Постанова
іменем України
27 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 185/6833/17
провадження № 51-3704км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ємця О.П.,
суддів: Остапука В.І., Щепоткіної В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Кузнєцова С.М.,
захисників Борисової Ю.В., Мицак Н.Т.,
виправданого ОСОБА_1 ,
перекладача Ніколаєнка А.Ф.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора Онуфрієнко Л.Г., яка брала участь у провадженні в суді першої та апеляційної інстанції, та прокурора Немчинова Є.С., який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 15 червня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040370000081, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Російської Федерації, уродженця м. Руставі, Грузія та жителя АДРЕСА_1 )
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2020 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 червня 2020 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у скоєнні незакінченого замаху на таємне викрадення чужого майна за таких обставин.
11 січня 2017 року, приблизно о 9:45, ОСОБА_1 , перебуваючи на перехресті вулиць Шевченка та Успенської в м. Павлограді, Дніпропетровської області, керуючись злочинним умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, підійшов до автомобіля ВАЗ-2108, д.н.з. НОМЕР_1 , та користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, через незачинені двері транспортного засобу проник до салону, де з передньої панелі таємно викрав мобільний телефон марки «NOKIA 6303i» вартістю 550 гривень, який належить ОСОБА_2 . Однак свій злочинний намір ОСОБА_1 не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними вчинити для доведення кримінального правопорушення до кінця, оскільки був помічений потерпілим, який припинив його злочинні дії.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор Немчинов Є.С., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 15 червня 2020 року скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
Зазначає, що виправдувальний вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду є незаконними та необґрунтованими. Суд безпідставно взяв до уваги висновок судової товарознавчої експертизи, призначеної за клопотанням сторони захисту, оскільки вона визначає вартість іншої моделі телефону.
Крім цього, всупереч вимогам КПК України, за наявності двох суперечливих висновків судових експертиз щодо оцінки викраденого телефону, суд не допитав експертів та не доручив проведення нової експертизи, як це передбачено ч. 2 ст. 332 КПК України.
Апеляційний суд на вказані порушення уваги не звернув та не надав відповідей на усі доводи апеляційних скарг.
Прокурор Онуфрієнко Л.Г. у свої касаційній скарзі, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, наводить доводи, які є аналогічними доводам касаційної скарги прокурора Немчинова Є.С., також просить скасувати вказані судові рішення через їх незаконність і необґрунтованість та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
При цьому зазначає, що місцевий суд вибірково дослідив докази, надані стороною обвинувачення, та не вказав підстав, з яких він відкидає як доказ висновок експерта № 790-17 від 20 лютого 2017 року.
Вказує, що сторона захисту в порядку ст. 290 КПК України не відкривала як доказ фотографії мобільного телефону марки «NOKIA 6303i», які в подальшому були представлені експерту для визначення вартості викраденого.
Також, вирішуючи питання про призначення за клопотанням сторони захисту судової товарознавчої експертизи, суд не викликав потерпілого та не з`ясував його думку з цього приводу.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Кузнєцов С.М. вимоги касаційних скарг прокурорів Онуфрієнко Л.Г. та Немчинова Є.С. не підтримав, вважав їх необґрунтованими та просив залишити судові рішення без зміни як законні.
У судовому засіданні захисники Борисова Ю.В. та Мицак Н.Т., які попередньо надали письмові заперечення, а також виправданий ОСОБА_1 просили залишити судові рішення без зміни як законні, а касаційні скарги прокурорів - без задоволення як необґрунтовані.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність підстав для скасування або зміни судових рішень суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК України.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
За положеннями п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.
При вирішенні питання про достатність встановлених під час судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК України, що передбачають: ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного післ