Постанова
Іменем України
05 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 554/10471/19
провадження № 51-2560 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Короля В.В., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Вараниці В.М.,
захисника у режимі відеоконференції Фабро Є.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Фабро Є.А. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 20 грудня 2019 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року у кримінальному провадженні № 12019170040003005 від 16 жовтня 2019 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 20 грудня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він на початку жовтня 2019 року, перебуваючи на території військового полігону м. Полтави, умисно незаконно шляхом знахідки придбав вибухові пристрої (боєприпаси), а саме: п`ять уніфікованих запалів ручної гранати модернізовані УЗРГМ-2 та п`ять корпусів ручних гранат РГД-5, споряджені всередині тротилом, придатні для вибуху, які переніс до місця свого проживання на АДРЕСА_1 , де зберігав до моменту їх вилучення працівниками поліції 22 жовтня 2019 року.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року апеляційні скарги обвинуваченого та прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальністьі невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції. При цьому вказує, що місцевий суд, розглядаючи кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, без з`ясування думки учасників провадження збільшив обсяг та змінив порядок дослідження доказів, дослідивши клопотання, ухвалу, протокол обшуку та висновок експерта, чим порушив вимоги вказаної норми процесуального закону.
Крім того, захисник зазначає, що суд першої інстанції, розглядаючи кримінальне провадження в скороченому порядку, не врахував пом`якшуючих покарання обставин (щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину). При цьому апеляційний суд, переглядаючи апеляційну скаргу сторони захисту в цій частині, також безпідставно не врахував зазначених обставин.
Одночасно захисник посилається на те, що суди попередніх інстанцій, розглядаючи питання призначення ОСОБА_1 покарання, не врахували особи засудженого, пом`якшуючих покарання обставин та інших даних, що містяться в матеріалах кримінального провадження, і, на думку захисника, переконливо вказують на можливість призначення ОСОБА_1 менш тяжкого покарання.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника в інтересах засудженого не надходило.
У судовому засіданні захисник Фабро Є.А підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, прокурор Вараниця В.М. заперечував щодо задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення - без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 438 КПКУкраїни підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 263 КК України в касаційній скарзі не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
У своїй касаційній скарзі захисник Фабро Є.А. посилається на те, що місцевий суд, розглядаючи кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, ухвалив встановити скорочений порядок дослідження доказів та обмежитись лише допитом обвинуваченого і дослідженням даних про його особу, однак у подальшому без з`ясування думки учасників провадження збільшив обсяг та змінив порядок дослідження доказів, дослідивши висновок експерта, клопотання, ухвалу та протоко