Постанова
Іменем України
05 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 619/761/18
провадження № 61-6457св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представники позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
відповідач-1 - публічне акціонерне товариство Банк «Меркурій», представники відповідача-1: Масич Костянтин Іванович, Комаровський Денис Володимирович,
відповідач-2 - ОСОБА_4 ,
представник відповідача-2 - ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Мироненко Ілоною Сергіївною, на рішення Дергачівського районного суду Харківської області у складі судді Нечипоренко І. М. від 10 вересня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Сащенко І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І. від 26 лютого 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства Банк «Меркурій» (далі - ПАТ Банк «Меркурій»), ОСОБА_4 про визнання договору недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що 31 березня 2010 року між ПАТ Банк «Меркурій» та ОСОБА_4 було укладено договір № 18-0611-23 про надання споживчого кредиту, на забезпечення виконання умов якого останній передав в іпотеку банку нежиле приміщення, а саме: магазин-салон № 1 з котельною, гаражі, прохідну автостоянку, огорожу, загальною площею 429,10 кв. м, що розташовані на АДРЕСА_1 . 07 серпня 2015 року ПАТ Банк «Меркурій» звернулося до Дергачівського районного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором № 18-06П- 23 від 31 березня 2010 року. ОСОБА_1 було залучено в якості третьої особи у справі за вищевказаним позовом, після чого вона мала можливість ознайомитися з усіма документами та вимогами, пред`явленими банком до суду. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є подружжям та перебувають в офіційно зареєстрованому шлюбі з 24 квітня 2004 року, а проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу ще з серпня 2002 року. Укладення ОСОБА_4 правочину на отримання кредиту в розмірі 2 525 000,00 грн виходить за межі дрібного побутового та є правочином, укладеним стосовно цінного майна. Письмової згоди позивач не надавала ні в усній, ні в письмовій формі. Наразі, звернення стягнення заборгованості за кредитним договором вплине на майновий стан сім`ї ОСОБА_5 , зокрема і на майновий стан ОСОБА_1 та їхніх спільних з ОСОБА_4 дітей.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просила суд визнати недійсним договір № 18-06П-23 від 31 березня 2010 року про надання споживчого кредиту, укладений між ОСОБА_4 та ПАТ Банк «Меркурій».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 10 вересня 2018 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише у тому разі, коли мало місце відчуження спільного майна подружжя. Оскільки кредитний договір, який просить визнати недійсним позивач, не є розпорядженням майном подружжя, то письмова згода дружини для його укладення не вимагається, тому підстави вважати порушеними права позивача при укладанні спірного кредитного договору відсутні.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , залишено без задоволення, рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 10 вересня 2018 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У березні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин приписи статті 65 СК України; не врахували положення статей 3, 203, 215, 216, 369 ЦК України, правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-1568цс15. Також не звернули уваги на те, що оспорюваний кредитний договір виходить за межі дрібного побутового правочину, тому має бути узгодженим іншим із подружжя. Крім того, укладання кредитного та іпотечного договору передбачало у собі як одну із умов їх виконання розпорядження спільним майном подружжя - нежилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , тому надання письмової згоди ОСОБА_1 на укладання кредитного договору було обов'язковим. Кредитні кошти, використовувалися в інтересах сім'ї та є спільним майном подружжя, то укладання спірного кредитного договору породжує права та обов'язки для позивача, оскільки стягнення заборгованості за кредитним договором буде проводитись за рахунок майна, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 619/761/18 з Дергачівського районного суду Харківської області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 24 квітня 2004 року.
31 березня 2010 року між ПАТ Банк «Меркурій» та ОСОБА_4 укладено договір № 18-0611-23 про надання споживчого кредиту, за умовами якого останній отримав споживчий кредит в сумі 2 525 000,00 грн, на забезпечення виконання умов якого передав в іпотеку банку нежиле приміщення, а саме: магазин-салон № 1 з котельною, гаражі, прохідну-автостоянку, огорожу, загальною площею 429,10 кв. м, що розташовані на АДРЕСА_1 .
Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 вважала дії відповідача щодо надання її чоловіку споживчого кредиту недобросовісними, оскільки банку було відомо, що ОСОБА_4 перебуває у шлюбі, а тому, на її думку, для укладення вказаного договору була необхідна її згода.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу