Постанова
Іменем України
04 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 467/878/15-ц
провадження № 61-2790св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 квітня 2018 року у складі судді Гуденко О. А. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Базовкіної Т. М., Кушнірової Т. Б., Яворської Ж. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 28 березня 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» (на теперішній час - АТ КБ «ПриватБанк»), та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № NKN0GK04040015, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала від банку грошові кошти у сумі 53 616,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту до 27 березня 2020 року.
На забезпечення належного виконання умов кредитного договору від 28 березня 2007 року № NKN0GK04040015 15 серпня 2014 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 02/ДЗ, за умовами якого ОСОБА_2 відповідає за зобов`язанням ОСОБА_1 у межах суми 1 000,00 грн.
Унаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору станом на 08 квітня 2015 року утворилась заборгованість зі сплатикредиту у загальному розмірі 40 423,88 доларів США, з яких 32 627,50 доларів США - заборгованість за кредитом, 5 610,86 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом, 1 145,96 доларів США - комісія за користування кредитом, 1 039,56 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за кредитним договором.
Ураховуючи викладене, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 948 961,18 грн, а з ОСОБА_2 як поручителя - 1 000,00 грн.
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача, визнання недійсними кредитного договору та договору поруки.
Зустрічна позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що всупереч вимогам статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитний договір № NKN0GK04040015, укладений 28 березня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , не міститьінформації про встановлену річну відсоткову ставку, детального розпису сукупної вартості кредиту, містить несправедливі умови, у тому числі щодо зобов`язання позичальника передати частину отриманого кредиту для сплати винагород у подальшому самому ж банку у розмірі 5 616,00 доларів, банком не було видано їй всієї суми кредиту у розмірі 53 616,00 доларів США.
Отже, кредитний договір № NKN0GK04040015 не відповідає вимогам закону та актам цивільного законодавства.
Крім того, договір поруки від 15 серпня 2014 року № 02/ДЗ суперечить вимогам частини першої статті 203 ЦК України та відповідно до статті 215 ЦК України є недійсним, оскільки укладений значно пізніше, на незначну суму і без згоди і повідомлення самого позичальника.
ОСОБА_1 просила суд визнати кредитний договір від 28 березня 2007 року № NKN0GK04040015 та договір поруки від 15 серпня 2014 року № 02/ДЗ недійсними.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 січня 2016 року (протокольно) зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 прийнято та об`єднано в одне провадження з первісним позовом ПАТ КБ «ПриватБанк».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 квітня 2018 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 948 961,18 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 1 000,00 грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з доведеності визначеного позивачем розміру заборгованості за кредитом у сумі 32 627,50 доларів США (в тому числі, 1 999,25 доларів США сплачених позивачем страхових платежів). Суд вважав, що банком не доведено правомірність збільшення визначеної договором процентної ставки та здійснив розрахунок заборгованості за процентами, виходячи з 12 % річних та необхідності зменшення розміру пені до 19 105, 66 грн. При нарахуванні процентів банк застосовував ставки, не передбачені умовами кредитного договору від 28 березня 2007 року (14,04 %, 34,2 % ), а належних доказів повідомлення відповідача про їх зміну матеріали справи не містять. Крім того, обґрунтованими є вимоги банку про стягнення з ОСОБА_1 комісії у розмірі 1 145,96 доларів США. Оскільки порушення боржником зобов`язання за кредитним договором від 28 березня 2007 року забезпечене порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Отже, вимоги банку до ОСОБА_2 в частині стягнення 1 000,00 грн підлягають задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , суд виходив з недоведеності її доводів про невідповідність кредитного договору змісту актам законодавства України, порушення відповідачем вимог статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», вчинення кредитного договору під впливом обману.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 квітня 2018 року в частині вирішення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором змінено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 30 773,23 доларів США заборгованості за кредитним договором від 28 березня 2007 року № NKN0GK04040015, яка складається з: 27 547,24 доларів США - заборгованість за кредитом, 2 897,84 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом, 328,15 доларів США - заборгованість за комісією, 2 530,10 грн - пеня.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 1 000,00 грн заборгованості з пені.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 квітня 2018 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів не виконала, унаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідачів. Отримання 48 000,00 доларів США за цільовим призначенням (на купівлю об`єкта нерухомості) ОСОБА_1 не заперечує. Судом встановлено, що 5 616,00 доларів США сплачені банком у рахунок страхових платежів. Правомірність здійснення банком платежів у розмірі 1 999,00 доларів США протягом строку дії кредитного договору позичальником не спростована, а тому їх нарахування є обґрунтованим.
Вирішуючи питання про розмір відсотків за користування кредитом, апеляційний суд врахував первісний розмір процентної ставки - 12%, а також правомірність нарахування комісії.
При цьому суд вважав недоведеними аргументи зустрічного позову про недотримання під час укладання договору вимог статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Положення частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» доповнено нормою про нікчемність умов кредитного договору Законом України від 22 вересня 2011 року № 3795-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», тобто після укладення оспорюваного договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просила суд скасувати рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 квітня 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій помилково не застосували до спірних правовідносин положення статті 1046 ЦК України у взаємозв`язку зі статтею 1048 цього Кодексу. Суди не врахували, що банк фактично надав ОСОБА_1 48 000,00 доларів США, тоді як за кредитним договором сума кредиту становить 53 616,00 доларів США. Суди не врахували, що до ухвалення у справі рішення по суті спору, ПАТ КБ «ПриватБанк» відступило на користь ТОВ «Тракселлінг» право вимоги за вказаним кредитним договором, яке не було залучене до участі у справі.
Також суди проігнорували положення статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки у кредитному договорі банком встановлено плату за неіснуючу послугу «надання фінансового інструменту» в розмірі 0,2 % від суми кредиту.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу інші учасники справи до суду не подавали.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано цивільну справу № 467/878/15-ц із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача, визнання недійсними кредитного договору та договору поруки призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
28 березня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» (тепер -АТ КБ «ПриватБанк»), і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № NKN0GК04040015, відповідно до умов якого банк зобов`язувався надати позичальникові кредит у розмірі 53 616,00 доларів США, з яких 48 000,00 доларів США - на придбання двокімнатної квартири АДРЕСА_1 та 5 616,00 доларів США - на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених цим договором.
Кредитні кошти надавались на умовах строковості, з 28 березня 2007 року до 27 березня 2020 року, оплати відсотків за користування кредитом в розмірі 1,00% на місяць (12% на рік) на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструмента - 0,20% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотків за дострокове погашення кредиту згідно з цим договором та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно з умовами договору.
Сторони договору дійшли згоди, що погашення заборгованості здійснюється в період з 20 до 27 числа кожного місяця черговими платежами в сумі 709,92 доларів США (т. 1, а. с. 10-12).
Сторони погодили, що позичальник сплачує банку винагороду згідно із пунктами 6.2 та 7.1 договору (пункт 2.2.3).
Згідно з пунктом 7.1 кредитного договору від 28 березня 2008 року кредитні кошти надаються банком на умовах сплати, серед іншого, винагороди за надання фінансового інструмента в розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту.
На виконання умов кредитного договору ЗАТ КБ «ПриватБанк» передало ОСОБА_1 48 000,00 доларів США, які останньою були використані за цільовим призначенням - на придбання квартири, чого вона не заперечувала.
Згідно з пунктом 7.2 кредитного договору банк відкрив позичальникові рахунок НОМЕР_1 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншим компенсаційними платежами.
На забезпечення виконання умов кредитного договору від 28 березня 2007 року № NKN0GK04040015 15 серпня 2014 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 02/ДЗ, за умовами якого кредитний договір забезпечено порукою у розмірі 1 000,00 грн.
Відповідно доповідомлення ПАТ КБ «ПриватБанк» від 23 березня 2015 року про дострокове повернення кредиту та інших передбачених договором платежів (т. 1, а. с. 4), позичальнику ОСОБА_1 було запропоновано у термін не пізніше 5 календарних днів з дати одержання цього повідомлення погасити прострочену заборгованість. У разі невиконання цієї вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» вимагало повернути суму кредиту в повному обсязі, нараховані проценти та штрафні санкції.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором, наданим АТ КБ «ПриватБанк» станом на 08 квітня 2015 року, виходячи зі ставки сплати процентів за користування кредитом - 12 %, заборгованість складає 31 045,41 доларів США, з яких: 27 547,24 доларів США - заборгованість за кредитом, 3 000,00 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом, 328,14 доларів США - заборгованість за комісією, 169,99 доларів США - пеня.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній до набрання чинності