Постанова
іменем України
5 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 236/3250/16-к
провадження № 51-1353км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Марчука О. П., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового
засідання Матвєєвої Н. В.,
прокурора Дехтярук О. К.,
засудженого ОСОБА_1 ,
захисника Коломієць О. В. (в режимі відеоконференції),
законного представника
засудженого ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Донецького апеляційного суду від 23 грудня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016050420001274, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, згідно ст. 89 КК такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 18 січня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинувачення за ч. 3 ст. 185 КК та виправдано у зв`язку з відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
Апеляційний суд частково задовольнив апеляційні скарги прокурора та потерпілої, вирок міського суду скасував та ухвалив новий вирок, яким визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Згідно з вироком апеляційного суду неповнолітній ОСОБА_1 , 5 грудня 2016 року приблизно о 7:00 побачив, що ОСОБА_3 вийшла з двору свого домоволодіння АДРЕСА_1 , зайшов через хвіртку на територію вказаного домоволодіння, де через кватирку вікна проник до кухонного приміщення будинку. Знаходячись у будинку ОСОБА_1 діючи повторно викрав грошові кошти та майно, що належало ОСОБА_3 , чим спричинив потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 2789, 67 грн й з місця вчинення злочину зник розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, непогоджуючись з вироком апеляційного суду просить його скасувати та визнати його невинуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. На думку засудженого, рішення суду є незаконним, оскільки свідки надали неправдиві показання, а збоку працівників правоохоронних органів на нього здійснювався психологічний та фізичний тиск.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений, його захисник та законний представник підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення цієї скарги.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції мас керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним законом не передбачено.
З касаційної скарги засудженого вбачається, що він, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано в ст. 409 КПК та ст. 410 КПК, просить доказам у справі дати іншу оцінку, ніж ту, яку дав суд апеляційної інстанції, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
Відповідно до положень статей 370, 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Судом апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримано, про що свідчить нижченаведене.
Так, під час перевірки матеріалів провадження встановлено, що висновки суду щодо доведеності винуватості засудженого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до закону та в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 .
За встановлених апеляційним судом