ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 487/5206/17
провадження № 51-3527км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Іваненка І.В., Ковтуновича М.І.,
за участю:
секретаря
судового засідання Письменної Н.Д.,
прокурора Кузнецова С.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Давиденка Євгенія Сергійовича на вирок Заводського районного суду міста Миколаєва від 15 серпня 2019 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 21 травня 2020 року, постановлені у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Одеси, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого на підставі статті 89 Кримінального кодексу України (далі - КК),
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Заводського районного суду міста Миколаєва від 15 серпня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі статті 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладенням на нього обов`язків, передбачених частиною 1, пунктом 2 частини 2 статті 76 цього Кодексу.
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він у невстановлений час у невстановленої особи без передбаченого законом дозволу придбав для особистого використання, носив при собі та зберігав вогнепальну зброю, а саме пістолет чорного кольору, моделі «ATMACA 2008 LIGHT», № НОМЕР_1 , калібр 9 мм Р.А., який 11 липня 2017 року о 18 год на перехресті вулиці Водопровідної та проспекту Центрального у місті Миколаєві було виявлено у ході візуального огляду та вилучено працівниками правоохоронного органу поліції.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 21 травня 2020 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник не погоджується із судовими рішеннями з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 закрити.
Обґрунтовуючи свої вимоги, Давиденко Є.С. стверджує про недопустимість ряду доказів, покладених в основу рішення про винуватість його підзахисного. Зокрема, на переконання Давиденка Є.С. , огляд особистих речей його підзахисного, під час якого було вилучено пістолет, є незаконним, враховуючи, що така слідча дія проведена до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) без дозволу суду, а отже протокол її проведення є недопустимим.
Такі обставини, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, породжують недопустимість висновку експерта від 20 вересня 2017 року № 463.
А тому, як стверджує захисник, за відсутності належних, допустимих доказів, які би підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 КК, кримінальне провадження підлягало закриттю, що залишилося поза увагою місцевого суду.
Вищезазначені обставини залишилися поза увагою суду апеляційної інстанції всупереч посиланням на них сторони захисту, а тому ухвала апеляційного суду вимогам статті 419 КПК не відповідає.
Заперечень на касаційну скаргу захисника від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні наполягав на відмові у задоволенні касаційної скарги, стверджував про безпідставність доводів, викладених у ній.
Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило. При цьому у поданій на адресу Суду заяві захисник Давиденко Є.С. просив судовий розгляд здійснювати за його відсутності.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до статті 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Виходячи зі змісту вимог статті 370 КПК, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як зазначено в частині 2 статті 419 КПК, при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. На виконання цієї вимоги в ухвалі слід проаналізувати, зіставивши з наявними у справі та додатково поданими матеріалами, всі наведені в апеляційній скарзі доводи й обґрунтувати кожен із них.
Однак суд апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги захисника приписів статті 419 КПК не дотримався, належними чином не перевірив доводів апеляційної скарги сторони захисту щодо недопустимості доказів у кримінальному провадженні, з урахуванням наступних обставин.
За змістом частини 3 статті 62 Конституції України, статті 17 КПК обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Як убачається з вироку місцевого суду, в основу рішення про визнання винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 КК, суд поклав рапорт старшого оперуповноваженого ВКП Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області Буйновського О.В. від 11 вересня 2017 року на ім`я начальника ВП Гудими О.О. , протокол огляду місця події в