Постанова
Іменем України
06 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 760/11145/18
провадження № 61-6486св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Калараша А. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Шмідт Катерина Валеріївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на додаткове рішення Солом`янського районного суду міста Києва
від 08 листопада 2018 року в складі судді Шереметьєвої Л. А. та постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року в складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Мельника Я. С., Сержанюка А. С.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу
Чуловський В. А., приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Шмідт К. В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позовна заява мотивована тим, що 13 вересня 2006 року між Акціонерно-комерційним соціальним банком «Укрсоцбанк» (далі - АКСБ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії.
З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань між
АКСБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 13 вересня 2006 року укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира
АДРЕСА_1 .
У зв`язку з неналежним виконанням умов договору про надання відновлювальної кредитної лінії станом на 12 жовтня 2017 року утворилась заборгованість у розмірі 28 203,38 дол. США.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу
Чуловський В. А. 19 лютого 2018 року вчинив виконавчий напис, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 . За рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки, запропоновано задовольнити вимоги стягувача у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання (неналежного виконання) боржником умов кредитного договору від 13 вересня 2006 року за період з 15 березня
2015 року до 12 жовтня 2018 року в розмірі 22 483 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом - 18 734,47 дол. США; заборгованість за відсотками - 3 748,53 дол. США.
Вказував, що вищевказаний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог закону, тому він не підлягає виконанню.
На підставі вищевказаного ОСОБА_1 просив суд визнати виконавчий напис від 19 лютого 2018 року таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 12 жовтня
2018 року позов задоволено.
Визнано виконавчий напис від 19 лютого 2018 року № 2273 (серія 042915), вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А., зареєстрований у реєстрі за № 2271, про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 134,5 кв. м, житловою - 85,2 кв. м, таким, що не підлягає виконанню.
Стягнуто з ПАТ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_1 704,80 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заборгованість за договором про надання відновлювальної кредитної лінії була спірною, тому виконавчий напис видано з порушенням вимог закону. Про наявність спору між сторонами щодо суми заборгованості за умовами договору свідчить, зокрема цивільна справа, що перебуває у провадженні Святошинського районного суду міста Києва.
Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.
Заява мотивована тим, що при ухваленні рішення суду від 12 жовтня
2018 року питання про стягнення з відповідача 39 000 грн витрат на правничу допомогу вирішено не було, у зв`язку з чим просив суд задовольнити вказану заяву. При цьому позивач вказував, що понесені ним витрати на правову допомогу підтверджені матеріалами справи.
Короткий зміст судових рішень
Додатковим рішенням Солом`янського районного суду міста Києва
від 08 листопада 2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_1 4 228,80грн витрат на правничу допомогу.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сума витрат на правову допомогу була визначена угодою, з урахуванням дій, пов`язаних зі складенням процесуальних документів, участі у судових засіданнях.
Постановою Київського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року додаткове рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 08 листопада
2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що подані адвокатом довідки на підтвердження отримання коштів від ОСОБА_1 , які складені цим же адвокатом у довільній формі, не є належними та допустимими доказами, що свідчать про сплату коштів за надання правової допомоги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати додаткове рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про задоволення його заяви щодо витрат на правову допомогу, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач довів належними та допустимими доказами розмір витрат на правничу допомогу (39 000 грн), проте суди не дали їм належної правової оцінки. Вказані витрати є співмірними зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) та витраченим на це часом, а також значенням справи для сторін.
Суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин норми Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік».
Місцевий суд дійшов помилкового висновку, що дії, вчинені представником позивача у межах виконавчого провадження, а також виїзд до суду для здачі документів, сплата судового збору, перевірка інформації в Єдиному державному реєстрі судових рішень, не є правничою допомогою.
Безпідставними є висновки апеляційного суду, що з метою доведеності розміру витрат на правову допомогу необхідно було надати Книги обліку доходів та витрат. Особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність,
у тому числі адвокат, може видати клієнту на його вимогу складений
у довільній формі документ, який підтверджує факт наданої послуги або виконаної роботи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
02 серпня 2019 року справу передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що у квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду
з позовом до ПАТ «Укрсоцбанк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А., приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Шмідт К. В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 12 жовтня
2018 року позов задоволено.
Представництво інтересів позивача в суді здійснювалося адвокатом Денищенко-Бостан О. Л. відповідно до договору про надання правової допомоги від 29 січня 2018 року.
З розрахунку представника позивача до договору вбачається, що адвокатом надавались наступні юридичні послуги: консультації, складення позовної заяви, підготовка документів до суду, їх здача до суду, сплата судового збору, перевірка в Єдиному державному реєстрі судових рішень, складення скарги до Головіного територіального управління юстиції в м. Києві, участь у межах виконавчого провадження, а також участь представника в судових засіданнях при розгляді справи судом.
На підтвердження отримання коштів від ОСОБА_1 адвокатом Денищенко-Бостан О. Л. до матеріалів справи додано довідки, які видані цим же адвокатом.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були д