ОКРЕМА ДУМКА
(спільна)
суддів Великої Палати Верховного Суду Прокопенка О. Б., Британчука В. В., Єленіної Ж. М., Ситнік О. М.
на постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 вересня 2020 року № 9901/102/19 (провадження № 11-62заі20)
в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 доВищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання протиправними дій, скасування рішення й зобов`язання вчинити дії
Короткий виклад історії справи
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВККС і Громадської ради міжнародних експертів (далі - ГРМЕ), у якому просила:
- визнати протиправними дії ВККС та ГРМЕ, вчинені в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду, оголошеного 2 серпня 2018 року, стосовно неї як кандидата;
- визнати протиправним і скасувати рішення ВККС та ГРМЕ, ухвалене за результатами спеціального спільного засідання від 23 січня 2019 року;
- визнати її такою, що продовжує участь у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду;
- зобов`язати ВККС завершити кваліфікаційне оцінювання її як кандидата на зайняття вакантної посади судді Вищого антикорупційного суду.
У подальшому представник позивачки подав уточнення позовних вимог, у яких деталізував позовну вимогу про визнання протиправними дій ВККС та ГРМЕ, вчинених у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду, оголошеного 2 серпня 2018 року, стосовно позивачки як кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду, а саме щодо: передання копії її досьє з ВККС до ГРМЕ 13 грудня 2018 року; дослідження її відповідності критерію професійної етики під час спеціального спільного засідання ВККС та ГРМЕ від 23 січня 2019 року; встановлення її відповідності критерію доброчесності в контексті дослідження критерію професійної компетенції в межах спеціального спільного засідання від 23 січня 2019 року; дослідження постановлених нею судових рішень у межах спеціального спільного засідання від 23 січня 2019 року.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 указала на пропуск строку для скликання спеціального спільного засідання Комісії та ГРМЕ, перевищення ГРМЕ наданих їй повноважень під час ініціювання розгляду на спеціальному спільному засіданні ВККС та ГРМЕ не передбаченого частиною четвертою статті 8 Закону України від 7 червня 2018 року № 2447-VIII «Про Вищий антикорупційний суд» (далі - Закон № 2447-VIII) питання дотримання позивачкою правил професійної етики, а також під час надання оцінки постановленій позивачкою як слідчим суддею ухвалі. Також ОСОБА_1 послалася на упередженість ГРМЕ та на перевищення ВККС своїх повноважень під час незаконної, на її думку, передачі ГРМЕ копій досьє кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду та Апеляційної палати цього суду.
Короткий зміст установлених обставин та рішення суду попередньої інстанції
Рішенням ВККС від 2 серпня 2018 року № 186/зп-18 оголошено конкурс на зайняття 39 вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду, з яких 27 посад суддів - до Вищого антикорупційного суду, 12 посад суддів - до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
ОСОБА_1 21 серпня 2018 року звернулася до Комісії із заявою про допуск до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді Вищого антикорупційного суду та проведення стосовно неї кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді як особа, яка відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 7 Закону № 2447-VIII, тобто має стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років.
ВККС рішенням від 26 жовтня 2018 року № 269/вс-18 допустила позивачку до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду.
13 грудня 2018 року ВККС передала ГРМЕ копії досьє 153 кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду та Апеляційної палати цього ж суду, зокрема й копію досьє ОСОБА_1 , яка 4 грудня 2018 року надала згоду ГРМЕ на повний і безпосередній доступ до матеріалів її досьє для обробки, перевірки та використання для мети діяльності ГРМЕ всієї інформації, яка міститься в досьє, зокрема інформації з обмеженим доступом та інформації, що містить персональні дані.
Рішенням Комісії від 27 грудня 2018 року № 325/зп-18 затверджено рейтингові результати складеного 12 та 14 листопада 2018 року іспиту під час кваліфікаційного оцінювання у межах процедури конкурсу на зайняття вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду, згідно з якими ОСОБА_1 набрала 175 балів, а відтак була допущена до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди». Цим рішенням також ухвалено оприлюднити на офіційному вебсайті ВККС інформацію про результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання «Іспит».
Під час другого етапу конкурсу за результатами засідання від 11 січня 2019 року ГРМЕ ініціювала скликання спеціального спільного засідання з ВККС стосовно питання відповідності кандидата на посаду судді ОСОБА_1 критеріям, визначеним частиною четвертою статті 8 Закону № 2447-VIII, шляхом подання до ВККС відповідного повідомлення, що містить, зокрема, інформаційну записку щодо кандидата, у якій наведено обставини, що викликали у ГРМЕ обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидата критеріям, передбаченим згаданою нормою.
В інформаційній записці ГРМЕ вказала, що кандидат, перебуваючи на посаді судді Солом`янського районного суду міста Києва, у 2017 році на своїй персональній сторінці у соціальній мережі Facebook двічі розміщувала посилання на статті (з власними додатковими коментарями), які стосуються поточного розгляду кримінального провадження, у якому вона під час досудового розслідування брала участь як слідчий суддя. Зокрема, у статтях містилася критика ролі Національного антикорупційного бюро України у підготовці відповідної справи до суду, а також критика концепції створення антикорупційного суду з огляду на згадане кримінальне провадження. Вказаними діями ОСОБА_1 , на думку ГРМЕ, порушила етику судді, зокрема приписи статті 20 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XI (чергового) з`їзду суддів України від 22 лютого 2013 року, що підриває авторитет правосуддя.
23 січня 2019 року на спеціальному спільному засіданні ВККС та ГРМЕ, скликаному за ініціативою останньої, в межах розгляду питання відповідності позивачки критеріям, передбаченим частиною четвертою статті 8 Закону № 2447-VIII, за результатами дослідження інформаційної записки ГРМЕ, усних та письмових пояснень позивачки, інших обставин, обговорених під час засідання, у членів ВККС та ГРМЕ залишилися обґрунтовані сумніви щодо відповідності кандидата вказаним критеріям, у зв`язку із чим прийнято оскаржуване рішення № 80/вс-19, яким, зокрема, визнано її такою, що припинила участь у конкурсі на посаду судді Вищого антикорупційного суду. При цьому оскаржуване рішення мотивовано порушенням кандидатом суддівської етики із визначених вище підстав, а також обґрунтованими сумнівами членів ВККС та ГРМЕ щодо наявності у кандидата практичних навичок для розгляду справ, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, з огляду на постановлення нею як слідчим суддею Солом`янського районного суду міста Києва без участі сторін незаконної ухвали від 23 січня 2017 року у справі № 760/21950/16-к про виправлення описки, якою фактично було змінено зміст раніше постановленої нею ухвали (звуження сфери її дії).
Не погодившись із діями ВККС та ГРМЕ, вчиненими в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду стосовно позивачки як кандидата, та рішенням спеціального спільного засідання ВККС та ГРМЕ від 23 січня 2019 року № 80/вс-19, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 1 березня 2019 року відкрив провадження в адміністративній справі, відмовивши у залученні до участі у справі ГРМЕ як другого відповідача, оскільки саме на ВККС як державний орган суддівського врядування покладено повноваження щодо організації та проведення кваліфікаційного оцінювання для визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (в тому числі у спеціалізованому Вищому антикорупційному суді) за визначеними законом критеріями в особливому порядку, а ГРМЕ утворюється Комісією як допоміжний орган, який діє у її складі з метою сприяння виконанню певних завдань у межах проведення кваліфікаційного оцінювання відповідності кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду.
Рішенням від 18 грудня 2019 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відмовив у задоволенні позову.
Суд першої інстанції зауважив, що ініціювання ГРМЕ спеціального спільного засідання щодо розгляду питання відповідності кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду критерію суддівської етики не передбачено частиною четвертою статті 8 Закону № 2447-VIII. Однак за загальним правилом розгляд питання відповідності кандидата на посаду судді критерію професійної етики оцінюється під час співбесіди на засіданні ВККС у складі, визначеному її рішенням про проведення кваліфікаційного оцінювання, яка відбувається шляхом опитування судді доповідачем і членами ВККС та надання суддею відповідей і пояснень (підпункт 10.6 пункту 10 глави 3 розділу ІІ та пункт 20 розділу ІІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 3 листопада 2016 року № 143/зп-16). Водночас розгляд на спеціальному спільному засіданні, яке відбулося 23 січня 2019 року, питання відповідності позивачки критерію наявності практичних навичок для розгляду справ, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, передбачено частиною четвертою статті 8 Закону № 2447-VIII, а відтак здійснено в межах повноважень ГРМЕ.
На думку суду першої інстанції, той факт, що питання відповідності позивачки критерію наявності практичних навичок для розгляду справ, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, виникло лише під час спеціального спільного засідання ГРМЕ і ВККС та не було зазначено в інформаційній записці члена ГРМЕ щодо кандидата, є процесуальним порушенням, яке не вплинуло на законність прийнятого рішення, враховуючи, що ГРМЕ діяла в межах своїх повноважень та, відповідно, з дотриманням принципу ultra virus. При цьому ОСОБА_1 під час спеціального спільного засідання було надано час на підготовку до вказаного питання, чим дотримано принцип змагальності процесу, про що свідчить відеозапис засідання та її письмові пояснення з додатками. Крім цього, сам факт прийняття оскаржуваного рішення свідчить про згоду щонайменше половини членів ГРМЕ із прийнятим рішенням. Відтак відповідач мав законні підстави та достатні докази для прийняття на основі особистого переконання рішення щодо невідповідності позивачки критерію доброчесності в межах конкурсу до Вищого антикорупційного суду.
Суд також звернув увагу, що повноваження спеціально створеного відповідно до частини четвертої статті 8 Закону № 2447-VIII органу (ВККС за участю ГРМЕ) щодо вирішення питання відповідності кандидата критеріям доброчесності є дискреційними, здійснюються за особистим переконанням членів ВККС і ГРМЕ та знаходяться в межах їх виключної компетенції. Відповідно такі обставини не можуть бути предметом перевірки судом, оскільки за Законом № 2447-VIII та Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) суд не наділений повноваженнями перевіряти відповідність кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду критеріям оцінювання, зокрема критеріям доброчесності, у тому числі й щодо наявності знань та практичних навичок для розгляду справ, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду.
Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначила, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.
На думку скаржниці, на порушення вимог пункту 1 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд, установивши, що скликання спеціального спільного засідання ВККС та ГРМЕ відбулося з підстав, не передбачених частиною четвертою статті 8 Закону № 2447-VIII, дійшов висновку про законність такого засідання.
Скаржниця також зазначила, що помилковим є висновок суду про те, що дослідження судових рішень, ухвалених позивачкою, відбувалося в межах компетенції спеціального спільного засідання ВККС та ГРМЕ, оскільки проведення такого засідання відбулося на підставі інформаційної записки ГРМЕ, яка стосувалася обставин, з`ясування яких не входить до компетенції ГРМЕ, інших підстав для проведення спеціального спільного засідання ВККС та ГРМЕ в інформаційній записці вказано не було, а відтак позивачка не була обізнана з обставинами, які в подальшому фактично стали предметом обговорення на спеціальному спільному засіданні ВККС та ГРМЕ. До того ж поставлені під час спеціального спільного засідання питання щодо постановлених позивачкою судових рішень раніше озвучені не були, а для підготовки письмової відповіді їй було надано кілька годин, що з урахуванням необізнаності членів ГРМЕ з українським процесуальним законодавством було замало для підготовки відповідей. Тому в цьому випадку не може йтися про реальну участь особи в процесі ухвалення оскаржуваного рішення та, відповідно, дотримання відповідачем критерію, визначеного пунктом 9 частини другої статті 2 КАС.
На переконання ОСОБА_1 , поза увагою суду першої інстанції залишилися її доводи про порушення ГРМЕ порядку доступу до судових рішень, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення ВККС та ГРМЕ. Оскільки ці судові рішення було постановлено в закритих судових засіданнях, то їх немає в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а зі змісту частини десятої статті 9 Закону № 2447-VIII убачається, що члени ГРМЕ мають доступ виключно до відкритих державних реєстрів. На думку скаржниці, ГРМЕ, висвітлюючи у відкритому засіданні під час трансляції в режимі реального часу інформацію з обмеженим доступом, порушила передбачений пунктом 4 частини дев`ятої статті 9 Закону № 2447-VIII обов`язок щодо захисту такої інформації й одночасно створила для позивачки умови обмеження можливостей надання пояснень з приводу обставин, які в подальшому стали підставою для рішення про припинення її участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді Вищого антикорупційного суду. До того ж з витягу з протоколу спеціального спільного засідання ВККС та ГРМЕ від 23 січня 2019 року № 20 убачається, що на порушення підпункту 4.11.9.1 пункту 4.11 розділу IV Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням ВККС від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (далі - Регламент), рішення про долучення додаткових матеріалів не ухвалювалося.
Скаржниця також вважала помилковим твердження суду першої інстанції про те, що згода суб`єкта персональних даних має ключове значення для володільця чи розпорядника таких персональних даних як підстава для висновку про правомірність дій ВККС щодо передачі ГРМЕ досьє кандидата на посаду судді, оскільки норми статей 7, 10, 11, 14, 16 Закону України від 1 червня 2010 року № 2297-VI «Про захист персональних даних» є загальними порівняно з нормами Закону № 1402-VIII,що встановлюють додаткові обмеження щодо персональних даних судді. Відповідно до вимог частини восьмої статті 85 Закону № 1402-VIII члени ГРМЕ не є особами, які мають повний доступ до досьє кандидата на посаду судді.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила скасувати оскаржуване рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та прийняти нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити повністю.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 30 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 грудня 2019 року- без змін.
Основні мотиви, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ВККС є спеціальним колегіальним органом, який, зокрема, здійснює кваліфікаційне оцінювання кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду.
На переконання Великої Палати Верховного Суду, за законами № 1402-VIIІ та № 2447-VII суд не наділений повноваженнями перевіряти відповідність кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду критеріям оцінювання, зокрема критеріям доброчесності (моралі, чесності, непідкупності), у тому числі й щодо наявності у них знань та практичних навичок для розгляду справ, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду. Таким спеціальним органом є ВККС за участю ГРМЕ (частина четверта статті 8 Закону № 2447-VIII), а отже, їх повноваження щодо вирішення питання відповідності кандидата критерію доброчесності є дискреційними та знаходяться в межах їх виключної компетенції.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, до кандидатів на посаду судді Вищого антикорупційного суду, крім загальних вимог, встановлених для суддів Законом № 1402-VIIІ, встановлено ще й додаткові спеціальні вимоги, які закріплені у статті 7 Закону № 2447-VIII, а також запроваджено особливий механізм перевірки їх відповідності критеріям доброчесності (моралі, чесності, непідкупності), а саме щодо законності джерел походження майна, відпові