Постанова
Іменем України
05 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 669/1222/19-ц
провадження № 61-11043св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Ямпільська селищна рада Білогірського району Хмельницької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 21 січня 2020 року
у складі судді Давидюка О. І. та постанову Хмельницького апеляційного суду
від 23 червня 2020 року в складі колегії суддів: Ярмолюка О. І.,
Купельського А. В., Янчук Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який під час розгляду справи уточнила, до Ямпільської селищної ради Білогірського району Хмельницької області (далі - Ямпільська селищна рада) про поновлення строку на оскарження розпорядження голови Ямпільської селищної ради
від 27 березня 2019 року № 13/02-03 «Про фактичне вивільнення
ОСОБА_1 », поновлення на роботі в якості рахівника-касира Ямпільської селищної ради та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування свої вимог зазначала, що з 1992 року вона працювала
у Ямпільській селищній раді на посаді землевпорядника, а з 01 жовтня 1993 року - на посаді рахівника-касира.
01 квітня 2019 року між нею та відповідачем укладено цивільно-правовий договір на строк до 01 листопада 2019 року, за яким вона виконувала свої попередні посадові обов`язки.
До своїх службових обов`язків відносилася добросовісно та не допускала порушень трудової дисципліни.
21 січня 2019 року Ямпільською селищною радою прийнято розпорядження
№ 4/02-03 «Про попередження про можливе вивільнення або зміну істотних умов праці працівників Ямпільської селищної ради Білогірського району Хмельницької області».
Розпорядженням від 27 березня 2019 року № 13/02-03 її звільнено з посади рахівника-касира на підставі розпорядження від 21 січня 2019 року № 4/02-03 відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку
з реорганізацією Воробіївської та Миклашівської сільських рад шляхом приєднання до Ямпільської селищної ради.
Зазначає, що з розпорядженням від 21 січня 2019 № 4/02-03 вона ознайомлена не була, про майбутнє вивільнення не знала до моменту вручення
їй розпорядження від 27 березня 2019 року № 13/02-03, що відбулось у листопаді 2019 року, коли роботодавець повідомив, що з нею не будуть продовжувати строк цивільно-правового договору.
Вважаючи, що відповідно до статті 42 КЗпП України вона має переважне право на залишення на роботі, оскільки в її сім`ї немає інших працівників
із самостійним заробітком, вона має тривалий безперервний стаж роботи
в установі, їй залишилося менше трьох років до досягнення пенсійного віку, однак жодної пропозиції з боку відповідача щодо зайняття іншої посади
їй не надходило, просила суд поновити їй строк для оскарження розпорядження Ямпільської селищної ради від 27 березня 2019 року № 13/02-03 про
її звільнення, поновити її на раніше займаній посаді рахівника-касира та стягнути з відповідача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 21 січня
2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Суд виходив з того, що вивільнення ОСОБА_1 проведено з дотриманням вимог закону, внаслідок чого підстави для поновлення її на роботі та стягнення
з Ямпільської селищної ради середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні, до того ж, позивач пропустила строк звернення до суду з позовом про вирішення трудового спору.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 23 червня 2020 року рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 21 січня 2020 року змінено, виключено з мотивувальної частини рішення посилання на сплив строку звернення до суду за вирішенням трудового спору, як на підставу для відмови
в позові.
В решті рішення залишено без змін.
Апеляційний суд вважав, що висновок суду першої інстанції про сплив позовної давності не ґрунтується на законі та фактичних обставинах справи,
тому посилання на цю обставину, як підставу для відмови в позові, підлягає виключенню.
Відповідно до статті 233 КЗпП України перебіг місячного строку за вимогою про поновлення на роботі починається з дня вручення працівникові копії наказу про звільнення або з дня видачі йому трудової книжки.
Відмовити у задоволенні позову через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише у тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.
У справі відсутні належні та допустимі докази про дату вручення ОСОБА_1 копії розпорядження про вивільнення або трудової книжки, тому суд першої інстанції не мав підстав для висновку щодо пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом.
До того ж, установивши, що звільнення ОСОБА_1 проведено відповідачем з дотриманням вимог закону, суд першої інстанції помилково відмовив у позові як за безпідставністю вимог, так і через пропуск позивачем строку звернення
до суду.
