Постанова
Іменем України
09 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 753/9433/17
провадження № 61-3462св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2020 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Ігнатченко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначала, що 15 листопада 2008 року між нею та відповідачем зареєстровано шлюб. В шлюбі народився їх син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
29 липня 2016 року на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва шлюб між сторонами розірвано.
Позивач зазначає, що з моменту розірвання шлюбу відповідач нехтує своїми обов`язками як батько та проявляє грубу неповагу до дитини. Всі питання щодо виховання дитини вирішуються позивачем одноособово без участі та підтримки відповідача. Дитина знаходиться на повному утриманні позивача, яка прикладає усі зусилля та можливості для його розвитку. Так, окрім шкільних занять, з березня 2012 року по лютий 2016 року ОСОБА_4 навчався у Клубі дитячої творчості «Ухтишка», де відвідував різні секції, такі як бейбі-денс, гончарна студія, бойовий гопак, шахи, танцювальна студія та інші. Відповідач у свою чергу не бере участі ні в навчанні, ні в позашкільному розвитку дитини, не відвідує шкільних заходів за участю дитини, не сплачує за навчання. Крім того, відповідач не цікавиться здоров`ям сина, у якого виникли проблеми із зором внаслідок пережитих хвилювань, які виникають кожного разу, коли дитина спілкується зі своїм батьком.
Зазначала також, що поведінка відповідача по відношенню до сина була неприйнятною і протягом подружнього життя, оскільки відповідач завдавав фізичного та морального насилля позивачу в присутності дитини, залякував сина, погрозами примушував його до спілкування, принижував і висміював захоплення сина музикою і співами. Такою поведінкою відповідач домігся того, що син став боятися батька та не бажає з ним спілкуватися.
На думку позивача, наведене свідчить про невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків, що є підставою для позбавлення останнього батьківських прав відносно сина.
Заперечуючи проти позовних вимог про позбавлення його батьківських прав, відповідач ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Дарницька районна у м. Києві державна адміністрація (як орган опіки та піклування), про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.
Обґрунтовуючи вимоги за зустрічним позовом, ОСОБА_2 зазначав, що з весни 2016 року ОСОБА_1 почала обмежувати його у спілкуванні із сином, створювати перешкоди для зустрічей. Протягом зазначеного періоду часу ОСОБА_2 надано можливість побачити сина декілька разів, під час яких батько помітив значну зміну у поведінці дитини. ОСОБА_4 постійно нервував, не знав, як реагувати на спілкування з батьком, спостерігав за реакцією матері, щоб розуміти як поводити себе із позивачем.
Під час однієї із зустрічей ОСОБА_1 вчинено сварку, під час якої вона звинувачувала ОСОБА_2 у нібито здійсненій крадіжці документів, провокувала його на очах у дитини до бійки, намагалась виштовхати із квартири, погрожувала у присутності дитини, що він не буде спілкуватись із сином, після чого викликала поліцію, представники якої не зафіксували жодної агресивної поведінки ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_1 .
Також ОСОБА_2 зазначав, що час перебування у шлюбі ним придбано для дитини мобільний телефон, щоб мати зв`язок із сином під час від`їздів за кордон. Проте матір`ю не надавалося можливості батьку поспілкуватись із сином навіть за особистим номером телефону ОСОБА_4 , а в подальшому взагалі змінено номер, що унеможливило встановлення зв`язку із дитиною.
Внаслідок вищевказаних дій ОСОБА_1 . ОСОБА_2 звернувся до Дарницької районної державної адміністрації у м. Києві, як органу опіки та піклування, для визначення його участі у вихованні дитини.
03 травня 2017 року розпорядженням Дарницької районної державної адміністрації у м. Києві № 285 визначено участь батька - ОСОБА_2 , у вихованні його дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши йому спілкування із сином в присутності матері, з урахуванням думки дитини та за наступним графіком: І, ІІІ субота місяця з 10:00 години до 13:00 години; щочетверга з 17:00 години до 19:00 години; зустрічі під час шкільних канікул - з урахуванням думки дитини та за попередньою домовленістю між батьками. Також зобов`язано батька дитини, ОСОБА_2 , дотримуватись режиму навчання, розвитку, виховання та відпочинку дитини, не допускати протиправних дій та негативних розмов стосовно матері дитини. Крім того, зобов`язано матір дитини, ОСОБА_1 , не перешкоджати батькові брати участь у вихованні дитини та спілкуванні з нею, не допускати протиправних дій та негативних розмов стосовно батька дитини.
Незважаючи на вказане рішення, ОСОБА_1 продовжують вчинятися перешкоди щодо спілкування та участі у вихованні батьком свого сина, зокрема, вона ігнорує дзвінки ОСОБА_2 , формує у сина негативне сприйняття батька, перекручуючи фактичні обставини, вчиняє конфлікти, не даючи можливості батьку спілкуватися у межах встановленого розпорядженням органу опіки та піклування часу.
З приводу наведених перешкод у спілкуванні із сином, ОСОБА_2 звертався із заявою до відділу поліції, а також до Служби у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації про вжиття заходів реагування щодо припинення права батька на підтримання регулярних стосунків і прямих контактів з дитиною.
Однак, незважаючи на розгляд наведених вище звернень до компетентних органів та проведення відповідних бесід із ОСОБА_1 , станом на день звернення із зустрічним позовом ОСОБА_2 залишається позбавленим можливості спілкуватися із дитиною.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_2 просив суд ухвалити рішення, яким зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_2 із сином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначити такі способи участі у вихованні дитини: спільні зустрічі із дитиною І та III п`ятниці з 17 години 00 хвилин до 19 години 00 хвилин неділі з ночівлею дитини за місцем проживання ОСОБА_2 ; спільні зустрічі із дитиною кожного четверга з 17 години 00 хвилин до 19 години 00 хвилин; безперешкодне відвідування ОСОБА_2 дитини під час перебування у навчальних закладах (у школі, позашкільних заняттях); перебування дитини з ОСОБА_2 за місцем його фактичного проживання протягом часу перебування ОСОБА_1 поза межами м. Києва; проведення спільного відпочинку ОСОБА_2 разом із дитиною протягом 7 (семи) днів під час осінніх шкільних канікул; проведення спільного відпочинку ОСОБА_2 разом із дитиною протягом 7 (семи) днів кожного літнього місяця під час літніх шкільних канікул; спільне святкування ОСОБА_2 разом із дитиною щороку Дня Святого Миколая (19 грудня), дня народження дитини ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), дня народження ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2) з відвідуванням дитячих розважальних закладів; безперешкодне щоденне спілкування з дитиною шляхом телефонного та/або електронного зв`язку через мережу Skype. Просив також залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, Дарницьку районну державну адміністрацію як орган опіки і піклування та зобов`язати її подати до суду висновок щодо розв`язання спору.
02 листопада 2017 року ОСОБА_2 подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив зменшити позовні вимоги, зокрема зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_2 із сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначити такі способи участі у вихованні дитини: безперешкодні спільні зустрічі ОСОБА_2 із сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у дні та години, погоджені із ОСОБА_1 , та з урахуванням бажання дитини; зобов`язати ОСОБА_1 повідомляти ОСОБА_2 про захворювання та лікування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов`язати ОСОБА_1 повідомляти ОСОБА_2 про від`їзд (обставини та напрям) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі міста Києва більше ніж на 2 (два) дні; проведення спільного відпочинку ОСОБА_2 із сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом 7 (семи) днів під час осінніх та зимових шкільних канікул, а також 14 (чотирнадцяти) днів під час літніх канікул; безперешкодне щоденне спілкування з дитиною шляхом телефонного зв`язку.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 640,00 грн. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Суд першої інстанції задовольнив позов ОСОБА_1 , оскільки вбачав в діях відповідача ухилення від виконання ним батьківських обов`язків, так як він не приділяє дитині увагу, не спілкується із сином та не намагається налагодити із ним контакт, що підтверджується наданими стороною позивача доказами, а також поясненнями дитини, яка вказала на те, що спілкуватись з батьком у нього немає бажання. Відповідач не бере участь в утриманні дитини, припинення такої участі є виключно волею відповідача, і не є волевиявленням позивача. Також, на думку суду першої інстанції, надані стороною відповідача докази (характеристики, довідки про стан та висновки щодо дитини) не підтверджують виконання відповідачем батьківських обов`язків по відношенню до неповнолітнього сина, зокрема і щодо його прагнення брати участь у вихованні дитини, піклуватися про нього.
