 04 квітня 2018 року № 19/10-1/58-СЕ/18, а тому вважає також недопустимим висновок судово-медичної експертизи
ОСОБА_1 від 06 січня 2018 року № 34/2018; зазначає, що килимок з автомобіля свідка ОСОБА_4 вилучено з порушенням, слідчий не звертався з клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, а тому висновок судової молекулярно-генетичної експертизи від 05 квітня 2018 року № 19/10-1/60-СЕ є недопустимим доказом; зазначає також про недопустимість протоколу пред`явлення особи для впізнання від 06 січня 2018 року зі свідком ОСОБА_5 , оскільки воно проведено без участі захисника і в місцевих засобах масової інформації вже була розміщена інформація про причетність до вбивства саме
ОСОБА_1 ; вважає також недопустимими протоколи перегляду відеозаписів зі свідками, які впізнали ОСОБА_1 в особі, яка проходить по АДРЕСА_2. Указує на те, що суд не мотивував призначення ОСОБА_1 максимального покарання, передбаченого санкцією ст. 115 ч. 1 КК України, на думку захисника, максимально допустимим для виправлення ОСОБА_1 є 7 років позбавлення волі або більш м`яке покарання, оскільки ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, активно сприяв слідству, надаючи незмінні показання, обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено, та безпідставно обтяжив покарання тим фактом, що ОСОБА_1 перебуває у шлюбі. Зазначає про необґрунтоване стягнення на користь потерпілої ОСОБА_2 3 000 000 гривень на відшкодування моральної шкоди, яку нічим не підтверджено, в матеріалах кримінального провадження відсутня відповідна психологічна експертиза. Вважає, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог статей 370, 404, 419 КПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги захисників Вайдича Я.В. та Захарченка О.Ю., безпідставно відмовив у повторному дослідженні доказів та в ухвалі не навів належних мотивів відхилення доводів захисту.
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_2 та її представник - адвокат Бухтояров Р.О., посилаючись на неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважають неправильним рішення судів першої та апеляційної інстанції про визнання недопустимими доказами протоколу отримання зразків для експертизи від 06 січня 2018 року та висновку експерта від 04 квітня 2018 року № 19/10-1/58-СЕ/18, оскільки ОСОБА_1 надав біологічні зразки добровільно з дотриманням передбаченої законом процедури та без порушення права на захист, а суди дійшли помилкового висновку про порушення норм статей 42, 52, 104, 223, 241, 245 КПК України. Зазначають про неправильну перекваліфікацію судом дій ОСОБА_1 зі
ст. 115 ч. 2 п. 4 КК на ст. 115 ч. 1 КК України, оскільки ОСОБА_1 завдав ОСОБА_3 не менше 21-го удару колючо-ріжучим предметом у життєво важливі органи, всі поранення були прижиттєвими, від поранень ОСОБА_3 відчував біль та помер від масивної крововтрати через незначний проміжок часу після заподіяння йому тілесних ушкоджень, що свідчить, на їх думку, про вбивство, вчинене з особливою жорстокістю. Указують на те, що в судовому засіданні не встановлено обставини вчинення ОСОБА_3 опору ОСОБА_1 , після першого удару ОСОБА_3 отримав больовий шок і не міг чинити опір, дії засудженого були спрямовані на особливе мучення ОСОБА_3 , а тому твердження суду про те, що ОСОБА_3 активно намагався захищатися під час нанесення йому ударів, а ОСОБА_1 , маючи на меті виключно позбавити життя ОСОБА_3 , спричинив йому велику кількість поранень колючо-ріжучим предметом, вважають помилковими. Крім того, звертають увагу на те, що ОСОБА_1 певний час відшуковував способи вбивства ОСОБА_3 і вибрав смерть саме від ножа, оскільки кожен удар той буде відчувати. Указують на порушення судом апеляційної інстанції вимог статей 404, 419 КПК України, оскільки безпідставно відмовлено у повторному дослідженні доказів та належним чином не перевірено доводів апеляційних скарг представників потерпілої ОСОБА_2
Заперечень на касаційні скарги захисника Вайдича Я.В, потерпілої ОСОБА_2 та її представника - адвоката Бухтоярова Р.О. від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Захисники засудженого ОСОБА_1 - адвокати Вайдич Я.В., Захарченко О.Ю. у судовому засіданні висловили доводи на підтримання касаційної скарги захисника Вайдича Я.В. та просили її задовольнити, скасувати оскаржені судові рішення та виправдати ОСОБА_1 , а у разі відмови у виправданні, скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, засуджений ОСОБА_1 підтримав касаційну скаргу захисника Вайдича Я.В. та просив її задовольнити, касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 та її представника - адвоката Бухтоярова Р.О. вважали необґрунтованою і просили залишити її без задоволення.
Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу захисника Вайдича Я.В. необґрунтованою та просила залишити її без задоволення, а касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 та її представника - адвоката Бухтоярова Р.О. вважала обґрунтованою в частині доводів про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_1 , просила задовольнити її частково, скасувати ухвалу апеляційного суду щодо
ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доводи касаційної скарги потерпілої ОСОБА_2 та її представника - адвоката Бухтоярова Р.О. про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції є обґрунтованими.
Відповідно до ст. 370