Постанова
Іменем України
09 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 683/3191/17
провадження № 61-21354св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Міронекс»,
відповідачі: ОСОБА_1 , Виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, Державний реєстратор Комунального підприємства «Подільський реєстраційний центр» Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Савченко Марина Дмитрівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міронекс» на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 20 травня
2019 року в складі судді Цішковського В. А.та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року в складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Міронекс» (далі - ТОВ «Міронекс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, Державного реєстратора Комунального підприємства «Подільський реєстраційний центр» Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Савченко М. Д. (далі - державний реєстратор КП «Подільський реєстраційний центр» Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Савченко М. Д., державний реєстратор) про скасування рішення та записів про реєстрацію права власності та усунення перешкод у користуванні майном.
В обґрунтування позову зазначало, що наслідок незаконних дій відповідача ОСОБА_1 позивачу створюються перешкоди в користуванні належним товариству майном, а саме приміщеннями підвалу та другого поверху готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Звертало увагу на те, що 29 лютого 2015 року на підставі договору купівлі-продажу ТОВ «Міронекс» набуло у власність цілісний майновий комплекс, який складається з приміщень, які знаходяться в підвалі, на частині першого поверху, другому поверсі вказаної будівлі та окремо розташовані приміщення гаражів.
Стверджувало, що з часу набуття у власність зазначеного вище нерухомого майна, товариство проводить його поточний ремонт, необхідність якого викликана, в тому числі, через порушення вентиляційного та гідроізоляційного режимів приміщень підвалу. Замурування вікна підвалу та можливого пошкодження відмостки будівлі готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відбулось внаслідок спорудження відповідачем ОСОБА_1 без згоди власника готелю у період 2006-2007 років самочинної прибудови до стіни будівлі. Доступ до відмостки та стіни у місці розташування прибудови у позивача відсутній, що не дозволяє провести технічне обстеження конструктивних елементів та гідроізоляційних робіт.
Зазначало, що належні відповідачу приміщення гаражів знаходяться у аварійному стані та створюють додаткове навантаження на стіну гаражів, належних позивачу, що загрожує їх обвалом. Відповідач відмовився надати доступ та провести необхідні роботи, знести самочинну прибудову та укріпити зі свого боку стіну гаражів.
Отримавши інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивачу стало відомо, що відповідач ОСОБА_1 30 жовтня 2017 року зареєстрував на своє ім`я право власності на поділені об`єкти нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення площею 276,3 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ; гараж з приміщенням холодильних камер площею 76,9 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , а 30 листопада 2017 року відповідачем виділені з об`єкту нежитлові приміщення загальною площею 276,3 кв. м та приміщення холодильних камер загальною площею 15,0 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 .
Реєстрація за відповідачем права власності на вище зазначені об`єкти нерухомого майна була проведена на підставі рішень державного реєстратора КП «Подільський реєстраційний центр» Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Савченко М. Д., про що зроблені відповідні записи.
Вказувало, що підставою для реєстрації права власності на вказані об`єкти нерухомого майна був договір дарування від 17 квітня 2003 року. Проте, договір не передбачав передачу відповідачу права власності на вказані об`єкти, а лише на один об`єкт - приміщення ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Посилаючись на наведене, позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив усунути ТОВ «Міронекс» перешкоди у користуванні майновим комплексом готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинної прибудови до частини стіни будівлі готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на рівні цокольного та другого поверхів площею 15,0 кв. м, яка самочинно прибудована відповідачем ОСОБА_1 , якій присвоєно адресу: АДРЕСА_4 ; усунути ТОВ «Міронекс» перешкоди у користуванні коридором площею 5,3 кв. м., сходовою клітиною площею 15,1 кв. м., запасним виходом та навісом над запасним виходом, які відносяться до майнового комплексу готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; скасувати рішення державного реєстратора КП «Подільський реєстраційний центр» Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Савченко М. Д. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 37877537 від 01 листопада 2017 року на нежитлове приміщення площею 297,3 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ; скасувати рішення державного реєстратора Савченко М. Д. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 37878776 від 01 листопада 2017 року на гараж з приміщенням холодильних камер, площею 76,9 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 ; скасувати рішення державного реєстратора Савченко М. Д. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 38443020 від 30 листопада 2017 року на приміщення холодильних камер площею 15,0 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 ; скасувати рішення державного реєстратора Савченко М. Д. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 38441706 від 30 листопада 2017 року на нежитлове приміщення площею 282,3 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 20 травня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів порушення його прав як власника майнового комплексу готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » внаслідок проведення відповідачем поділу належного йому об`єкту нерухомого майна, здійснення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна та вчиненням записів про право власності на них. Також позивачем не доведено здійснення відповідачем самочинного будівництва та чинення перешкод у реалізації товариством права власності на належне йому нерухоме майно.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Міронекс» залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційній суд погодився з його висновками щодо недоведеності позовних вимог, при цьому зазначив, що судом першої інстанції правильно відхилено наданий позивачем висновок експертного дослідження від 19 червня 2018 року про розміри та розміщення контурів приміщення готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». А також висновок експертного дослідження від 17 квітня 2018 року про те, що існуюча прибудова суміжної господарської будівлі до зовнішньої стіни будівлі готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » виключає можливість облаштування готельного номеру з хамамом в підвальній частині готелю, оскільки такі висновки не свідчать про порушення прав позивача та не дають підстав вважати, що відповідач чинить перешкоди позивачу в користуванні належним йому майном.