Постановою Київського апеляційного суду від 29 січня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задоволено. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 вересня 2019 року скасовано. Ухвалено у справі нове судове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_2 із сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначити такі способи участі у вихованні дитини: безперешкодні спільні зустрічі ОСОБА_2 із сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у дні та години, погоджені із ОСОБА_1 , та з урахуванням бажання дитини; зобов`язано ОСОБА_1 повідомляти ОСОБА_2 про факти захворювання та лікування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов`язано ОСОБА_1 повідомляти ОСОБА_2 про від`їзд (обставини та напрям) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі міста Києва більше ніж на 2 (два) дні; проведення спільного відпочинку ОСОБА_2 із сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом 7 (семи) днів під час осінніх шкільних канікул та протягом 7 (семи) днів під час зимових шкільних канікул, а також протягом 14 (чотирнадцяти) днів літніх шкільних канікул; зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкод у щоденному спілкуванні ОСОБА_2 з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом телефонного зв`язку. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1 920,00 грн.
Приймаючи свою постанову про скасування рішення суду першої інстанції, відмову у задоволенні позову та задоволення зустрічного позову, апеляційний суд не погодився із висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені без належного встановлення фактичних обставин справи, зокрема, судом не встановлено: які дії чи бездіяльність відповідача свідчать про ухилення ним від виконання свого обов`язку по вихованню дитини, які фактичні обставини впливають на виконання батьком своїх обов`язків відносно дитини, з одночасним урахуванням поведінки обох батьків та їх ставлення до дитини, судом не встановлено, чи буде застосування такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, відповідати якнайкращим інтересам дитини. На думку апеляційного суду, відсутні підстави вважати, що відповідач свідомо ухиляється від виховання сина та утримання, навпаки, таке має місце через тривалий конфлікт між сторонами, проживання відповідача на значній відстані від сина та, можливо, неналежне усвідомлення матір`ю необхідності активної участі батька у вихованні сина, незважаючи на конфліктність стосунків з матір`ю.
Також апеляційний суд зазначив, що, розглядаючи спір, за недоведеності позивачем виключних підстав, з якими закон пов`язує можливість позбавлення особи батьківських прав, суд першої інстанції взагалі не дав оцінки наданим відповідачем доказам, які спростовують його ухилення від виконання батьківських обов`язків, та не мотивував причин відхилення доводів, наведених ОСОБА_2 у зустрічній позовній заяві.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про обґрунтованість вимог зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, оскільки батьки не дійшли згоди щодо способів участі батька у вихованні дитини та в спілкуванні з нею, яка проживає разом із матір`ю, а остання перешкоджає батькові в спілкуванні з сином та його вихованні, не надає інформацію батьку про стан здоров`я дитини та про її пересування.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У лютому 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції. До касаційної скарги також додано клопотання про розгляд справи за участю сторін.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційним судом:
1) не враховані висновки Верховного Суду, висловлені у постановах у справах № 465/3694/14-ц (провадження № 61-36265св18) від 16 січня 2019 року та № 331/5427/17 (провадження № 61-12023св180) від 24 квітня 2019 року, що стосуються вирішення питання про позбавлення батьківських прав, в частині встановлення фактів ухилення батька від виконання батьківських обов`язків та врахування найкращих інтересів дитини з точку зору забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі; висновки Верховного Суду, висловлені у постановах у справах № 541/319/17 (провадження № 61-34873св18) від 06 грудня 2018 року та № 757/1459/16-ц (провадження № 61-33230св18) від 29 серпня 2018 року, що стосуються вирішення питання про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, в частині обов`язкової наявності дійсних фактів вчинення перешкоджання, які не ґрунтуються на припущеннях; винесено рішення за відсутності висновку Верховного Суду щодо вирішення питання про спосіб участі у вихованні дитини з порушенням закону;
2) при вирішенні справи про позбавлення батьківських прав не враховані висновки Верховного Суду та порушено норми статей 2, 81, 89 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) щодо врахування доказів ОСОБА_1 та оцінки доказів ОСОБА_2 не лише на предмет їх наявності, а й достатності, зокрема при встановленні таких обставин, що мають вирішальне значення для справи, зокрема:
- вчинення ОСОБА_2 умисних дій на приховування доходу з метою зменшення тягаря утримання дитини (заява ОСОБА_2 за день до засідання у справі про стягнення аліментів про переведення на неповний робочий день та зміни заробітної плати з 10 000,00 на 3 000,00 грн, подання довідки про теперішній щомісячний дохід про працевлаштування за кордоном у 80,00 євро);
- докази ОСОБА_2 про лікування дитини в 2010 році не підтверджують того, що це піклування здійснювалося ним, а лише підтверджують факт наявності лікування дитини. В той же час, відповіді на адвокатські запити свідчать, що ОСОБА_2 , знаючи про проблеми зі здоров`ям дитини та заклади, що надавали допомогу дитині, жодного разу не поцікавився станом дитини;
- не наведено аргументів відхилення доказів ОСОБА_1 з приводу того, що батько дитини, знаючи про необхідність витрат для підготовки дитини до школи, жодного разу не виявив бажання для прийняття участі у підготовці дитини до школи, знаючи про навчальний заклад, в якому навчається дитина, та інші гуртки, жодного разу не звертався ні до закладів, ні до вчителів аби дізнатися про стан успішності дитини, про здібності дитини, можливі його проблеми у навчанні чи у шкільному колективі, не звернувся із пропозицією придбати для дитини необхідну канцелярію, книжки, зошити тощо;
- усі документи, що складені психологами після особистого спілкування із дитиною (інформаційна довідка про психологічно-діагностичні консультації із ОСОБА_4 від 28 лютого 2017 року, висновки Міського центру дитини Київської міської державної адміністрації від 25 вересня 2017 року та від 21 червня 2018 року) підтверджують той факт, що спілкування із батьком завдає психологічний дискомфорт дитині, психологи відзначають, що ставлення дитини може змінитися після залагодження конфліктів між батьками, але замість вчинення кроків на деескалацію конфлікту ОСОБА_2 після усіх рекомендацій психологів загострює конфлікти та звертається із черговими заявами про злочин по відношенню до матері дитини, що у черговий раз свідчить про те, що ОСОБА_2 не вчиняє усвідомлених дій, спрямованих на відновлення спілкування із дитиною, а лише з`ясовує свої стосунки із колишньою дружиною;
3) не застосовано матеріальну норму статті 171 Сімейного кодексу України (далі - СК України) та порушено норму статті 89 ЦПК України, оскільки не враховано думки дитини і при постановленні рішення всупереч цієї думки не наведено мотивів забезпечення якнайкращих інтересів дитини;
4) при вирішенні справи про позбавлення батьківських прав не враховано висновки Верховного Суду та порушено норми статей 2, 81, 89 ЦПК України щодо встановлення всіх обставин, що мають вирішальне значення при вирішенні питання про усунення перешкод у спілкування із дитиною, зокрема:
- наявність численних скарг, в яких вказується лише про небажання дитини проводити зустрічі, припущення, що це небажання могло бути зумовлене матір`ю, опис фактів, які навіть не узгоджуються між собою (написання скарг та заяв в дні, коли батько спілкувався із дитиною) не можуть бути належними доказами вчинення перешкод у спілкуванні із дитиною, а відсутність доказів вчинення конкретних перешкод виключає можливість задоволення позову про усунення перешкод у спілкуванні із дитиною, що встановлено практикою Верховного Суду;
5) неправильно застосовано норми статей 159, 171 СК України, оскільки при визначенні способу спілкування із дитиною не враховано думку дитини та встановлено примусове спілкування без урахування бажання дитини, встановлено спільне проведення канікул без встановлення можливості батька дитини забезпечити таке спілкування, оскільки батько не має місця проживання на території України. Також апеляційним судом допущено порушення щодо позивача, оскільки встановлено примусове спілкування ОСОБА_1 із ОСОБА_2 не на підставі закону, а з порушенням її свободи та вільного волевиявлення, тощо.
На дату розгляду справи до Верховного Суду не надходило відзивів на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 призначено судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано матеріали справи № 753/9433/17 із Дарницького районного суду м. Києва, встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У червні 2020 року матеріали справи № 753/9433/17 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувана постанова апеляційного суду - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судамипопередніх інстанцій встановлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 до зміни прізвища).
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 липня 2016 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
Відповідно до довідки Центру комунального сервісу від 19 січня 2017 року № 195 ОСОБА_4 , 2009 року народження, зареєстрований та проживає разом із матір`ю - ОСОБА_1 , 1979 року народження, за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з характеристикою ОСОБА_4 , 2009 року народження, за підписом директора та класного керівника Київської інженерної гімназії від 22 лютого 2017 року батьки приділяють належну увагу навчанню та вихованню сина, мама дитини, ОСОБА_1 , систематично відвідує батьківські збори, є членом батьківського комітету класу, бере активну участь в організації виховних заходів.
Відповідно до виписки з історії хвороби ОСОБА_4 , 2009 року народження, лікаря-педіатра ОСОБА_8 за весь час спостереження за дитиною вона бачила батька один раз під час виклику додому з приводу захворювання, батько оглядом дитини не цікавився.
Відповідно до розрахунків оплати за послуги медичної допомоги у ТОВ «БОРІС» від 02 травня 2010 року № 100502/155, від 04 травня 2010 року № 100504/72, від 28 грудня 2012 року № 121228/317, № 130823/397 від 28 березня 2013 року вбачається здійснення оплати послуг з медичної допомоги дитині за різними напрямами (дитячий консультативний виклик; повторна консультація педіатра, первинна консультація отоларинголога, ін`єкція в/м, п/ш, загальний аналіз крові з лейкоцитарною формулою; рентгенографія однієї анатомічної ділянки; первинна консультація офтальмолога).
Згідно з консультативним висновком спеціаліста від 23 серпня 2016 року ОСОБА_4 , 2009 року народження, страждає на міопію слабкого ступеню.
Згідно з письмовими поясненнями від 23 лютого 2017 року викладача музики ОСОБА_9 . ОСОБА_4 займається музикою з вересня 2016 року. Відвідує індивідуальні уроки гри на піаніно регулярно. На всі заняття ОСОБА_4 приводить мама та баба. Усі фінансові питання завжди вирішує мама. Батька викладач не бачила, він ніколи не цікавився успіхами дитини.
Відповідно до письмових пояснень ГО «Центр сприйняття розвиток дитячої творчості «Клуб дитячої творчості Ухтишка» ОСОБА_4 навчається в клубі дитячої творчості з березня 2012 року по лютий 2016 року, в цей час він відвідував різні гуртки. На всі гуртки ОСОБА_4 водила мама та баба. Усі фінансові питання вирішувала мама ОСОБА_4 .
Згідно з письмовими поясненнями консьєржів в під`їзді № 1 ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 вони працюють з 2013 року, за їхніми спостереженнями до школи та на гуртки дитину водить мама та баба. Батька дитини з травня 2016 року вони не бачили.
Відповідно до інформаційної довідки психолога ОСОБА_13 від 28 лютого 2017 року щодо проведеної із ОСОБА_4 , 2009 року народження, психолого-діагностичної консультації, за результатами якої проведено діагностику емоційного стану дитини, встановлено, що емоційний стан ОСОБА_4 сповнений почуттям страху та образи, дитина має середній рівень тривожності, відмічається витіснена агресія; спостерігається тісний емоційний зв`язок з мамою, дитина відчуває, що повинна її захищати, із-за цього воліє скоріше подорослішати; хлопчик має додаткову психологічну травму, пов`язану із перериванням вагітності мами у лютому 2016 року, причиною цього він вважає агресивну поведінку тата по відношенню до мами; дитина знаходиться в постстресовому стані, відчуває напруження, простежуються ознаки наслідків емоційного насилля. ОСОБА_4 рекомендовано пройти тривалий курс психологічної реабілітації для усунення наслідків стресу, спричиненого сімейною ситуацією; уникати сильних стресів, а саме: агресивна поведінка дорослих, зміна місця проживання, зміна навчального закладу; потребує дбайливого ставлення до його емоційних потреб.
03 травня 2017 року розпорядженням Дарницької районної державної адміністрації у м. Києві № 285 визначено участь батька - ОСОБА_2 , у вихованні його дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши йому спілкування із сином в присутності матері, з урахуванням думки дитини та за наступним графіком: І, ІІІ субота місяця з 10:00 години до 13:00 години; щочетверга з 17:00 години до 19:00 години; зустрічі під час шкільних канікул - з урахуванням думки дитини та за попередньою домовленістю між батьками. Також зобов`язано батька дитини, ОСОБА_2 дотримуватись режиму навчання, розвитку, виховання та відпочинку дитини, не допускати протиправних дій та негативних розмов стосовно матері дитини. Крім того, зобов`язано матір дитини, ОСОБА_1 , не перешкоджати батькові брати участь у вихованні дитини та спілкуванні з нею, не допускати протиправних дій та негативних розмов стосовно батька дитини.
Відповідно до консультації дитячого та сімейного психолога з приводу психо-емоційних потреб та розвитку дитини від 12 липня 2017 року «для нормального психо-фізичного, емоційного та інтелектуального розвитку дитини необхідні обидва батьки і дитина повинна мати можливість спілкуватися та виховуватися обома батьками».
У висновку Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації від 07 серпня 2017 року № 101-7759/04 зазначено про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з висновком Міського центру дитини КМДА від 25 вересня 2017 року № 124 психологічного обстеження дитини спілкування дитини з батьком насамперед залежить від бажання обох батьків вирішити матеріальні та психологічні проблеми, які склалися між ними. Позитивне вирішення конфлікту, який виник між ними, в майбутньому, може сприяти позитивному сприйняттю ОСОБА_4 батька. Наразі, хлопчик є заручником обставин, які він не здатен вирішити, а для повноцінного психічного розвитку особистості дитини, необхідна участь обох батьків. У обстеженні брали участь обидва батьки та дитина.
Відповідно до листів Національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ» від 04 жовтня 2017 року та від 15 січня 2018 року № 66 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходився на стаціонарному лікуванні в НДСЛ «Охматдит» (№ 384/420/704) з 05 травня по 14 червня 2010 року (з 26 травня по 14 червня 2010 року - у відділенні ургентної хірургії). По догляду за дитиною знаходились мати та батько.
Згідно з висновком Міського центру дитини КМДА від 21 червня 2018 року № 126 психологічного обстеження дитини під час спільної зустрічі батька з сином, ОСОБА_4 відразу відреагував напружено та намагався дистанціюватися. ОСОБА_4 приніс йому подарунок, який батько йому прислав на день народження та повернув його татові. Протягом всієї зустрічі батько намагався налагодити взаємодію між ними, говорив про свої наміри проводити більше часу з ним, про свої почуття, намагався прояснити за що син злий на нього. Дитина в свою чергу на всі питання батька мовчала та не могла пояснити причини, чому відмовляється спілкуватися з ним. Наприкінці зустрічі ОСОБА_4 повідомив своє прохання не турбувати його і маму, і про те, що не бажає спілкуватися з ним. Батько, в свою чергу, повідомив, що він завжди думає про нього, хоче з ним спілкуватися та піклуватися про нього. Психологом рекомендовано після проходження курсу психотерапевтичної допомоги сприяти поступовому налагодженню позитивного спілкування батька з сином через їх зустрічі. При категоричній відмові ОСОБА_4 від зустрічей дати певний час дитині для стабілізації почуттів та встановлення рольової позиції батька у своєму житті. Надалі, за допомогою психолога, спробувати налагодити позитивні взаємостосунки між татом і сином). У обстеженні брали уча