При цьому апеляційний суд вважав, що висновок суду першої інстанції щодо законності звільнення позивача ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та цього висновку суд дійшов з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
21 липня 2020 року ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 21 січня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 червня 2020 року.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення
й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 21 січня 2020 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 23 червня 2020 року ОСОБА_1 зазначає те,
що судами попередніх інстанцій застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі
№ 753/3889/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2020 року до Верховного Суду від Ямпільської селищної ради Білогірського району Хмельницької області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін, вказуючи, що рішення законні та обґрунтовані, прийняті
на підставі належним чином встановлених обставин справи та з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а касаційна скарга не містить належних посилань та правових підстав для їх скасування.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи з Білогірського районного суду Хмельницької області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суди встановили, що з 01 жовтня 1993 року ОСОБА_1 працювала на посаді рахівника-касира Ямпільської селищної ради Білогірського району Хмельницької області.
Рішенням Ямпільської селищної ради від 29 грудня 2018 року № 10 розпочато реорганізацію Воробіївської сільської ради Білогірського району Хмельницької області та Миклашівської сільської ради Білогірського району Хмельницької області шляхом приєднання до Ямпільської селищної ради Білогірського району Хмельницької області.
Рішенням Ямпільської селищної ради від 18 січня 2019 року № 2 «Про затвердження структури апарату Ямпільської селищної ради, її виконавчих органів та штатного розпису» затверджено структуру апарату Ямпільської селищної ради та її виконавчих органів, загальну чисельність апарату ради
та її виконавчих органів в кількості 26 осіб, а також штатний розпис, що діятиме з 01 квітня 2019 року, де посаду рахівника-касира не передбачено.
На підставі рішення Ямпільської селищної ради від 18 січня 2019 року № 2, згідно зі статтею 49-2 КЗпП України розпорядженням голови Ямпільської селищної ради від 21 січня 2019 року № 4/02-03 «Про попередження про можливе вивільнення або зміни істотних умов праці працівників Ямпільської селищної ради Білогірського району Хмельницької області» ОСОБА_1 та інших працівників селищної ради попереджено про можливе наступне вивільнення або зміну істотних умов праці та запропоновано працевлаштування на інших посадах, про що цього ж дня кожного працівника ознайомлено з цим розпорядженням під особистий підпис.
ОСОБА_1 одночасно з попередженням про можливе наступне вивільнення або зміну істотних умов праці було запропоновано іншу роботу на посаді спеціаліста 1 категорії відділу економічного розвитку, інвестицій, регуляторної діяльності та земельних відносин Ямпільської селищної ради (за конкурсом).
Актом комісії в складі Ямпільського селищного голови ОСОБА_2 , юриста ОСОБА_3 та секретаря селищної ради Годованої К. В. від 21 січня 2019 року позивач ОСОБА_1 від підписання листа про особисте ознайомлення
з розпорядженням голови Ямпільської селищної ради від 21 січня 2019 року
№ 4/02-03 «Про попередження про можливе вивільнення або зміни істотних умов праці працівників Ямпільської селищної ради Білогірського району Хмельницької області», відмовилась.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в місцевій газеті «Життя і слово» № 13-14 відповідачем було опубліковано оголошення про проведення конкурсу на заміщення вакантної посади спеціаліста І категорії відділу економічного розвитку, інвестицій, регуляторної діяльності та земельних відносин, однак позивач ОСОБА_1 заяву для участі в конкурсі не подала і згідно з протоколом засідання конкурсної комісії від 26 березня 2019 року № 2 конкурс на заміщення вказаної вакантної посади не відбувся по причині відсутності кандидатів на відповідну посаду.
На підставі розпорядження голови Ямпільської селищної ради від 27 березня 2019 року № 13/02-03 «Про фактичне вивільнення ОСОБА_1 » її звільнено
із займаної посади рахівника-касира Ямпільської селищної ради відповідно
до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з реорганізацією Воробіївської та Миклашівської сільських рад шляхом приєднання
до Ямпільської селищної ради з 29 березня 2019 року, про що ознайомлено позивача під особистий підпис.
01 квітня 2019 року між ОСОБА_1 та Ямпільською селищною радою укладений цивільно-правовий договір № 38, згідно з яким ОСОБА_1 виконувала передбачену договором роботу, за яку відповідачем протягом квітня-жовтня 2019 року їй було нараховано 36 000 грн заробітної плати (фактично виплачено, з урахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору, 28 980,00 грн).
Суд встановив, що посада рахівника-касира, яку обіймала позивач, була виведена зі структури апарату Ямпільської селищної ради з 01 квітня 2019 року та до штатного розпису не включена, інші рівнозначні посади на час попередження та звільнення були відсутні.
На час звільнення ОСОБА_1 не була членом профспілкової організації.
Також суд не встановив обставин та спеціальних гарантій щодо позивача, які
б забороняли її звільнення відповідно до пункту першого статті 40 КЗпП України.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу