ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 9901/537/19
Провадження № 11-1238заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Пророка В. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
за участю секретаря судового засідання Біляр Л. В.,
представника відповідача - Цуцкірідзе І. Л.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Вищої ради правосуддя на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 листопада 2019 року (судді Кашпур О. В., Бевзенко В. М., Смокович М. І., Радишевська О. Р., Уханенко С. А.) в адміністративній справі № 9901/537/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, і
ВСТАНОВИЛА:
1. У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про відмову задовольнити її заяву про відставку судді Орджонікідзевського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 ;
- скасувати рішення ВРП від 12 вересня 2019 року № 2426/0/15-19 «Про відмову у звільненні ОСОБА_1 з посади судді Орджонікідзевського районного суду міста Харкова у відставку» (далі - Рішення ВРП);
- зобов`язати ВРП розглянути заяву від 24 липня 2019 року про звільнення з посади судді Орджонікідзевського районного суду міста Харкова у відставку з урахуванням стажу, передбаченого, у тому числі і статтею 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII у редакції від 05 серпня 2018 року (зміни внесені Законом № 2447-VIII, який набрав чинності 05 серпня 2018 року).
Вимоги мотивує тим, що у зв`язку із прийняттям Закону України від 07 червня 2018 року № 2447-VIII «Про Вищий антикорупційний суд» (далі - Закон № 2447-VIII), який набрав чинності 05 серпня 2018 року, і яким унесено зміни до статті 137 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), вона має необхідний стаж роботи, який дає право на відставку. Станом на 12 вересня 2019 року (дату прийняття ВРП Рішення) ОСОБА_1 мала стаж роботи 20 років 1 місяць 16 днів, а саме: 12 років 6 місяців 26 днів на посаді судді; 4 роки 6 місяців 20 днів на посаді помічника прокурора міста Лозова; 3 роки, додатково, досвіду роботи адвокатом - членом Харківської обласної колегії адвокатів. Вважає, що рішення відповідача в частині відмови в зарахуванні додатково трьох років до стажу роботи, що дає право на відставку, періоду роботи адвокатом - членом Харківської обласної колегії адвокатів, є протиправним, оскільки порушує принцип рівності громадян перед законом, є дискримінаційним та таким, що порушує її права.
2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 05 листопада 2019 року позов задовольнив частково.
Скасував рішення ВРП від 12 вересня 2019 року № 2426/0/15-19 «Про відмову у звільненні ОСОБА_1 з посади судді Орджонікідзевського районного суду міста Харкова у відставку».
Зобов`язав ВРП повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24 липня 2019 року про звільнення її з посади судді Орджонікідзевського районного суду міста Харкова у відставку з урахуванням стажу, передбаченого статтею 137 Закону № 1402-VIII у редакції від 05 серпня 2018 року.
У решті позовних вимог відмовив.
Суд виходив із того, що ВРП тим, що не зарахувала до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, додатково трьох років роботи в галузі права, хибно витлумачила статтю 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 05 серпня 2018 року) та абзац четвертий пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII.
Вимоги про визнання протиправною відмову ВРП задовольнити заяву ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Орджонікідзевського районного суду міста Харкова у відставку суд першої інстанції залишив без задоволення, оскільки вирішив, що такі дії охоплюються задоволеними вимогами про скасування Рішення ВРП і тому окремому розгляду не підлягають.
3. ВРП не погодилася з таким рішенням та подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Прохання аргументує тим, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, коли ухвалював рішення від 05 листопада 2019 року, чинив усупереч вимогам матеріального права і протиправно втрутився у дискреційні повноваження ВРП.
Переконує, що рішення ВРП від 12 вересня 2019 року № 2426/0/15-19 є таким, що прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вважає помилковим і безпідставним твердження позивачки, що на підставі частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи, який дає право судді на відставку, підлягає зарахуванню робота на посаді члена Харківської обласної колегії адвокатів в юридичній консультації Лозівського району Харківської області, оскільки зазначена норма є спеціальною та спрямована на покращення становища осіб, які на момент призначення на посаду судді вперше не мали стажу роботи на передбачених частиною четвертою статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-ХІІ) посадах, що був необхідний для здобуття суддівської професії.
На момент розгляду заяви про звільнення у відставку позивачка мала стаж роботи на посаді судді менше двадцяти років [4 роки 6 місяців 20 днів - період роботи на посаді помічника прокурора міста Лозова із жовтня 1983 року по травень 1988 року; 12 років 6 місяців 26 днів - період роботи на посаді судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області з лютого 2007 року по грудень 2014 року; період роботи на посаді судді Орджонікідзевського районного суду міста Харкова з грудня 2014 року до 12 вересня 2019 року (дати прийняття ВРП Рішення)], а відтак ВРП обґрунтовано відмовила ОСОБА_1 у звільненні з посади судді.
Матеріали та документи наявні у ВРП не давали змоги зарахувати позивачці до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, додатково три роки роботи в галузі права як мінімальний стаж для набуття суддею права для призначення на посаду судді (робота на посаді члена Харківської обласної колегії адвокатів в юридичній консультації Лозівського району Харківської області), оскільки вже зарахувала їй стаж роботи на посаді помічника прокурора міста Лозова. Робота адвокатом на день призначення ОСОБА_1 на посаду судді чинним законодавством не визначалася як стаж, що дає право на відставку.
Наголошує, що право на зарахування стажу роботи в галузі права тривалістю три роки мають судді, яких було призначено на посаду судді вперше згідно з вимогами, встановленими Законом України «Про статус суддів» на день їх обрання. Саме така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.
4. У судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, послалася на наведені в ній аргументи й просила її задовольнити.
5. Велика Палата Верховного Суду заслухала пояснення сторін, дослідила матеріали справи, зважила на письмові звернення до суду, що стосуються суті спору, і дійшла висновку про таке.
6. Фактичні обставини, які встановив суд у цій справі, можна викласти таким чином.
Президент України Указом від 24 січня 2007 року № 40/2007 «Про призначення суддів» призначив ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на посаду судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області строком на п`ять років.
Верховна Рада України Постановою від 09 лютого 2012 року № 4375-VI «Про обрання суддів» обрала ОСОБА_1 на посаду судді названого суду безстроково.
Президент України Указом від 06 листопада 2014 року № 853/2014 перевів ОСОБА_1 на роботу на посаду судді Орджонікідзевського районного суду міста Харкова.
29 липня 2019 року до ВРП надійшла заява позивачки про звільнення з посади судді Орджонікідзевського районного суду міста Харкова у відставку відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України. До заяви її авторка додала копію паспорта громадянина України, копію трудової книжки, копію актів про призначення, обрання та переведення судді на посаду, біографічну довідку, видану керівником апарату Орджонікідзевського районного суду міста Харкова, копію диплома про вищу освіту.
Згідно з біографічною довідкою позивачки, стаж її роботи, який зараховується до стажу роботи на посаді судді, складає 20 років 00 місяців 00 днів, зокрема:
- жовтень 1983 року - травень 1988 року - помічник Прокурора м. Лозова Прокуратури Харківської області;
- травень 1988 року - лютий 2007 року - член Харківської обласної колегії адвокатів в юридичній консультації Лозівського району Харківської області (стаж роботи на посаді судді становить, з урахуванням трьох років стажу роботи в галузі права, вимога щодо якого надавала право для призначення на посаду судді);
- лютий 2007 року - грудень 2014 року - суддя Лозівського міськрайонного суду Харківської області;
- грудень 2014 року - до цього часу - суддя Орджонікідзевського районного суду міста Харкова.
22 серпня 2019 року за результатами розгляду заяви та доданих до неї матеріалів про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Орджонікідзевського районного суду міста Харкова у відставку, член ВРП Говоруха В. І. склав висновок, у якому вказав, що позивачка не має необхідного для звільнення у відставку стажу роботи на посаді судді, тому не може бути звільнена з посади судді у відставку.
12 вересня 2019 року ВРП прийняла рішення № 2426/0/15-19, яким відмовила у задоволенні заяви про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Орджонікідзевського районного суду міста Харкова у відставку у зв`язку з недостатністю стажу роботи, що дає право на відставку (17 років 1 місяць 16 днів з урахуванням часу роботи на посаді помічника прокурора міста Лозова (4 роки 6 місяців 20 днів)).
Відповідач відмовив у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, додатково три роки роботи в галузі права як мінімальний стаж для набуття суддею права для призначення на посаду судді (робота на посаді члена Харківської обласної колегії адвокатів в юридичній консультації Лозівського району Харківської області), оскільки позивачці вже зараховано стаж роботи на посаді помічника прокурора міста Лозова.
ВРП із посиланням на абзац четвертий пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, частину четверту статті 43 Закону № 2862-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-XII, абзац другий статті 1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10 липня 1995 року № 584/95 (далі - Указ Президента України № 584/95) вказує, що період роботи позивачки адвокатом не може бути зараховані їй до стажу, що дає право на відставку судді, оскільки на день обрання ОСОБА_1 суддею, робота на зазначених посадах не визначалася як стаж, що дає право на відставку судді.
Позивачка не погодилася з таким рішенням ВРП, вважає його протиправним і таким, що порушує її права та інтереси, тому оспорила його до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції шляхом подання адміністративного позову.
7. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Підстави та порядок звільнення судді визначено Конституцією України, Законом № 1402-VIII та Законом України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII).
Пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України визначено, що подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням є підставою для звільнення судді.
На підставі статті 112 Закону № 1402-VIII суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює ВРП у порядку, встановленому Законом № 1798-VIII.
Статтею 116 Закону № 1402-VIII, зокрема, передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до ВРП, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
Частинами першою та четвертою статті 55 Закону № 1798-VIII установлено, що питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП. За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП ухвалює вмотивоване рішення.
8. Як установив суд першої інстанції, 24 липня 2019 року позивачка подала до ВРП заяву про звільнення у відставку на підставі пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України.
ВРП рішенням від 12 вересня 2019 року № 2426/0/15-19 відмовила ОСОБА_1 у звільненні з посади судді Орджонікідзевського районного суду міста Харкова.
Приписами частини першої статті 57 Закону № 1798-VIII передбачено, що рішення ВРП про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 1, 2 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване з підстав, визначених законом.
Із оскарженого рішення ВРП від 12 вересня 2019 року № 2426/0/15-19 вбачається, що ОСОБА_1 відмовили у звільненні з посади судді Орджонікідзевського районного суду міста Харкова у відставку, оскільки загальний стаж роботи позивачки, що дає право на відставку, становить менше двадцяти років, передбачених законодавством України.
9. Відповідно до частини першої статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена ВРП, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
У зв`язку з прийняттям Закону України від 12 липня 2018 року № 2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону 2447-VIII, який набрав чинності 05 серпня 2018 року, статтю 137 Закону № 1402-VIII доповнено частиною другою, згідно з якою до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
На підставі абзацу четвертого пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII (доповнено згідно із Законом № 1798-VIII) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Частиною четвертою статті 43 Закону № 2862-XII, чинного на день призначення ОСОБА_1 на посаду судді, було визначено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крі