Постанова
Іменем України
28 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 686/7483/15-ц
провадження № 61-6022св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І., від 19 лютого 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу.
Позовна заява мотивована тим, що 11 липня 2007 року між закритим акціонерним товариством (далі - ЗАТ) «ОТП Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «ОТП Банк», та
ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CNL-OAI/021/2007, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 20 300 доларів США та зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути позивачу вказані кредитні кошти у строки, зазначені в кредитному договорі, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом, в порядку та на умовах, що визначені в кредитному договорі.
Згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю
від 27 липня 2012 року ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором № CNL-OAI/021/2007 від 11 липня 2007 року.
Умови кредитного договору ОСОБА_1 систематично порушував, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі:
- 19 423, 81 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 18 735, 64 доларів США та заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 688, 17 доларів США;
- 1 530 778, 53 грн пеня, нарахована за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів.
Посилаючись на те, що відповідач ухиляється від виконання обов`язків щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів, позивач просив суд зазначену заборгованість стягнути з ОСОБА_1 на свою користь.
Рух справи у суді першої інстанції
Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 10 липня
2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 19 423, 81 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 09 квітня 2015 року 456 718, 84 грн, 1 530 778, 53 грн пені, а також судові витрати в сумі 3 654 грн.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 28 вересня 2018 року заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду від 10 липня 2015 року скасовано.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 04 жовтня 2019 року позовну заяву ТОВ «ОТП Факторинг Україна» залишено без задоволення.
Суд першої інстанції, встановивши, що сторони погодили у додатковому договорі від 11 березня 2010 року до кредитного договору № CNL-OAI/021/2007 від 11 липня 2007 року(пункт 2.1.5.1) зміну строку основного зобов`язання у зв`язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору, врахувавши закінчення строку дії договору, а також те, що останній платіж позичальником був здійснений 03 жовтня 2011 року, а з позовом до суду банк звернувся у квітні 2015 року, неподання позивачем доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про переривання строку позовної давності, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , у зв`язку із пропуском строку позовної давності, про застосування наслідків спливу якого було заявлено відповідачем.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року апеляційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 04 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 18 735, 64 доларів США заборгованості за кредитом та 688, 17 доларів США заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, а всього 19 423, 81 доларів США. В стягненні із ОСОБА_1 пені відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Встановивши, що останній платіж на погашення кредиту було здійснено ОСОБА_1 03 жовтня 2011 року, враховуючи положення пункту 2.1.5.1. додаткового договору та дату платежу, що визначена додатком № 1 до нього (графік погашення платежів), колегія суддів погодилась із висновками суду першої інстанції про зміну в договірному порядку строку кредитування за кредитним договором № CNL-OAI/021/2007 від 11 липня 2007 року, з урахуванням змін та доповнень, на 11 листопада 2011 року та відсутністю підстав для нарахування та сплати відповідачем процентів за користування кредитними коштами та пені за прострочення виконання зобов`язань нарахованих після закінчення строку кредитування.
Надаючи оцінку поданій відповідачем заяві про застування позовної давності апеляційний суд виходив з доведеності вчинення ОСОБА_1 в період з листопада 2011 року по липень 2012 року дій з виконання зобов`язань по кредитному договору №CNL-OAI/021/2007 від 11 липня
2007 року та додатковому договору до нього, які переривають строк позовної давності.
Оскільки останню належно підтверджену сплату ОСОБА_1 заборгованості по кредиту здійснено 05 липня 2012 року, а позивач звернувся з цим позовом до суду 09 квітня 2015 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» щодо стягнення із відповідача заборгованості по кредиту та процентам.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
25 березня 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу в справі № 686/7483/15-ц на постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року, в якій просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції від 04 жовтня 2019 року залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з місцевого суду. Відстрочено ОСОБА_1 до 31 грудня 2020 року, але не довше ніж до ухвалення касаційним судом рішення за результатами розгляду касаційної скарги, сплату судового збору в сумі 5 808 грн. У задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Хмельницького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року відмовлено.
У липні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду
від 14 лютого 2018 року у справі № 564/2199/15-ц, від 16 жовтня 2018 року у справі № 127/20279/16-ц, від 28 березня 2019 року у справі № 444/9519/12, від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13, у постанові Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року у справі № 6-1457цс16 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі
№ 755/9215/15-ц.
Вважає, що суд апеляційної інстанції визнавши факт припинення дії кредитного договору 11 листопада 2011 року, всупереч своєму ж висновку стягнув з нього на користь позивача проценти за користування кредитними коштами, нараховані поза межами строку кредитування та тіло кредиту поза межами строку позовної давності.
Покладені в основну оскарженої постанови надані ТОВ «ОТП Факторинг Україна» виписки по рахункам, дублікати меморіальних ордерів та довідка, які начебто підтверджують факт внесення ОСОБА_1 платежів в рахунок погашення заборгованості по кредиту вважав неналежними та недостовірними доказами, витребуваними судом із порушенням норм процесуального права.
Наголошує на тому, що із жовтня 2011 року не здійснював будь-яких платежів в рахунок сплати заборгованості за кредитним договором № CNL-OAI/021/2007 від 11 липня 2007 року.
Звертає увагу касаційного суду, що вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором в силу закону, на підставі установчих документів або довіреності. Крім того, якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Вважає, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не довело факту набуття права вимоги за кредитним договором № CNL-OAI/021/2007 від 11 липня
2007 року.
Відзив на касаційну скаргу у встановлений судом строк не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 11 липня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CNL-OAI/021/2007, за умовами якого відповідач отримав 20 300 доларів США кредитних коштів та зобов`язався повернути суму кредиту до 11 липня 2022 року, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом у визначеному розмірі щомісячного платежу (266, 14 доларів США) і виконати всі інші зобов`язання, що визначені у цьому договорі.
11 березня 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір № 2 до кредитного договору № CNL-OAI/021/2007
від 11 липня 2007 року (далі - додатковий договір), за умовами якого сторони домовились внести зміни та доповнення до кредитного договору в частині розміру процентної ставки; викладено графік платежів в новій редакції; погоджено, що поточний рахунок - це рахунок позичальника відкритий в банку № НОМЕР_1 ; повернення відповідної частини кредиту та сплата процентів буде здійснюватися шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів у розмірі, строки та з періодичністю, що визначені у графіку платежів, що є невід`ємною частиною цього додаткового договору та шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок.
Відповідно до пункту 2.1.5.1 додаткового договору у випадку невиконання позичальником боргових зобов`язань понад 30 календарних днів, дата остаточного повернення кредиту переноситься на останній календарний день строку дії прострочки, при цьому банк вважається таким, що реалізував своє право щодо вручення позичальнику вимоги про виконання боргових зобов`язань у повному розмірі, а позичальник вважається таким, що допустив істотне порушення умов кредитного договору та цього додаткового договору та отримав вимогу банку, в зв`язку з чим позичальник зобов`язаний погасити боргові зобов`язання в повному розмірі протягом 1 (одного) банківського дня, починаючи з наступного дня після спливу строку дії прострочки.
27 липня 2012 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до умов якого ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло права на кредитний портфель, який включає в себе кредитні договори (перелік яких міститься в додатку 1 до цього договору), в тому числі і вимоги за кредитним договором № CNL-OAI/021/2007 від 11 липня
2007 року.
У вересні 2011 року ОСОБА_1 було допущено прострочення виконання боргових зобов`язань понад 30 календарних днів.
14 листопада 2011 року, 16 листопада 2011 року, 22 грудня 2011 року,
16 лютого 2012 року, 12 березня 2012 року, 30 березня 2012 року, 10 квітня 2012 року, 11 травня 2012 року, 14 червня 2012 року та 05 липня 2012 року ОСОБА_1 здійснено погашення кредитної заборгованості на загальну суму 820 доларів США.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно із положенням пунктів 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках:
- якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
- якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржене судове рішення відповідає не в повній мірі з огляду на наступне.
Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
За змістом частини першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Щодо наявності у ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права вимоги за кредитним договором № CNL-OAI/021/2007 від 11 липня 2007 року
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з статтею 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У частині першій статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено судами попередніх інстанцій 27 липня 2012 року між
АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, в порядку на умовах, визначених яким
АТ «ОТП Банк» продало (переуступило) ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права на кредитний портфель, який включає в себе кредитні договори (перелік яких міститься у додатку 1 до цього договору), а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло такий кредитний портфель та зобов`язується сплатити на користь продавця винагороду.
Згідно з додатком 1 до цього договору до проданого кредитного портфелю входить право вимоги, у тому числі за кредитним договором № CNL-OAI/021/2007 від 11 липня 2007 року, зі змінами та доповненнями, викладеними у додаткових договорах до нього.
Таким чином, до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права вимоги щодо заборгованості за кредитним договором № CNL-OAI/021/2007
від 11 липня 2007 року (зі змінами та доповненнями), а доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до неправильного тлумачення заявником норм матеріального права.
Щодо строку виконання зобов`язань за кредитним договором № CNL-OAI/021/2007 від 11 липня 2007 року (строку кредитування).
Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору