Постанова
Іменем України
04 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 520/17859/19
провадження № 61-10648св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Перший Київський відділ державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Державна казначейська служба України, держава Україна в особі Міністерства юстиції України,
представник Міністерства юстиції України - Барабанова Тетяна Олександрівна,
представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - Гусаренко Катерина Андріївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Сегеди С. М., Гірняк Л. А.,
від 15 червня 2020 року.
Короткий зміст позову та його обґрунтування
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Державної казначейської служби України, держави Україна в особі Міністерства юстиції України про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30 липня 2012 року Київським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист № 2-А-1289/2010/1512 про зобов`язання управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси провести перерахунок та виплату йому основної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком у відповідності до положень статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01 квітня 2010 року. Вказував, що управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси здійснило перерахунок пенсії за період з 09 квітня 2010 року по серпень 2011 року у розмірі 72 918,84 грн, проте виплату цієї суми не здійснило. Зазначав, що управління Пенсійного фонду визнавало свою заборгованість перед ним та неодноразово підтверджувало наміри виконати судове рішення і погасити борг. 27 квітня 2019 року Казначейство в порядку виконання судового рішення перерахувало на його рахунок недоотриману пенсію у розмірі 74 121,95 грн. Вважав, що у зв`язку з несвоєчасним виконання судового рішення він має право на отримання від винних осіб інфляційних втрат та 3 % річних, які передбачені статтею 625 ЦК України.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області суму коштів у розмірі 8 612,62 грн та з держави Україна в особі Міністерства юстиції України - 98 715,06 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси, у складі судді Салтан Л. В.,
від 28 грудня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовано Законом України «Про виконавче провадження». Районний суд роз`яснив позивачу його право на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця, оскільки підставою заявлених позовних вимог є невиконання судового рішення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 15 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 грудня 2019 року скасовано.
У позові ОСОБА_1 відмовлено з інших правових підстав.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що правовідносини, які виникли між сторонами стосовно нарахування 3 % річних, втрат з урахуванням встановленого індексу інфляції, не є зобов`язальними в розумінні статті 625 ЦК України та регулюються спеціальним законодавством про пенсійне забезпечення громадян окремої категорії. Суд апеляційної інстанції зазначив, що питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Посилаючись на те, що визначення предмету та підстав заявленого позову належить виключно позивачу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку з тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 заявлені на підставі статті 625 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 15 червня 2020 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що до спірних правовідносин не застосовуються положення статті 625 ЦК України, а застосовуються лише положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», оскільки підставою для застосування статті 625 ЦК України є не лише договір, а і закон. Вважає, що держава Україна в особі її органів не виконала саме грошове зобов`язання, відповідальність за невиконання якого передбачена статтею 625 ЦК України. Вказував, що стягнення боргу з урахуванням інфляційних втрат передбачено ЦК України, Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу Міністерство юстиції України просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 , посилаючись на те, що Міністерство юстиції України є неналежним відповідачем у цій справі.
У відзиві на касаційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, посилаючись на те, що постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2010 року у справі № 2-А-1289/10/1512 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси щодо нарахування і виплати основної та додаткової пенсії ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії, інваліду другої групи у розмірі
8 мінімальних пенсій за віком та додаткової у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 квітня 2010 року. Зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 основної пенсії
у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, у відповідності до вимог статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01 січня 2010 року.
Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області від 03 серпня 2012 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом, виданим 30 липня 2012 року на виконання постанови Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2010 року у справі № 2-А-1289/10/1512.
У листі управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси на ім`я начальника відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області від 07 серпня 2012 року № 8198/05 зазначено, що ОСОБА_1 03 січня 2012 року проведено перерахунок пенсії. Оскільки у лютому 2012 року кошти для доплати по перерахункам за судовим рішенням не надходили, сума боргу у розмірі 72 918,84 грн включена у додаткову відомість на серпень 2012 року та буде виплачена у разі надходження коштів з державного бюджету.
27 квітня 2019 року Державне казначейство України на виконання судового рішення у справі № 2-А-1289/10/1512 перерахувало на рахунок
ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 74 121,95 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що виконання судового рішення - постанови Київського районного суду
м. Одеси від 20 грудня 2010 року у справі № 2-А-1289/10/1512 про перерахунок його пенсії відповідно до норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснено відповідачами лише 27 квітня 2019 року. Вважає, що відповідачі прострочили виконання грошового зобов`язання, яке виникло на підставі рішення суду, що є підставою для застосування положень
статті 625 ЦК України.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних вис