Апеляційним судом також відхилено доводи апеляційної скарги позивача про ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки технічному паспорту на цілісний майновий комплекс готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 12 лютого 2018 року, наданий позивачем в підтвердження факту належності товариству приміщень площею 15,1 кв. м та 5,3 кв. м, оскільки доказів існування технічного паспорту на час виникнення спірних правовідносин не надано, крім того, він не є правовстановлюючим документом, що посвідчує право власності особи на нерухоме майно.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи
У листопаді 2019 року ТОВ «Міронекс» надіслало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 20 травня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зазначає, що судами безпідставно не застосовано статті 181, 328, 331, 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» та інших підзаконних нормативно-правових актів на порушення яких посилався позивач, вказуючи на те, що подані від імені ОСОБА_1 державному реєстратору Савченко М. Д. документи не давали змогу останній встановити набуття ОСОБА_1 права власності на об`єкти нерухомого майна, загальна площа яких, після проведення реєстраційних дій, становила 374,2 кв. м.
Так, для реєстрації права власності на гараж з приміщеннями холодильних камер загальною площею 76,9 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , представником ОСОБА_1 державному реєстратору подані документи, в яких площа цим приміщень є різною, а в договорі дарування від 07 квітня 2003 року взагалі не зазначені технічні характеристики спірних приміщень. Таким чином, подані представником відповідача державному реєстратору документи не дозволяли безспірно встановити факт набуття ОСОБА_1 права власності на гараж з приміщеннями холодильних камер загальною площею 76,9 кв. м.
На думку заявника, приймаючи рішення про державну реєстрацію від 01 листопада 2017 року за індексним № 37877537 та вчиняючи запис про право власності на нежитлове приміщення, позначене в описі літерою «А», державний реєстратор не звернула увагу на те, що до цього об`єкта нерухомого майна без введення в експлуатацію, приєднано самочинно збудоване приміщення холодильних камер площею 15,0 кв. м, які при проведенні технічної інвентаризації безпідставно визначені як тимчасові споруди.
Стверджує, що зазначеним вище обставинам судами не надано належної правової оцінки. При цьому, не застосувавши норми статті 376 ЦК України, суди фактично сприяли легалізації самочинного будівництва.
У лютому 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ТОВ «Міронекс», в якому зазначає про безпідставність її доводів та правильність висновків судів попередніх інстанцій про недоведеність позовних вимог.
Звертає увагу на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення з боку відповідача ОСОБА_1 перешкод в користуванні ТОВ «Міронекс» належним йому майновим комплексом готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Надані позивачем експертні висновки були обґрунтовано не взяті судами до уваги, оскільки не містять інформації щодо предмета доказування - вчинення перешкод з боку ОСОБА_1 , а лише стосуються неможливістю перепланування готелю у зв`язку із технічними особливостями приміщення.
Недоведеними також є й вимоги позивача про наявність підстав для скасування рішень про державну реєстрацію за відповідачем права власності на спірні об`єкти нерухомого майна, оскільки судами правильно встановлено, що в державного реєстратора не було підстав відмовити ОСОБА_1 в реєстрації за ним права власності.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 29 листопада 2019 року касаційну скаргу ТОВ «Міронекс» передано на розгляд судді-доповідачу Сердюку В. В.
Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2020 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Міронекс» на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 20 травня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року, витребувано матеріали справи № 683/3191/17 із суду першої інстанції та надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.
У січні 2020 року матеріали справи № 683/3191/17 надійшли до Верховного Суду.
Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 10 вересня 2020 року № 2211/0/226-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 10 вересня 2020 року касаційну скаргу ТОВ «Міронекс» та матеріали справи № 683/3191/17 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин касаційна ТОВ «Міронекс» на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 20 травня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року підлягає розгляду Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України, в редакції чинній на час її подання, тобто до 08 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процес