Постанова
Іменем України
05 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 644/6755/17
провадження № 61-8757св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - державне підприємство «Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М. В. Лисенка»,
третя особа - Первинна профспілкова організація Всеукраїнської профспілки «Захист справедливості» працівників Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М. В. Лисенка,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова у складі судді
Клименка А. М. від 22 жовтня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Піддубного Р. М., від 12 березня 2019 року,
ВСТАНОВИВ :
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до державного підприємства «Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М. В. Лисенка» (далі - ХНАТОБ) про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Позовну заяву мотивовано тим, що протягом 20 років він працював у відповідача за безстроковими та строковими трудовими договорами. Наказом відповідача від 16 вересня 2016 року його було звільнено з роботи з 19 вересня 2016 року на підставі пункту 9 статті 36 КЗпП України та
20 вересня 2016 року шляхом шантажу зі сторони керівництва укладено з ним строковий трудовий контракт до 20 вересня 2017 року. Щоб не залишити себе та свою сім`ю без засобів до існування позивач був змушений підписати контракт, який дуже погіршує умови праці позивача, як найманого працівника, з умовами якого він не згоден, оскільки вважає, що контракт є незаконним, суперечить нормам чинного законодавства та порушує права позивача на працю. Наказом відповідача від 07 вересня 2017 року його було звільнено з роботи з 20 вересня 2017 року у зв`язку із закінченням терміну контракту на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України. Вказував, що його звільнення з посади було втручанням в його приватне життя та не узгоджується із положеннями трудового законодавства.
Посилаючись на вищевикладене, позивач просив визнати протиправними дії відповідача щодо його звільнення; скасувати накази відповідача
від 16 вересня 2016 року та від 07 вересня 2017 року про звільнення позивача та визнати контракт від 20 вересня 2016 року недійсним - нікчемним; поновити його на роботі на попередній посаді артиста допоміжного складу
з 21 вересня 2017 року; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за вимушений прогул за період з 21 вересня 2017 року по час ухвалення рішення у справі; стягнути з відповідача різницю між заробітком між посадою машиніста сцени 3 розряду та окладом артиста допоміжного складу згідно зі штатним розписом у додатках.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 12 березня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що при звільненні позивача відповідач діяв у повній відповідності до вимог законодавства про працю і в межах своєї компетенції, а тому відсутні підстави для визнання дій відповідача щодо звільнення позивача протиправними, і як наслідок для задоволення позову в частині поновлення позивача на роботі на посаді артиста допоміжного складу, стягнення середнього заробітку за вимушений прогул та стягнення різниці між заробітком між посадою машиніста сцени 3 розряду та окладом артиста допоміжного складу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення із ухваленням нового рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що правовою підставою прийняття оспорюваного наказу про його звільнення є Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» від 28 січня
2016 року №955-VІІІ (далі - Закон №955-VІІІ). На думку позивача, вказаний нормативно-правовий акт не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки, в силу статті 58 Конституції, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Впровадження контрактної форми трудових відносин між роботодавцем і працівником, який вже перебуває в трудових відносинах, на час набуття чинності Законом
№ 955-VІІІ не передбачена. Дана норма не розповсюджується на правовідносини між ним та відповідачем, оскільки такі правовідносини виникли до прийняття Закону №955-VІІІ. Вказує, що Зміст Закону № 955-VІІІ, яким внесено зміни до Законів України, що регулюють суспільні відносини в галузі театральної справи, не відповідає пункту 2 його Прикінцевих положень, в яких зазначено, що набрання чинності цим законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури згідно з пунктом 9 статті 36 КЗпП України. Проте Закон № 955-VІІІ не містить в собі окремих підстав для припинення безстрокового трудового договору з професійними творчими працівниками, які перебувають у трудових відносинах, і не є самостійною підставою для такого припинення. Відповідачем не дотримано вимоги статті 49-2 КЗпП України, згідно з якою про наступне вивільнення працівник персонально попереджається не пізніше як за два місяці. Суди попередніх інстанцій в достатній мірі не перевірили обставини правомірності його звільнення, в тому числі звільнення його без надання згоди профспілкової організації та не врахували, що на час звільнення він був членом виборного органу профспілки. Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій не врахували, що звільнення його з роботи є втручанням в приватне життя.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1
17 вересня 2019 року справу передано судді-доповідачу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Позивач працював в ХНАТОБ за безстроковими та строковими трудовими договорами з вересня 1993 року на посаді артиста мімансу, а з 2003 року на посаді артиста допоміжного складу (а. с. 8, 9).
У зв`язку з прийняттям Закону України від 28 січня 2016 року № 955-VІІІ, наказом відповідача від 01 липня 2016 року № 78/к «Про запровадження контактної форми роботи з художнім та артистичним персоналом (Цех артистів допоміжного складу)» було визначено припинити після 05 вересня 2016 року на підставі пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України безстрокові трудові договори з наступним укладанням контракту з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) згідно списку, в якому, серед інших осіб, вказаний і позивач ОСОБА_1 . З зазначеним наказом позивач був ознайомлений під особистий підпис, про що свідчить надана відповідачем копія наказу (а. с. 35), наказ у встановленому законом порядку не оскаржував.
На підставі наказу від 16 вересня 2016 року № 108к безстроковий трудовий договір з працівниками, в тому числі і з позивачем ОСОБА_1 , був припинений, і ОСОБА_1 був звільнений з роботи 19 вересня 2016 року з підстав, передбачених іншими законами, за пунктом 9 частини першої
статті 36 КЗпП України (а. с. 37).
20 вересня 2016 року без проведення конкурсу з відповідачем був укладений з позивачем ОСОБА_1 трудовий контракт на строк з 21 вересня 2016 року до 20 вересня 2017 року. Ця обставина підтверджена копією вказаного контракту, який містить особистий підпис позивача у підтвердження його укладання (а. с. 38 - 41).
На підставі вказаного контракту наказом відповідача від 20 вересня 2016 року № 112к позивач ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на умовах контракту на період з 21 вересня 2016 року по 20 вересня 2017 року на посаду артиста допоміжного складу (а. с. 42).
20 липня 2017 року позивач ОСОБА_1 під особистий підпис отримав повідомлення відповідача про його звільнення з займаної посади з 20 вересня 2017 року у зв`язку з закінченням терміну укладеного з ним контракту
від 20 вересня 2016 року (а. с. 43).
Наказом від 07 вересня 2017 року № 119/к відповідач звільнив позивача ОСОБА_1 з 20 вересня 2017 року з роботи у зв`язку з закінченням терміну контракту на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України. З наказом ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить копія витягу з наказу (а. с. 45).
Наказом від 04 жовтня 2017 року№ 138к, на підставі особистої заяви позивача ОСОБА_1 , він прийнятий на посаду машиніста сцени 3 розряду на строк з 05 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року (а. с. 48, 49).
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами.
Згідно з частиною другою статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
За змістом частини третьої статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстро