Постанова
Іменем України
28 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 749/298/19
провадження № 61-3203св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О.В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - кредитна спілка «ІСТОК»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Кузюри Л. В., Вінгаль В. М.,
Губар В. С., від 10 вересня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року кредитна спілка «ІСТОК» (далі - КС «ІСТОК») звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просила достроково стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за договором про споживчий кредит.
Позовна заява мотивована тим, що 25 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до позивача із заявою про вступ до членів кредитної спілки.
25 жовтня 2017 року на засіданні правління КС «ІСТОК» зазначену заяву було розглянуто та ухвалено рішення про прийняття ОСОБА_1 в члени кредитної спілки, який в цей же день сплатив вступний та обов`язковий пайовий внески.
12 жовтня 2018 року між КС «ІСТОК» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № ДК2-699, за умовами якого останньому надано кредит у розмірі 37 000 грн на 18 місяців зі сплатою 0, 001% річних та плати за надання кредиту у розмірі 48, 66 грн щоденно (далі - кредитний договір).
В забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором, між КС «Істок» та ОСОБА_2 12 жовтня 2018 року укладено договір поруки № ДК2-699 ДП1, відповідно до умов якого ОСОБА_2 , як поручитель зобов`язався відповідати за невиконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором.
Посилаючись на порушення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , умов кредитного договору №ДК2-699 від 12 жовтня 2018 року, позивач просив суд достроково стягнути із відповідачів на свою користь в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором, що утворилась станом на 28 лютого 2019 року у розмірі 78 475, 08 грн, яка складається із 37 000 грн суми неповернутого кредиту, 0, 14 грн заборгованості по процентам, 20 630, 89 грн плати за надання кредиту, 1 844, 79 грн інфляційних втрат, 14 999, 86 грн 100 % річних згідно статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та пункту 4.7.3. кредитного договору і 4 000 грн штрафу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Щорського районного суду Чернігівської області, у складі судді Шаповал З. О., від 24 травня 2019 року позов задоволено частково, стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь КС «Істок» заборгованість за кредитним договором від 12 жовтня 2018 року № ДК2-699 у сумі 38 184 грн, яка складається із тіла кредиту в сумі 37 000 грн та 1 184 грн інфляційних втрат. Вирішено питання про судові витрати.
Задовольняючи частково позовні вимоги КС «Істок», суд першої інстанції виходив з того, що 12 жовтня 2018 року між сторонами був укладений кредитний договір №ДК2-699, зобов`язання за яким відповідач ОСОБА_1 , як позичальник, та ОСОБА_2 , як поручитель за кредитним договором, належним чином не виконали.
Врахувавши суб`єктний склад відповідачів, початок особливого періоду, час укладення кредитного договору та договору поруки, в силу положень пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачів 100 % річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України та пунктом 4.7.3 кредитного договору, а також плати за супроводження кредитного договору, вважаючи, що така плата є прихованими процентами за користування кредитом і одночасно має штрафний характер.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року апеляційну скаргу КС «Істок» задоволено, рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 24 травня 2019 року в частині відмови в задоволенні позову та в частині розподілу судових витрат скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення.
Стягнуто із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь
КС «Істок» плату за користування кредитом в сумі 20 630, 89 грн,
100 відсотків річних за статтею 625 ЦК України в сумі 14 999, 86 грн, штраф в сумі 3 000 грн. Відмовлено у задоволенні позовних вимог КС «Істок» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 0, 14 грн процентів за користування кредитом та 1 000 грн штрафу. Компенсовано за рахунок держави в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України судові витрати понесені КС «Істок» на сплату судового збору при зверненні до суду в сумі 960 грн та за подання апеляційної скарги в сумі 1 440 грн. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь КС «Істок» судові витрати у вигляд судового збору сплаченого при зверненні до суду в сумі 960 грн та за подання апеляційної скарги в сумі 1 440 грн.
В іншій частині рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 24 травня 2019 року залишено без змін.
Приймаючи постанову від 10 вересня 2019 року, колегія суддів виходила з того, що ОСОБА_1 є членом кредитної спілки, був ознайомлений із положенням та статутом кредитної спілки, зобов`язався виконувати їх умови і сплачував пайові внески, був ознайомлений з умовами договору, його сукупною вартістю, і погодився з тим, що визначена в договорі вартість кредиту є для нього прийнятною. Плату за надання кредиту, визначену в пункті 2.5 кредитного договору апеляційний суд вважав платою за фінансову послугу кредитної спілки.
Визначаючи суму заборгованості, яка підлягає стягненню, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно з положеннями пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не підлягають стягненню з відповідачів 1 000 грн штрафу та 0, 14 грн заборгованості по процентам, як такі, що нараховані в особливий період.
При цьому, апеляційний суд вважав, що особливий період тривав із
26 листопада 2018 року по 26 грудня 2018 року під час дії воєнного стану оголошеного Указом Президента України від 26 листопада 2018 року № 393/2018.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11 лютого 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Чернігівського апеляційного суду
від 10 вересня 2019 року, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 749/298/19 та витребувано її матеріали з місцевого суду.
У червні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків суду апеляційної інстанції. Заявник вважає, що апеляційний суд вказавши, що особливий період в Україні діяв лише під час воєнного стану, введеного на 30 діб Указом Президента України № 393/2018 від 26 листопада 2018 року, не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 25 квітня
2018 року по справі № 205/1993/17.
Суд апеляційної інстанції помилково стягнув з нього штрафні санкції за порушення виконання зобов`язань, залишивши поза увагою те, що кредитний договір укладався в особливий період, він є військовослужбовцем Збройних сил України за контрактом та відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільнений від їх сплати.
Крім того, в порушення вимог статей 43, 49, 359, 360 ЦПК України заявник та його представник не були повідомлені про оскарження рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, копія апеляційної скарги ним та його представником не отримувалася, про дату розгляду справи вони не повідомлялися.
Касаційна скарга не містить доводів щодо оскарження рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 24 травня 2019 року та постанови Чернігівського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року в частині стягнення з відповідачів на користь КС «ІСТОК» заборгованості по кредиту та інфляційних втрат, а тому в силу вимог статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) справа в цій частині касаційним судом не переглядається.
Відзив на касаційну скаргу у встановлений судом строк не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 12 жовтня 2018 року між КС «ІСТОК» та її членом ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ДК2-699, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у сумі 37 000 грн зі сплатою 0, 001% річних процентів за користування кредитом та плати за надання кредиту в розмірі 48, 66 грн, щоденно. Строк кредитування становить 18 місяців, - до 13 квітня 2020 року.
Згідно з пунктом 3.7 кредитного договору загальна вартість кредиту для позичальника на дату укладення договору становить 63 713 грн. Сторони погодили, що до загальних витрат не включаються платежі, що підлягають сплаті позичальником у разі невиконання його обов`язків, передбачених договором.
Виконання зобов`язань ОСОБА_1 перед позивачем за зазначеним кредитним договором забезпечено договором поруки № ДК2-699 ДП1, укладеним 12 жовтня 2018 року між КС «ІСТОК» та ОСОБА_2 , відповідно до пункту 2.1 якого поручитель відповідає перед кредитором солідарно нарівні з позичальником за повернення суми кредиту та нарахованими згідно з умовами кредитного договору зобов`язаннями, відповідно до статей 553 - 559 ЦК України.
ОСОБА_1 умови кредитного договору належним чином не виконувались.
Позивачем складено розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 28 лютого 2019 року в сумі 78 475, 08 грн, з яких 37 000 грн заборгованості по кредиту; 0, 14 грн заборгованості по процентам за користування кредитом; 20 630, 89 грн заборгованості за платою за надання кредиту; 1 844, 79 грн інфляційних втрат; 14 999, 86 грн 100% річних згідно статті 625 ЦК України та умов договору; 4000 грн штраф.
ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних сил України за контрактом, має статус учасника бойових дій.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно із положенням пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є зокрема неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржена постанова суду апеляційної інстанції відповідає в повній мірі з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму від