Постанова
Іменем України
02 листопада 2020 року
місто Київ
справа № 552/6704/16-ц
провадження № 61-4516св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
суб`єкт оскарження: державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Сиромятнікова Тетяна Олександрівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 13 грудня 2018 року у складі судді Яковенко Н. Л. та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Абрамова П. С., Хіль Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції заявника
ОСОБА_1 у грудні 2018 року звернувся до суду зі скаргою на рішення державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі - ВДВС) Сиромятнікової Т. О. У скарзі просив суд скасувати постанови про встановлення тимчасового обмеження його у праві полювання, у праві виїзду за межі України, у праві керування транспортними засобами та у праві користування зброєю. Просив також зобов`язати державного виконавця відкликати повідомлення про внесення відомостей про нього як про боржника до Єдиного реєстру боржників.
Заявник вимоги скарги обґрунтовував тим, що на примусовому виконанні у ВДВС знаходиться рішення Київського районного суду м. Полтави про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 . Зазначав, що 23 листопада 2018 року йому стало відомо про те, що 01 листопада 2018 року головним державним виконавцем ВДВС Сиромятніковою Т. О. ухвалено постанови про встановлення тимчасового обмеження його у праві полювання, у праві виїзду за межі України, у праві керування транспортними засобами та у праві користування зброєю. Із цими постановами не погоджується, оскільки у нього відсутня заборгованість зі сплати аліментів у визначеному державним виконавцем обсязі.
Стислий виклад заперечень суб`єктів оскарження
Державний виконавець, а також стягувач заперечували обґрунтованість поданої скарги.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 13 грудня 2018 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року, в задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення головного державного виконавця ВДВС Сиромятнікової Т. О. відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовувалася тим, що сукупний розмір заборгованості заявника зі сплати аліментів за судовим рішенням перевищував суму відповідних платежів за чотири місяці, тому державний виконавець правомірно, на підставі та в межах наданих повноважень, на виконання статті 71 Закону України
«Про виконавче провадження» ухвалила постанови про встановлення відповідних обмежень щодо боржника ОСОБА_1 .
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у березні 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити повністю. Також просить визнати неправомірним розрахунок розміру заборгованості за аліментами, здійснений державним виконавцем.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заявник зазначає, що державним виконавцем неправомірно здійснено розрахунок суми заборгованості за аліментами. У заявника відсутня заборгованість у визначеному державним виконавцем розмірі. Крім того, зазначив, що розрахунок заборгованості із аліментів йому як стороні виконавчого провадження не було надіслано, чим порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження». Також зазначив, що суди зробили неправомірний висновок про те, що заявник не оскаржував розмір заборгованості, оскільки у тексті скарги ним зазначено, що предметом оскарження є, зокрема, розмір заборгованості за аліментами.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2019 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права в межах доводів касаційної скарги, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що заочним рішенням Київського районного суду м. Полтави від 12 січня 2017 року стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення повноліття, починаючи з 29 листопада 2016 року. Рішення суду в частині стягнення аліментів допущено до негайного виконання.
На виконання зазначеного судового рішення Київським районним судом м. Полтави 26 січня 2017 року видано виконавчий лист, який знаходиться на примусовому виконанні у згаданому ВДВС.
Постановою головного державного виконавця ВДВС Сиромятнікової Т. О., 23 лютого 2017 року відкрито виконавче провадження ВП № 53445357 з примусового виконання рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 січня 2017 року про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .
Судом встановлено, що боржник ОСОБА_1 у добровільному порядку судове рішення не виконував, а тому станом на 01 листопада 2018 року мав заборгованість зі сплати аліментів на корить ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 25 118, 00 грн.
З метою забезпечення виконання рішення суду головний державний виконавець ВДВС Сиромятнікова Т. О. 01 листопада 2018 року відповідно до пункту 1 частини дев`ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» ухвалила постанови про встановлення тимчасового обмеження до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі боржника у праві виїзду за межі України, у праві полювання, у праві керування транспортними засобами, у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії. Постанови направлені сторонам виконавчого провадження.
Як встановлено судами, станом на час розгляду скарги заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів існує та продовжує збільшуватися.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і прово