Постанова
Іменем України
06 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 328/3237/18
провадження № 61-15989св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 24 квітня 2019 року в складі судді Новікової Н. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 липня 2019 року в складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Бєлки В. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов та правил надання продукту кредитних карт від 08 грудня 2014 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 38 987,33 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % на рік від суми залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості сторонами погоджено у період з 01 до 25 числа кожного місяця.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана генеральна угода разом із запропонованими АТ КБ «ПриватБанк» умовами та правилами, тарифами складають між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.
У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором станом
на 06 вересня 2018 року у ОСОБА_1 утворилася заборгованість перед кредитором у розмірі 131 371,99 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 38 987,33 грн, заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом - 25 325,59 грн, заборгованості за пенею та комісією -
51 463,17 грн.
На підставі викладеного АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути
з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 08 грудня
2014 року в розмірі 115 777,09 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 24 квітня
2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Судовий збір у розмірі 1 762,94 грн покладено на АТ КБ «ПриватБанк».
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач пропустив строк позовної давності, про застосування якої заявив представник відповідача
у суді першої інстанції, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 25 липня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що відповідно до умов генеральної угоди строком повернення кредиту вважається 32 день з моменту виникнення порушення (прострочення сплати чергового платежу). Оскільки позивач до 25 січня
2015 року не сплатив щомісячний платіж у розмірі 1 414,46 грн, то строком повернення кредиту є 26 лютого 2015 року (32 день з моменту виникнення порушення), тому загальний строк позовної давності за кредитним договором сплив 26 лютого 2018 року. Разом з тим, до суду з цим позовом банк звернувся 27 листопада 2018 року, тобто поза межами трирічного строку позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк»просить скасувати рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позичальник відповідно до умов кредитного договору 08 грудня 2014 року отримав кредитну картку зі строком її дії до 31 жовтня 2017 року. Разом з тим, перебіг позовної давності щодо щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінченням строку дії договору або не після несплати чергового платежу.
Банком подано позовну заяву до суду у 2018 році, тобто у межах строку позовної давності. Проте суди не звернули уваги на строк дії картки та прийшли до передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог банку.
Доводи інших учасників справи
Інший учасник справи не скористався своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
15 жовтня 2019 року справу передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 01 березня 2011 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг
у Публічному акціонерному товаристві комерційному банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), назву якого змінено на АТ КБ «ПриватБанк».
Сторони 08 грудня 2014 року уклали генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов та правил надання продукту кредитних карток.
Відповідно до пункту 2.1 генеральної угоди позивач надав відповідачу кредит
у розмірі 38 987,35 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок на строк 36 місяців, з 08 грудня 2014 року до 31 грудня 2017 року, в обмін на зобов`язання відповідача по поверненню кредиту, сплати відсотків у розмірі 1,5 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Сплата заборгованості здійснюється з 01 до 25 числа кожного місяця шляхом надання відповідачем позивачу щомісячного платежу
в розмірі 1 414,46 грн для погашення заборгованості за кредитом, який складається із заборгованості за кредитом, відсотків, а також інших видатків відповідно до умов та правил. Дата останньої сплати заборгованості - не пізніше 31 грудня 2017 року.
У пункті 2.2 генеральної угоди сторони домовились, що при порушенні відповідачем строків погашення заборгованості, зазначених у генеральній угоді, умовах та правилах, більш ніж на 31 день за зобов`язаннями, строк яких не настав, строком повернення кредиту вважається 32 день з моменту виникнення порушення.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 06 вересня
2018 року у ОСОБА_1 утворилася заборгованість перед кредитором
у розмірі 131 371,99 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 38 987,33 грн, заборгованості зі сплати відсотків за користування
кредитом - 25 325,59 грн, заборгованості за пенею та комісією -
51 463,17 грн.
Згідно з розрахунком, який долучений банком до позовної заяви,
ОСОБА_1 , починаючи з 08 грудня 2014 року, платежів не здійснював,
до 25 січня 2015 року не сплатив щомісячний платіж у розмірі 1 414,46 грн.
Представник ОСОБА_1 в суді першої інстанції подав заяву про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.
Банк звернувся до суду з цим позовом 27 листопада 2018 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої і