Постанова
Іменем України
28 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 755/9002/17
провадження № 61-397св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 січня 2018 року у складі судді Савлук Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Чобіток А. О., Українець Л. Д.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на транспортний засіб та зобов`язання вчинити певні дії.
Позовна заява мотивована тим, що 22 лютого 2014 року її син ОСОБА_4 придбав автомобіль марки LEXUS GX 460, номер кузова НОМЕР_1 , 2010 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в подальшому цей автомобіль було зареєстровано на праві власності за нею, після реєстрації цього автомобіля ним користувався ОСОБА_4 та його дружина ОСОБА_6 .
Після початку бойових дій у м. Донецьку ОСОБА_4 переїхав до м. Києва та передав цей автомобіль на зберігання своєму знайомому ОСОБА_5 , який зобов`язався зберігати автомобіль, доки ОСОБА_4 не повернеться, разом з автомобілем було передано два ключі, брилки із сигналізацію та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
У лютому 2015 року ОСОБА_4 виявив бажання перевезти автомобіль до м. Києва для особистого користування, проте ОСОБА_5 повідомив про неможливість надати йому автомобіль.
Протягом двох місяців ОСОБА_1 , не дочекавшись обґрунтованої відповіді від ОСОБА_5 і маючи побоювання втратити автомобіль, звернулася з відповідним запитом до Центру № 1 з надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Маріуполь та Новоазовського району при Управлінні державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області. У відповіді на цей запит надано довідку про те, що згідно з комп`ютерною базою РПС та Національної інформаційної системи Департаменту державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України за ОСОБА_1 22 лютого 2014 року зареєстрований автомобіль марки LEXUS GX 460, номер кузова НОМЕР_1 , 2010 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з 28 жовтня 2014 року цей автомобіль перереєстровано на ОСОБА_2 , відповідно до довідки - рахунку від 28 жовтня 2014 року серії ВІА № 515091, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Форвардавто-2» (далі - ТОВ «Форвардавто-2»), без зняття з обліку.
ОСОБА_1 зазначає, що не вчиняла ніяких дій щодо відчуження спірного автомобіля, тому зверталася із заявою до відділу поліції за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом. Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 03 серпня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12015030010002287, було встановлено, що спірний автомобіль було перереєстровано на нового власника ОСОБА_3 .
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 на підставі статті 387 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просила витребувати у ОСОБА_3 належний їй на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 22 лютого 2004 року серії НОМЕР_3 автомобіль марки LEXUS CX 460, номер кузова НОМЕР_1 , 2010 року випуску, білого кольору, та передати його їй; визнати за нею право власності на спірний автомобіль; зареєструвати та поставити на облік цей автомобіль на неї.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суди постановили, що позивач не надала належних доказів на підтвердження того, що договори, на підставі яких було відчужено спірний автомобіль, є нікчемними в силу закону, або їх визнано недійсними судом, з такими вимогами ОСОБА_1 до суду не зверталась. Крім того, з позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що у 2014 році автомобіль було передано на зберігання ОСОБА_5 на підставі усного договору. Разом з тим позивач не зазначає, за яких обставин автомобіль вибув із володіння вказаної особи і які умови було визначено сторонами для зберігання майна, яку відповідальність встановлено за невиконання домовленості. Позовні вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння, а в цьому випадку - від добросовісного набувача ОСОБА_3 , не можуть бути задоволені, оскільки є похідними від вимоги про визнання права власності на автомобіль, на підтвердження яких позивач не надала належних доказів і підстави для задоволення яких відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просила скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на висновок експерта Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 01 грудня 2015 року № 167, відповідно до якого підписи на договорі комісії від 18 листопада 2014 року, акті здачі-прийняття робіт від 18 листопада 2014 року, заяві директору ОСОБА_7 від 18 листопада 2014 року виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою. Також не взяли до уваги, що довідка-рахунок від 28 жовтня 2014 року ВАІ 515091, видана ТОВ «Форвардавто-2», на підставі якої було відчужено спірний автомобіль ОСОБА_2 , датована датою раніше ніж укладений договір комісії від 18 листопада 2014 року, відповідно до якого ОСОБА_1 начебто надає ТОВ «Форвардавто-2» право на відчуження спірного автомобіля.
Крім того, суди не врахували вимоги статті 236 ЦК України щодо нікчемності правочинів, оскільки договір комісії від 18 листопада 2014 року та всі інші договори, укладені на підставі цього договору, є нікчемними у зв`язку з тим, що між сторонами договору жодних домовленостей не існувало, цей договір укладений невідомими особами поза волею, без повідомлення і згоди власника, тому він не може створювати будь-які правові наслідки для власника такого майна.
Судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 31 жовтня 2012 року (провадження № 6-53цс12), від 17 грудня 2014 року (провадження № 6-140цс14), відповідно до яких власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, є можливим шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387, 388 ЦК України.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзивах на касаційну скаргу ОСОБА_3 зазначив, що суди попередніх інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, та ухвалили обґрунтовані рішення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 січня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року і витребувано із Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу № 755/9002/17.
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ») передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи
ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого 22 лютого 2014 року, належить автомобіль марки LEXUS CX 460, 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Відповідно до договору комісії від 18 листопада 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Форвардавто-2», комісіонер приймає на комісію для подальшої реалізації автотранспортний засіб, номерний агрегат, що належить йому на підставі технічного паспорта НОМЕР_3. Комітент доручає, а комісіонер зобов`язується за винагороду здійснити за рахунок комітента продаж автотранспортного засобу, автомобіля марки LEXUS GX 460, 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Згідно з довідкою № 4080088, виданою Управлінням державної автоінспекції Центр Державної автомобільної інспекції 1405 (ЦНППВАЗ-1, м. Маріуполь), відповідно до комп`ютерного обліку, станом на 18 листопада 2014 року, за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований транспортний засіб автомобіль марки LEXUS GX 460, 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 . Під арештом не знаходиться, по системі «Розшук», «Угон - Україна» не значиться.
Відповідно до Довідки - рахунку серії ВІА № 515091, виданої ОСОБА_2 , йому продано і видано легковий автомобіль марки LEXUS GX 460, номер кузова НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) № НОМЕР_3 , вартістю 400 000,00 грн.
Згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 45516608Є, виданим 01 листопада 2014 року на запит ОСОБА_2 відносно автомобіля марки LEXUS GX 460, 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна інформація відсутня.
Відповідно до довідки № 4135665, виданої Управлінням державної автоінспекції Центр Державна автомобільна інспекція 1405 (ЦНППВАЗ-1, м. Маріуполь), згідно з комп`ютерним обліком, станом на 01 листопада 2014 року, за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований транспортний засіб автомобіль марки LEXUS GX 460, 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 . Під арештом не знаходиться, по системі «Розшук», «Угон - Україна» не значиться.
01 листопада 2014 року ОСОБА_2 зняв з обліку транспортний засіб автомобіль марки LEXUS GX 460, 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , та йому було видано транзитний номер НОМЕР_4 , що підтверджується заявою від 01 листопада 2014 року № 51205589.
02 листопада 2014 року ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_8 бути його представником в усіх організаціях, установах, підприємствах незалежно від підпорядкування та форм власності, в тому числі в органах Державтоінспекції, з усіх питань щодо володіння, користування, розпорядження належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , виданого 28 жовтня 2014 року Центром Державної автомобільної інспекції 1405, автомобілем марки LEXUS GX 460, 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , транзитний номер НОМЕР_4 , знятого з обліку ВРЕВ м. Києва 01 листопада 2014 року.
Відповідно до довідки-рахунку серія ВІА № 927972, виданої ОСОБА_3 , йому продано і видано автомобіль марки LEXUS GX 460, номер кузова НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) № НОМЕР_5 , вартість транспортного засобу - 320 000,00 грн.
22 листопада 2014 року ОСОБА_3 звернувся до начальника ВРЕР-12 Управління державної автомобільної інспекції в м. Києві із заявою