Постанова
Іменем України
05 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 466/4577/19
Провадження № 51 - 3728 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів Матієк Т.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурора Сингаївської А.О.,
захисника засудженого ОСОБА_1 адвоката Дяковського О.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019140090000952 від 17 березня 2019 року, щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 286 ч. 2 КК України,
за касаційними скаргами заступника прокурора Львівської області Друзюка М.В. та засудженого ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 09 грудня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 01 червня 2020 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 09 грудня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. Строк відбування ОСОБА_1 призначеного покарання вказано рахувати з часу звернення вироку до виконання.
Цим же вироком частково задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 та стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 37 500 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди та 500 000 грн. моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням.
У задоволенні решти позовних вимог потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Також стягнуто із засудженого ОСОБА_1 :
- на користь потерпілого ОСОБА_2 11 000,00 грн. процесуальних витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги адвоката Бідного Б.Б. ;
- в дохід держави 1 570,10 грн. витрат за проведення судової інженерно-транспортної експертизи № 1/524 від 27 травня 2019 року, 1570,10 грн. витрат за проведення судової інженерно-транспортної експертизи № 1/525 від 27 травня 2019 року, 3 925,00 грн. витрат за проведення експертизи № 2293 від 20 травня 2019 року.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
Так, 16 березня 2019 року близько 20 год. 30 хв. ОСОБА_1 , керуючи технічно справним транспортним засобом, марки «BMW 530», д.н.з. НОМЕР_1 (реєстрація республіки Литва), порушив вимоги п. 1.5, підпункти б) і д) п. 2.3, п. 12.3, п. 18.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року з наступними змінами і доповненнями та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , який переходив проїзну частину дороги зліва на право відносно напрямку руху вказаного транспортного засобу по нерегульованому пішохідному переходу, який розташований біля повороту на вул. Бетховена м. Львова, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_2 отримав тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 01 червня 2020 року частково задоволено апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 та змінено вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 09 грудня 2019 року щодо нього в частині призначення покарання. Вказано вважати ОСОБА_1 засудженим за ст. 286 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання із встановленням іспитового строку 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України. У решті вирок залишено без зміни.
Вимоги касаційних скарг, узагальнені доводи осіб, які їх подали та короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі заступник прокурора Львівської області Друзюк М.В. просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційним судом належним чином не обґрунтовано висновок щодо наявності підстав для застосування до засудженого ОСОБА_1 положень ст. 75 КК України, а призначене йому покарання із застосуванням цієї статті таким, що не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок м`якості. Зазначає, що апеляційний суд неправильно застосував вказаний закон України про кримінальну відповідальність, що є підставою для скасування ухвали.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок та ухвалу щодо нього в частині вирішення цивільного позову і призначити новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. ОСОБА_1 не погоджується із висновками судів обох інстанцій в частині прийнятого рішення про стягнення з нього на користь потерпілого ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 500 000 гривень, оскільки така сума, на його думку, визначена без врахування його матеріального стану, пом`якшуючих обставин вчинення кримінального правопорушення та добровільний намір відшкодувати моральну шкоду в розумних межах, які він на час розгляду справи апеляційним судом визнавав у сумі 100 000 гривень. Також зазначає, що його цивільно-правова відповідальність на момент дорожньо-транспортної пригоди була забезпечена полісом обов`язкового страхування № АК/9807615 у ПрАТ «СК ПЗУ Україна», у зв`язку із чим покладання лише на нього обов`язку відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування суперечить інституту страхування цивільно-правової відповідальності і такої позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі № 755/18006/15-ц від 04 липня 2018 року.
В запереченнях на касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області засуджений ОСОБА_1 вказує на її необґрунтованість та просить залишити її без задоволення, а ухвалу апеляційного суду щодо нього залишити без зміни.
В запереченнях на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 потерпілий ОСОБА_2 вказує на її необґрунтованість і просить залишити вирок та ухвалу в частині вирішення цивільного позову без зміни. Також зазначив, що просить розглядати справу без нього та його представника.
В клопотанні потерпілий ОСОБА_2 висловлює думку про підтримання касаційної скарги заступника прокурора Львівської області та просить її задовольнити.
Заперечень на касаційні скарги заступника прокурора та засудженого від інших учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Захисник Дяковський О.С. в судовому засіданні вважав касаційну скаргу засудженого обґрунтованою та просив її задовольнити, а касаційну скаргу заступника прокурора просив залишити без задоволення.
В судовому засіданні прокурор вважала касаційну скаргу прокурора обґрунтованою та просив її задовольнити, а касаційну скаргу засудженого необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обґрунтованість засудження ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ст. 286 ч. 2 КК Україниу касаційних скаргах не оспорюються.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.
Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до ст. 75 ч. 1 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність су