Постанова
Іменем України
05 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 295/16279/16-ц
провадження № 61-230св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира в складі судді Полонця С. М. від 22 серпня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду в складі колегії суддів: Шевчук А. М., Талько О. Б., Коломієць О. С. від 21 листопада 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , і з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив вселити його в квартиру АДРЕСА_1 .
Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 1997 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який розірваний за рішенням суду у 2016 році. Відразу після розірвання шлюбу відповідач змінила вхідні замки та не допускає його до квартири, хоча нерухоме майно придбане за час шлюбу та є спільною сумісною власністю колишнього подружжя. Іншого житла він не має та йому ніде проживати.
У квітні 2017 року ОСОБА_2 подала зустрічний позов до ОСОБА_1 , у якому просила визначити, що частки сторін у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить їм на праві спільної сумісної власності, є рівними, визнавши, що кожному належить Ѕ частка квартири; припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на Ѕ частку спірної квартири, сплативши останньому грошову компенсацію у розмірі вартості його частки, та визнати за нею право власності на припинену Ѕ частину квартири.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ОСОБА_1 за власним бажанням не проживає у спірній квартирі упродовж останніх двох років. Витрат з утримання нерухомості не несе. Вважає, що спільне користування квартирою неможливе, оскільки кімнати не є ізольованими.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 22 серпня 2018 року первісний позов задоволено. Вселено ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1 . Зустрічний позов задоволено частково. Визначено, що частки сторін, в належній їм на праві спільної сумісної власності квартирі АДРЕСА_1 , є рівними та складають по Ѕ частині кожному. У задоволенні решти вимог зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сторонам по справі на праві спільної сумісної власності із відповідачем належить спірна квартира, замки від якої змінила відповідач, яка заперечує щодо вселення позивача у цю квартиру, що свідчить про здійснення перешкод ОСОБА_1 . Оскільки ОСОБА_1 не може бути позбавлений права володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд, зокрема, права використовувати його для власного проживання, зважаючи на неможливість поділу спірної квартири на дві окремі квартири для ізольованого користування, наведене є підставою для його вселення у спірну квартиру.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 серпня 2018 року без змін.
Апеляційний суд, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції зазначив про те, що місцевий суд ухвали рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У січні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Богунського районного суду Житомирської області від 22 серпня 2018 року та постанову апеляційного суду Житомирської області від 21 листопада 2018 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки позивач за первинним позовом тривалий час взагалі не проживає у квартирі, то припинення його права власності не завдасть істотної шкоди його інтересам. Протягом останніх двох років відповідач не здійснював витрат на утримання квартири в придатному до використання стані, сплати комунальних платежів, проведення поточних ремонтних робіт. Спільне володіння і користування майном не можливе, а тому наявні підстави, передбачені статтею 365 ЦК України для припинення права власності відповідача на частку в спірній квартирі за рішенням суду.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У березні 2019 року від ОСОБА_1 на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому заявник просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що оскаржувані судові рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 295/16279/16-ц з Богунського районного суду Житомирської області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 22 листопада 1997 року, який розірвано рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області від 20 грудня 2016 року.
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 21 серпня 2013 року подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідач змінила замки у спірній квартирі, чим здійснює перешкоди у користуванні позивачу своїм майном.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 серпня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами каса