Постанова
Іменем України
05 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 372/3201/17-ц
провадження № 61-21267св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, та,
з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 13 грудня 2017 року, просив визнати за ним право власності на садовий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0,110 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1; визнати недійсним
з моменту укладення договір купівлі-продажу цього садового будинку, укладений 27 лютого 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О. С., зареєстрований за номером 491; визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 3223155400:03:042:0054, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, укладений 27 лютого 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О. С., зареєстрований за номером 492; витребувати зазначене майно із незаконного володіння ОСОБА_2 на його користь. Судові витрати покласти на відповідача.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що 09 квітня 2015 року ОСОБА_3 за відплатним договором купівлі-продажу відчужила на його користь земельну ділянку, кадастровий номер 3223155400:03:042:0054, за адресою: АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_3 на праві власності відповідно до договору дарування від 12 лютого 2013 року за реєстровим номером 360, та садовий будинок АДРЕСА_1
за цією ж адресою, що належав ОСОБА_3 на праві власності відповідно
до договору дарування від 12 лютого 2013 року. Таким чином він
у встановленому законом порядку набув право власності на вказані об`єкти нерухомого майна.
У подальшому рішенням Обухівського районного суду Київської області
від 03 серпня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2017 року, у справі № 372/1859/15-ц частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3, визнано недійсними договори дарування садового будинку та земельної ділянки, укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, витребувано із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 зазначені садовий будинок та земельну ділянку.
27 лютого 2017 року ОСОБА_4 на підставі зазначених судових рішень відчужив на користь ОСОБА_2 земельну ділянку та садовий будинок, уклавши відповідні договори купівлі-продажу.
Постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
та кримінальних справ від 13 вересня 2017 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 03 серпня 2016 року й ухвалу апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2017 року скасовано, справу направлено
на новий розгляд до суду першої інстанції.
Посилаючись на викладене, вважаючи, що договір дарування від 12 лютого
2013 року, за яким ОСОБА_4 відчужив на користь ОСОБА_3 садовий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, є дійсним, а він є законним та повноправним власником спірного майна, яке вибуло з його власності поза його волею
з підстави, що згодом відпала, ОСОБА_1 просив задовольнити його позовні вимоги та витребувати вказане майно на його користь із незаконного володіння ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 21 червня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішуючи вказаний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що ні відповідач ОСОБА_2,
ні третя особа ОСОБА_4, будучи стороною у справі про поділ майна подружжя, не знали та не могли знати про наявність спору між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо поділу спільного майна подружжя та про накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24 лютого 2017 року арешту
на майно ОСОБА_4, тому визнав необґрунтованим посилання позивача
про порушення відповідачем та ОСОБА_4 вимог чинного законодавства при укладенні договорів купівлі-продажу спірних садового будинку та земельної ділянки, укладених 27 лютого 2017 року.
Безпідставною, на думку суду першої інстанції, є вимога ОСОБА_1 про витребування у ОСОБА_2 спірного майна, оскільки, хоча рішенням касаційної інстанції і скасовані рішення Обухівського районного суду Київської області
від 03 серпня 2016 року та ухвала апеляційного суду Київської області
від 02 лютого 2017 року, однак остаточне рішення у вказаній справі не ухвалено. Крім того, суд визнав ОСОБА_2 добросовісним набувачем, а тому витребування у нього вказаного майна не допускається.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 червня 2019 року скасовано й ухвалено у справі нове рішення, яким позовні вимоги
ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на садовий будинок
АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0,110 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу садового будинку АДРЕСА_1, укладений 27 лютого 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О. С., зареєстрований за номером 491.
Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 3223155400:03:042:0054, за адресою: АДРЕСА_1, укладений
27 лютого 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О. С., зареєстрований за номером 492.
Витребувано садовий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, кадастровий номер 3223155400:03:042:0054, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, із незаконного володіння
ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати
зі сплати судового збору в сумі 24 800,00 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що рішення Обухівського районного суду Київської області від 03 серпня 2016 року та ухвала апеляційного суду Київської області
від 02 лютого 2017 року, на підставі яких оспорюваний садовий будинок
та земельна ділянка АДРЕСА_1 вибули із законного володіння
та власності ОСОБА_1, скасовані ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 13 вересня 2017 року
у цивільній справі № 372/1859/15, а інших судових рішень про визнання недійсними правочинів, на підставі яких ОСОБА_1 набув права власності на спірне майно, немає, дійшов висновку, що вимоги про витребування вказаного майна від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 є законними
та обґрунтованими.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у листопаді 2019 року,
ОСОБА_2 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року скасувати
й залишити в силі рішення Обухівського районного суду Київської області
від 21 червня 2019 року.
В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_2 посилається на те,
що 13 листопада 2019 року апеляційним судом судове засідання у справі
за позовом ОСОБА_1 до нього було проведено без його участі та без участі його представника, хоча і він і його представник 12 листопада 2019 року надсилали на електронну адресу апеляційного суду (оскільки в інший спосіб повідомити суд вже не могли) заяви про відкладення розгляду справи у зв`язку
з раптовою хворобою його представника, про що особисто йому стало відомо увечері 12 листопада 2019 року, та неможливістю ним особисто бути присутнім
у судовому засіданні, оскільки він знаходився в іншому місті, та не мав змоги
за такий короткий строк надати іншій особі повноваження представляти його інтереси в суді. Вказані заяви в судовому засіданні 13 листопада 2019 року розглянуті не були, чим було порушено його права.
Посилаючись на правовий висновок Верховного Суду України, викладений
у постанові від 18 січня 2017 року у справі № 6-2552, відповідно до якого той факт, що встановлені ухвалою суду про забезпечення позову обмеження не були зареєстровані у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачено Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно
та їх обтяжень", не може слугувати підставою для висновку про відсутність таких обмежень і про те, що відповідач має право вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену судом заборону відчужувати майно відповідачу було відомо, та наголошуючи, що вирішальною обставиною при розгляді такої категорії справ є з`ясування судом, чи були сторони договору обізнані про встановлену судом заборону на відчуження майна, оскільки саме ці обставини впливають на чинність укладених договорів, ОСОБА_2 вказує, що апеляційним судом під час розгляду цієї справи зазначені обставини залишені поза увагою, тоді як суд першої інстанції, на підставі наданих сторонами доказів, встановив, що ні йому, ні ОСОБА_4 станом на 27 лютого 2017 року, на момент укладення між ними договорів про відчуження спірного майна, не було відомо про існування ухвал Печерського районного суду м. Києва від 24 лютого
2017 року, відповідно до яких було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя (в тому числі й спірного майна), а також про накладення арешту на таке майно, оскільки такі ухвали судом були постановлені без участі сторін, а оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень 28 лютого 2017 року, тобто на наступний день після укладення між ним та ОСОБА_4 договорів купівлі-продажу спірного майна.
Вважаючи себе добросовісним набувачем спірного майна, заявник вказує,
що апеляційний суд не дав належної оцінки тому, що позивачем під час розгляду справи не була спростована добросовісність набуття ним у власність спірного майна, набутого за відплатним договором купівлі-продажу у законного власника такого майна, а отже дійшов помилкового висновку про витребування у нього такого майна.
Аргументи інших учасників справи
Відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_2 напостанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року до Верховного Суду не надходило.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, матеріали справи витребувано з Обухівського районного суду Київської області, зупинено дію постанови Київського апеляційного суду
від 13 листопада 2019 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності
на нерухоме майно від 20 жовтня 2010 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 14 вересня 2010 року № 11/25, ОСОБА_4 належав садовий будинок, загальною площею 476,2 кв. м, житловою площею 122,4 кв. м
у смт Козин Обухівського району Київської області.
Згідно із державним актом на право власності на землю серії ІІІ-КВ № 044262, виданим Козинською селищною радою народних депутатів Обухівського району Київської області від 25 грудня 1997 року № 6, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю від 11 березня
1998 року № 1785, ОСОБА_4 належала земельна ділянка, загальною площею 0,110 га в смт Козин Обухівського району Київської області.
Відповідно до свідоцтва про шлюб, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, 25 червня 2010 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10 червня 2015 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірвано.
На підставі договору дарування садового будинку від 12 лютого 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лазарєвою Л. І. та зареєстрованого в реєстрі за № 358, ОСОБА_4 передав безоплатно ОСОБА_3 у власність садовий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 476,2 кв. м, житловою площею 122,4 кв. м, розташований АДРЕСА_1 .
Відповідно до договору дарування земельної ділянки від 12 лютого 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Лазарєвою Л. І. та зареєстрованого
в реєстрі за № 360, ОСОБА_4 безоплатно передав у власність ОСОБА_3 земельну ділянку, загальною площею 0,110 га, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, Козинська селищна рада, садове товариство "Зоря", кадастровий номер земельної ділянки 3223155400:03:042:0054.
Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09 квітня 2015 року ОСОБА_3 за оплатним договором передала
у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 3223155400:03:042:0054, загальною площею 0,110 га, що знаходиться
за адресою: АДРЕСА_1, земельна ділянка б/н, цільове призначення (використання) земельної ділянки - індивідуальне садівництво.
Згідно з договором купівлі-продажу від 09 квітня 2015 року, ОСОБА_3 продала ОСОБА_1 садовий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 476,2 кв. м, житловою площею 122,4 кв. м.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 03 серпня 2016 року, ухваленим у справі № 372/1859/15-ц, позовні вимоги ОСОБА_4
до ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування задоволено частково. Визнано недійсним договір дарування садового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 476,2 кв. м, житловою площею 122,4 кв. м, укладений 12 лютого 2013 року між ОСОБА_4
та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лазарєвою Л. І., зареєстрований в реєстрі за № 358; визнано недійсним договір дарування земельної ділянки загальною площею 0,110 га, кадастровий номер 3223155400:03:042:0054, розташованої у садовому товаристві "Зоря" за адресою: смт Козин Обухівського району Київської області, укладений 12 лютого 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лазарєвою Л. І., зареєстрований в реєстрі за № 360; витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 садовий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 476,2 кв. м, житловою площею 122,4 кв. м та земельну ділянку загальною площею 0,110 га, кадастровий номер 3223155400:03:042:0054, які розташовані у садовому товаристві "Зоря" за адресою: смт Козин Обухівського району Київської області. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
02 лютого 2017 року апеляційним судом Київської області зазначене рішення Обухівського районного суду Київської області залишено без змін та, відповідно до вимог статті 223 ЦПК України (в редакції, чинній станом на час перегляду судового рішення апеляційним судом) рішення набрало законної сили.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24 лютого 2017 року відкрито провадження у справі № 757/8760/17-ц за позовом ОСОБА_3
до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя.
Цього ж дня ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі
№ 757/8760/17-ц задоволено заяву ОСОБА_3 та забезпечено позов шляхом накладення арешту на садовий будинок
АДРЕСА_1, загальною площею 476,2 кв. м, житловою площею 122,4 кв. м, розташований АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, кадастровий номер 3223155400:03:042:0054, площею 0,110 га, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
27 лютого 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу садового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О. С., зареєстрований в реєстрі за № 491, на підставі якого ОСОБА_2 набув у власність садовий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 476,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С., зареєстрований в реєстрі за № 492, на підставі якого ОСОБА_2 набув у власність земельну ділянку, площею
0,110 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, Козинська селищна рада, садове товариство "Зоря", кадастровий номер 3223255400:03:042:0054, цільове призначення - для індивідуального садівництва.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України, в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -