Постанова
Іменем України
05 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 527/851/18
провадження № 61-8851св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідач - приватна агрофірма «Урожай»,
представник відповідача - адвокат Левицький Вячеслав Ігорович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 15 січня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватної агрофірми «Урожай» (далі - ПА «Урожай») про розірвання договору оренди землі.
Позовна заява мотивована тим, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 4,81 га, яка розташована на території Фрунзівської сільської ради Глобинського району Полтавської області. Вказану земельну ділянку вона згідно договору оренди землі № У-0009 від 21 листопада 2014 року передала в оренду строком на п`ять років ПП «Урожай».
Посилаючись на те, що відповідач порушує виконання зобов`язань за договором, оскільки не сплачує орендну плату, що визначена умовами договору, просила розірвати договір оренди землі № У-0009 від 21 листопада 2014 року та зобов`язати орендаря негайно передати їй спірну земельну ділянку в стані, придатному для її цільового використання.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 15 січня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено обставин, якими вона обґрунтовувала заявлені вимоги, тоді коли відповідачем надано належні докази про виконання ним своїх зобов`язань зі сплати позивачу орендної плати в повному обсязі. Також суд стягнув з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу, які документально підтвердженні.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 15 січня 2019 року
в частині вирішення питання розподілу судових витрат змінено, зменшивши розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню ОСОБА_1 на користь ПА «Урожай», з 13 517,20 грн до 7 000 грн.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції про доведеність відповідачем належними та допустимими доказами виплату орендодавцю орендної плати, як у грошовій, так і натуральній формі, а також факт її отримання позивачем, відповідність розміру платежів і вартості виданої продукції умовам договору відповідають вимогам закону та обставинам справи. Разом із тим, апеляційний суд не погодився із висновками суду в частині стягнення з позивача витрат, понесених відповідачем на отримання професійної правничої допомоги, оскільки вони не співмірні зі складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг, а тому суд зменшив їх розмір до 7 000 грн.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У травні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким її позов задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили доводи позивача про те, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів виплати їй орендної плати відповідно до умов оспорюваного договору; не врахували, що відповідачем надані копії документів про отримання позивачем зерна у різні періоди, у яких відсутні дані про вартість зерна, чи покривала його ціна розмір орендної плати за той період. Крім того, відповідач визнав існування між сторонами ще одного договору оренди, за яким до 2014 року жодних платежів орендної плати не здійснювалось. Судом не перевірено, чи не є такі виплати відповідачем сплатою орендної плати саме за іншим вищевказаним договором. Відповідачем не надано будь-якої додаткової угоди, укладання якої узгоджується з пунктом 9 договору, яка дала б змогу ідентифікувати виплачені гроші та зерно саме як платежі за спірним договором оренди. Крім того, сплачені відповідачем платежі не покривають в повному обсязі оренду плату, оскільки в них не враховано 5% пені (сплата якої передбачена пунктом 14 договору) та індекс інфляції (пункт 10 договору).
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 18 червня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 527/851/18 з Глобинського районного суду Полтавської області. Зупинено виконання рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 15 січня 2019 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року до закінчення касаційного провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,81 га, яка розташована на території Фрунзівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, кадастровий номер 5320689400:00:017:0066, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
21 листопада 2014 року між ОСОБА_1 (орендодавцем) та ПА «Урожай» (орендарем) укладений договір оренди земельної ділянки № У-0009, який був зареєстрований 20 січня 2015 року за № 8437839.
Звертаючись до суду з указаним позовом, позивач посилалась на те, що відповідач не виконує належним чином умови договору оренди, не сплачує орендну плату в повному обсязі.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 15 січня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесу