Постанова
Іменем України
28 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 653/3559/13-ц
провадження № 61-1729св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Кузнєцової О. А., Вейтас І. В., Приходько Л. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що з 21 липня 1984 року до 29 жовтня 2013 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 . Під час перебування у шлюбі до моменту фактичного припинення шлюбних відносин та припинення ведення спільного господарства вони за спільні кошти придбали таке майно: житловий будинок, вартістю 128 967,00 грн, розташований на АДРЕСА_1 ; житловий будинок АДРЕСА_1 , аванс за який внесли у шлюбі, проте договір купівлі-продажу було укладено 04 листопада 2013 року від імені ОСОБА_1 через п`ять днів після розірвання їх шлюбу; комп`ютер, вартістю 10 000,00 грн; шафа, вартістю 2 000,00 грн; диван-куток, вартістю 6 000,00 грн; мийка «Karcher», вартістю 4 500,00 грн; стіл комп`ютерний, вартістю 2 500,00 грн; спальний гарнітур, вартістю 15 000,00 грн; стінка полірована, вартістю 20 000,00 грн, меблева стінка полірована вартістю 3 000,00 грн, диван кутовий вартістю 5 000,00 грн, два дитячі ліжка - 5 000,00 грн, спальний гарнітур вартістю - 8 000,00 грн, дитяча стінка вартістю 3 000,00 грн, пральна машина, вартістю 1 000,00 грн, духова шафа, вартістю 500,00 грн, мікрохвильова піч, вартістю 500,00 грн, кухонний гарнітур, вартістю 15 000,00 грн, комп`ютерний стіл, вартістю 1 000,00 грн, комп`ютер, вартістю 7 000,00 грн, тумба, вартістю 1 000,00 грн, електроінструменти на загальну суму 6 000,00 грн, декоративний стіл, вартістю 1 000,00 грн, крісло, вартістю 500,00 грн, холодильник, вартістю 5 000,00 грн, гардероб, вартістю 6 000,00 грн, компресор, вартістю 1 000,00 грн, швейна машинка, вартістю 3 000,00 грн, шафа для білизни, вартістю 2 000,00 грн, покриття для підлоги 2 шт., вартістю 3 500,00 грн, робоча шафа, вартістю 4 500,00 грн, мийка «Karcher», вартістю 1 500,00 грн, телевізор, вартістю 2 500,00 грн, телевізор, вартістю 1 000,00 грн, газова плита, вартістю 3 500,00 грн.
ОСОБА_2 просила суд визнати житловий будинок АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя, виділити їй у власність житловий будинок, що розташований на АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 виділити у власність житловий будинок, розташований на АДРЕСА_1 ;
поділити спільне майно подружжя, виділивши їй у власність: два дитячих ліжка, вартістю 5 000,00 грн, дитячу стінку, вартістю 3 000,00 грн, пральну машину, вартістю 1 000,00 грн, швейну машинку, вартістю 3 000,00 грн, робочу шафу, вартістю 4 500,00 грн, телевізор, вартістю 1 000,00 грн, газову плиту, вартістю 3 500,00 грн, всього на суму 36 000,00 грн, інше майно на загальну суму 55 000,00 грн виділити у власність ОСОБА_1 .
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 15 квітня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 09 липня 2014 року, позов ОСОБА_2 задоволено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 15 квітня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 09 липня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що в період перебування у шлюбі до моменту фактичного припинення шлюбних відносин та припинення ведення спільного господарства (з 21 липня 1984 року до 29 жовтня 2013 року) вони придбали за спільні кошти, крім майна, про яке зазначає ОСОБА_2 у первісній позовній заяві, ще таке майно: крамницю на АДРЕСА_1 , - на підставі договору купівлі-продажу від 27 березня 2006 року; транспортний засіб «Ford Transit», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований 31 жовтня 2013 року.
На момент припинення шлюбних відносин він та ОСОБА_2 дійшли згоди про добровільний поділ спільного майна, зокрема стосовно автомобіля, який він зобов`язався передати їй у власність. Для цього вони здійснили 31 жовтня 2013 року перереєстрацію зазначеного автомобіля на ОСОБА_2 . Оскільки ОСОБА_2 порушила домовленість про добровільний поділ спільного майна, то транспортний засіб (автомобіль «Ford Transit») та крамниця підлягають поділу.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд здійснити поділ майна та виділити йому у власність 1/2 частини крамниці, розташованої на АДРЕСА_1 , та 1/2 частини автомобіля «Ford Transit», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
У квітні 2016 року від ОСОБА_2 до суду надійшла заява про залишення без розгляду пред`явлених нею позовних вимог в частині визнання права власності на 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_2 (т. 2, а. с. 41).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 01 червня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Здійснено поділ спільного майна подружжя та виділено у власність ОСОБА_2 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 , вартістю 128 967,00 грн. Виділено у власність ОСОБА_1 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 , вартістю 128 967,00 грн.
Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Здійснено поділ спільного майна подружжя та виділено в натурі на праві власності ОСОБА_1 приміщення № 1 (крамниця) площею 18,0 кв. м, № 2 (склад) площею 4,0 кв. м, № 4 (комора) площею 1,4 кв. м, № 5 (торговий зал) площею 13,75 кв. м, а всього загальною площею 37,15 кв. м, яке розташоване на АДРЕСА_1 , що складає 1/2 частини ідеальної частки (відповідно до першого варіанту поділу, визначеного висновком судової будівельно-технічної експертизи від 23 серпня 2017 року № 30, позначено в додатку № 1 до висновку зеленим кольором). Виділено в натурі на праві власності ОСОБА_2 приміщення № 1а (крамниця) площею 18 кв. м, № 3 (склад) площею 5,1 кв. м, № 5а (торговий зал) площею 13,75 кв. м, які розташовані на АДРЕСА_1 , що складає 1/2 частини ідеальної частки (відповідно до першого варіанту поділу, визначеного висновком судової будівельно-технічної експертизи від 23 серпня 2017 року № 30, позначено в додатку № 1 до висновку жовтим кольором). Покладено на ОСОБА_1 необхідне перепланування:
а) влаштувати цегляну перегородку в приміщенні № 1 з цегли з розподілом на дві рівні частини № 1 та № 1а, вартість перепланування якого згідно з кошторисом № 1 складає 16 955,00 грн;
б) влаштувати цегляну перегородку в приміщенні торгової зали № 5 з цегли з розподілом на дві рівні частини № 5 і № 5а, вартість перепланування якого згідно з кошторисом № 1 складає 16 955,00 грн;
в) влаштувати вхідний дверний проріз та віконний проріз в стіні з встановленням нового дверного блоку та нового віконного блоку в приміщенні № 5, вартість перепланування якого згідно з кошторисом № 2 складає 9 247,00 грн;
г) влаштувати вхідний дверний проріз у капітальній стіні з демонтажем частини віконного блоку та встановленням нового дверного блоку в приміщенні № 1, вартість перепланування якого згідно з кошторисом № 3 складає 2 880,00 грн;
д) влаштувати віконний проріз в капітальній стіні з встановленням нового віконного блоку в приміщенні № 1 та № 1а, вартість перепланування якого згідно з кошторисом № 4 складає 4 918,00 грн.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини автомобіля «Ford Transit», 2008 року випуску, зареєстрованого 31 жовтня 2013 року. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини автомобіля «Ford Transit», 2008 року випуску, зареєстрованого 31 жовтня 2013 року.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя в частині вимог про поділ житлового будинку з господарськими будовами та спорудами, розташованого на АДРЕСА_2 , та іншого майна закрито.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 , крамниця, розташована на АДРЕСА_1 , та автомобіль «Ford Transit», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , набуті сторонами під час їх перебування у шлюбі, розмір часток сторін у цьому майні є рівним, а тому воно підлягає поділу між сторонами у рівних частках.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Херсонського апеляційного суду від 05 грудня 2018 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 01 червня 2018 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 скасовано. Постановлено в цій частині нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя
В іншій частині рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 01 червня 2018 року залишено без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що нежитлова будівля - крамниця на АДРЕСА_1 є особистою власністю ОСОБА_2 , оскільки була придбана нею як фізичною особою-підприємцем, а тому не підлягає поділу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Херсонського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року у частині відмови у задоволенні зустрічного позову, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині винесена без всебічного та повного з`ясування фактичних обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення. Суд проігнорував те, що нежитлова будівля - крамниця на АДРЕСА_1 у розумінні вимог статей 60, 69-72 СК України є спільною власністю сторін як подружжя та підлягає поділу між ними у рівних частинах.
Висновки апеляційного суду про недоведеність ОСОБА_1 належними і допустимими доказами того, що автомобіль «Ford Transit», 2008 року випуску, є спільною власністю подружжя є помилковими, оскільки законодавством України презюмується принцип спільної сумісної власності подружжя.
Оскільки доводів щодо вирішення первісного позову касаційна скарга не містить, тому відповідно до статті 400 ЦПК України законність оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції в цій частині колегією суддів не перевіряється.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року, витребувано справу № 653/3559/13-ц із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у березні 2019 року, ОСОБА_2 заперечувала проти доводів ОСОБА_1 , а постанову апеляційного суду в оскаржуваній частині вважала законною та обґрунтованою.
Фактичні обставини справи
З 21 липня 1984 року до 29 жовтня 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі (т. 1, а. с. 5, 97).
За час спільного проживання сторони набули у власність житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 . 23 червня 1997 року Генічеським бюро технічної інвентаризації видано на вказане домоволодіння реєстраційне посвідчення, відповідно до якого вказаний об`єкт нерухомості є спільною сумісною власністю подружжя, що не заперечувалося сторонами (т. 1, а. с. 10-18,
102-109).
ОСОБА_2 є власником нежилого приміщення - крамниці, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала раніше Генічеській районній спілці споживачів, що підтверджується договором купівлі-продажу від 27 березня 2005 року (т. 2, а. с. 129). Відповідно до витягу Генічеського бюро технічної інвентаризації від 04 квітня 2006 року за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на крамницю, реєстраційний номер 11725627 (т. 2, а. с. 130).
Рішенням Виконавчого комітету Генічеської міської ради від 19 червня 2008 року № 274 приватному підприємцю ОСОБА_2 було надано дозвіл на реконструкцію складських приміщень на АДРЕСА_3 під магазин промтоварів, згідно з проектом (т. 2, а. с. 134).
Рішенням Виконавчого комітету Генічеської міської ради від 18 лютого 2009 року №56 «Про надання дозволу на будівництво та реконструкцію об`єктів містобудування фізичним особам-підприємцям» приватному підприємцю ОСОБА_2 було надано дозвіл на будівництво торговельного павільйону за адресою: АДРЕСА_3 (т. 2, а. с. 131, зворот).
Рішенням Виконавчого комітету Генічеської міської ради від 16 квітня 2009 року № 157 «Про реєстрацію самовільно збудованого торговельного павільйону» за приватним підприємцем ОСОБА_2 зареєстровано торговельний павільйон за адресою: АДРЕСА_3 (т. 2, а. с. 131).
Згідно з договором купівлі-продажу від 16 травня 2011 року ОСОБА_2 як фізична особа-підприємець придбала земельну ділянку площею 0,0100 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , на якій знаходиться спірна крамниця (т. 2, а. с. 136-138), про що їй видано державний акт на право власності на земельну ділянку (т. 2, а. с. 133).
З матеріалів справи вбачається, що в 2008 році сторони придбали автомобіль «Ford Transit» 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був зареєстрований за ОСОБА_1 , дата державної реєстрації 09 грудня 2009 року. Указаний автомобіль було знято з обліку 01 жовтня 2013 року та зареєстровано 31 жовтня 2013 року за ОСОБА_2 , що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ (т. 3, а. с. 34, 35).
Під час розгляду справи сторони не заперечували, що кожний з них є фізичною особою-підприємцем, окремо займаються підприємницькою діяльністю і використовують для її здійснення спірне нежитлове приміщення: ОСОБА_2 - користується крамницею, а ОСОБА_1 - торговою залою крамниці.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ») передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині зазначеним вище вимогам закону не відповідає.
Відмовляючи у задоволенні зу