Постанова
Іменем України
05 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 704/656/19
провадження № 61-9559св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Урочище Журавське», Тальнівська районна державна адміністрація Черкаської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 21 квітня 2020 року у складі судді Фролова О. Л. та постанову Черкаського апеляційного суду від 18 червня 2020 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Урочище Журавське», Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання договору оренди недійсним.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом до ТОВ «Урочище Журавське», Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області (далі - Тальнівська РДА Черкаської області), мотивуючи позовні вимоги тим, що 25 квітня 2019 року та 15 травня 2019 року він звертався до ТОВ «Урочище Журавське» із заявою про погодження землекористувача щодо вилучення земельної ділянки, яка перебуває в оренді у останнього. Вказані листи 22 травня 2019 року повернулись за зворотною адресою.
Позивач вважав, що з цієї дати договір оренди землі від 01 червня 2012 року № 198 стає перешкодою для реалізації його права власності на землю, гарантованого статтею 14 Конституції України та обмежує його права, тому у відповідності до вимог статті 27 ЦК України вказаний правочин є нікчемним.
Посилаючись на вказані доводи ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір оренди землі від 01 червня 2012 року № 198, укладений між Тальнівською РДА Черкаської області та ТОВ «Урочище Журавське», зареєстрований відділом Держкомзему у Тальнівському районі Черкаської області у Державному реєстрі земель від 26 вересня 2012 року за № 712408484007034.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 21 квітня 2020 року, яке залишено без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 18 червня 2020 року, позов ОСОБА_1 залишено без задоволення, вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтоване відсутністю будь-яких обставин, які б вказували на порушення прав позивача передачею в оренду ТОВ «Урочище Журавське» земельної ділянки на підставі оспореного позивачем договору оренди. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази для визнання договору оренди землі недійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Тальнівського районного суду Черкаської області.
22 липня 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, приймаючи рішення, недоречно та протиправно виходили лише із однієї підстави визнання правочину недійсним, хоча скаржником не ставилось під сумнів питання недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України. При цьому суди не врахували вимоги частини другої статті 15 ЦК України, на яку посилався позивач в позовній заяві.
Також судами неправильно зазначено, що позивач не звертався в установленому порядку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, оскільки відповідно до статті 118 ЗК України, для отримання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності, крім клопотання, необхідно долучити погодження землекористувача. Тобто звернення до відповідного органу виконавчої влади було б передчасним.
У касаційній скарзі зазначається, що посилання суду апеляційної інстанції на висновки Верховного Суду у справах № 580/168/16-ц та № 703/183/15-ц є неправильними, оскільки вони не стосуються суті та обставин вказаної справи. Верховний Суд ще не надавав висновку стосовно спірних правовідносин.
Доводи інших учасників справи
У серпні 2020 року ТОВ «Урочище Журавське» надіслало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що рішення судів є обґрунтованими та законними, прийнятими з дотриманням норм процесуального та матеріального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 01 червня 2012 року між Тальнівською РДА Черкаської області в особі голови райдержадміністрації Бардадима М. Д. та ТОВ «Урочище Журавське» було укладено договір оренди землі № 198, відповідно до умов якого райдержадміністрація надала ТОВ «Урочище Журавське» в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 167,9428 га із земель державного земельного запасу (рілля), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, терміном на 1 рік з 01 квітня 2012 року по 31 березня 2013 року за межами населеного пункту в адмінмежах Кривоколінської сільської ради.
Невід`ємними частинами вказаного договору є: розрахунок орендної плати, кадастровий план земельної ділянки, акт приймання-передачі об`єкта оренди.
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.
Вказаний договір оренди землі зареєстрований у відділі Держкомзему у Тальнівському районі Черкаської області про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26 вересня 2012 року за номером 712408484007034. В подальшому вказаний договір, згідно його умов, продовжувався сторонами за взаємною згодою.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенці