Постанова
Іменем України
05 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 209/369/17
провадження № 61-9829св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
представники позивача: Сафір Федір Олегович, Березін Сергій Віталійович, Гаренко Надія Володимирівна, Провоторов Юрій Васильович, Крилова Олена Леонідівна,
відповідач - ОСОБА_1 ,
представник відповідача - адвокат Колінько Наталія Олександрівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А. від 02 квітня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», яке змінило найменування на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 13 квітня 2012 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, згідно умов якого відповідач отримав кредит у сумі 5 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява-анкета разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
У порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, чим порушив умови кредитного договору. Станом на 22 листопада 2016 року утворилась заборгованість, яка з урахуванням процентів за користування кредитом, пені, комісії та штрафів, становить 82 368,63 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 жовтня 2018 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 13 квітня 2012 року у сумі 75 800,22 грн, яка складається із: 9 481,43 грн заборгованості за кредитом; 65 418,79 грн заборгованості за процентами за користування кредитом; 900 грн заборгованості за пенею.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позичальник ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, що призвело до утворення заборгованості за кредитом, відсотками за користування кредитом та пені, нарахованої за період з 01 лютого до 22 листопада 2016 року.
Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення штрафів, суд виходив із того, що стягнення штрафу одночасно з пенею є подвійною відповідальністю і суперечить статті 61 Конституції України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 жовтня 2018 року скасовано, у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів укладання кредитного договору з відповідачем саме на тих умовах, які заявлені у позові, а підписана відповідачем анкета-заява не містить істотних умов кредитного договору, з яких було б можливо встановити умови, на яких він укладався.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У травні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідач, підписуючи анкету-заяву від 13 квітня 2012 року, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості висловив свою згоду з формою договору та його умовами. Доказів того, що відповідача не було ознайомлено з Умовами та правилами, Тарифами банку або ж було ознайомлено з іншими Умовами та правилами, відповідач не надав, що є його процесуальним обов'язком. Сторони досягли домовленості згідно вимог статей 207, 640 ЦК України та уклали кредитний договір, у якому передбачили його істотні умови, а тому вони мають виконуватися сторонами беззаперечно. Відповідач не оспорював умови кредитного договору, продовжував користуватися кредитними коштами, що свідчить про прийняття ним умов договору.
Відзив відповідача на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 23 травня 2019 року поновлено АТ КБ «ПриватБанк» строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року; відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 209/369/17 з Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що звертаючись до суду з указаним позовом, АТ КБ «ПриватБанк» посилався на те, що 13 квітня 2012 року між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, згідно умов якого відповідач отримав кредит у сумі 5 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява-анкета разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
Згідно з наданим банком розрахунком станом на 22 листопада 2016 року в ОСОБА_1 утворилася заборгованість за кредитним договором у сумі 82 368,63 грн, яка складається із заборгованості за кредитом - 9 481,43 грн; заборгованості за процентами за користування кредитом - 65 418,79 грн; заборгованості за пенею та комісією - 3 069,00 грн; штрафу (фіксована частина) - 500 грн; штрафу (процентна складова) - 3 898,51 грн.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Вер